22. Магнатські та шляхетські архіви 17 кінця 18 століття. (розді 7.3 нариси)

23.Діяльність Київської археографічної комісії та організація Центрального архіву давніх актів у Києві.

КИЇВСЬКА АРХЕОГРАФІЧНА КОМІСІЯ (до 1914 — Временнаякомиссия для разборадревнихактов, Высочайшеучрежденная при Киевскомвоенном, Подольском и Волынском генерал-губернаторе; 1914—1917 — Временнаякомиссия для разборадревнихактов при Министерствевнутреннихдел). Заснована 31 трав. 1843 по «Высочайшемусоизволению» імп. Миколи I за ініціативою М.Максимовича як Тимчасова комісія для розбору давніх актів при Київському, Волинському і Подільському генерал-губернаторі. Проводила пошукову діяльність в архівах держ. установ, магістратів і монастирів, у приватних архівах на Київщині, Волині й Поділлі, а також, у разі потреби, у Москві, СанктПетербурзі, Варшаві та ін. містах. На основі зібраних нею матеріалів та документів 1852 створено Київський центральний архів давніх актів. Комісія підготувала та опублікувала низку фундаментальних видань: «Памятники, изданные Временною комиссиею для разборадревнихактов, Высочайшеучрежденною при киевскомвоенном, подольском и волынском генерал-губернаторе» (т. 1—4. К., 1845—1859), «Древности, изданныеВременнойкомиссией для разборадревнихактов» (за ред. М.Іванишева, вип. 1—3. К., 1846), «АрхивЮго-ЗападнойРоссии» (ч. 1—8. К., 1859— 1911), «Летописьсобытий в ЮгоЗападнойРоссии в XVII ст., составленная в 1720 г. бывшим канцеляристом малороссийскойгенеральнойканцелярииСамоилом Величком» (за редакцією М.Рігельмана, І.Самчевського, В.Антоновича, т. 1—4. К., 1848— 64), «Летописьгадяцкого полковника ГригорияГрабянки» (за ред. І.Самчевського, К., 1853), «ЛетописьСамовидца по новооткрытым спискам» (за ред. О.Левицького, К., 1878). Після ліквідації 1914 Київ., Подільського і Волин. генералгубернаторства Тимчасова комісія з розбору давніх актів була підпорядкована Мін-ву внутр. справ. Протягом 1914—21 у зв’язку з воєн. та революц. подіями видавнича діяльність Тимчасової комісії з розбору давніх актів була практично паралізована. Втім, кер-во комісії докладало чимало зусиль, щоб поновити видавничу роботу та покращити матеріально-фінансове становище. Зокрема, в листоп. 1917 голова цієї інституції В.Іконников звертався до В.Вернадського, який очолював Комісію з навч. закладів та установ при Мін-ві нар. освіти, з клопотанням про перехід Тимчасової комісії з розбору давніх актів у підпорядкування цього мін-ва. У зв’язку з цим був розроблений проект «Положення про Київську археографічну комісію», в якому було розписано організаційну структуру інституції, права й обов’язки її членів та ін. Згідно з положеннями проекту установа перейменовувалася в Київ. археографічну комісію. Наприкінці 1919 розглядалася пропозиція А.Криловського щодо видання творів М.Смотрицького. Але найголовнішим напрямом тогочасної діяльності Комісії стало розповсюдження та продаж її власних видань, опубл. у попередні роки. Комісія безплатно надала свої видання Кам’янець-Подільському, Катеринославському, Київському, Харківському університетам, Вищим жін. курсам у Києві та ін. навч. закладам, а також багатьом відомим укр. ученим. У квіт. 1921 на спільному засіданні К.а.к. та Археогр. комісії при ВУАН (заснованої 1919) було створено єдину інституцію під назвою Археогр. комісія ВУАН.