Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
державні паразітка (восстановлен).docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
122 Кб
Скачать
☆

26.Піроплазмоз врх(бабезіоз).

Гостра, часто ензоотична, трансмісивна хвороба, що характеризу­ється гарячкою, анемією, жовтяничністю слизових оболонок, пору­шенням функцій серцево-судинної системи та органів травлення, Л гемоглобінурією, зниженням продуктивності тварин.

Збудники. В. Ьідетіпа — паразит порівняно великих розмірів (від 2,2 до 6 мкм). Його довжина більша за радіус еритроцита. Тра­пляється у вигляді кулястих, овальних, амебо-, грушоподібних форм, але характерною є парногрушоподібна, причому дві «груші» з’єднані вузькими кінцями під гострим кутом.

Цикл розвитку. Під час ссання крові іксодовий кліщ інокулює разом зі слиною мерозоїти збудника хвороби в кров сприйнятливої тварини, що й призводить до зараження худоби. В еритроцитах бабезії розмножуються бінарним поділом і брунькуванням. Після поділу ядра дочірні клітини іноді тривалий час не розходяться повністю, а залишаються з’єднаними тонкими цитоплазматичними містками, утворюючи типові парногрушоподібні форми. В організм кліщів, специфічних переносників, бабезії потрапляють разом з кров’ю в період кровоссання. В організмі переносників паразити розмножуються шляхом мерогонії (множинного поділу). Через ге­молімфу мерозоїти мігрують у слинні залози та яйцеві фолікули. У відкладених самками таких кліщів яйцях знаходяться паразити, які передаються личинці, — трансоваріальне передавання збуд­ника.

Епізоотологічні дані. До бабезіозу сприйнятливі всі породи ве­ликої рогатої худоби. Дорослі тварини порівняно з молодняком хво­ріють у тяжчій формі.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період становить 1-2, іноді до З тижнів. Перебіг хвороби гострий і починається з різкого під­вищення температури тіла до 41-42 °С. У великої рогатої худоби „ спостерігаються пригнічений стан, прискорення пульсу до 100 - 120 ударів і дихання до 70-80 рухів за хвилину, відсутність жуйки та апетиту. Сеча на 2 — 3-тю добу хвороби набуває рожевого, а згодом темно-червоного кольору. Сечовиділення часте, утруднене. Молочна продуктивність знижується на 40 - 80 %, молоко набуває червонува­того відтінку і гірке на смак. Порушується функція органів трав­лення. Спочатку відмічають пронос, який змінюється стійкою атоні­єю. Фекалії сухі, зі слизом, іноді з домішками крові. Слизові оболон­ки на початку хвороби гіперемійовані, а потім стають анемічними та жовтяничними. Кров водяниста, значно зменшується вміст гемо­глобіну і кількість еритроцитів. Спостерігається анізоцитоз, пойкі- лоцитоз, базофільна зернистість в еритроцитах, поліхроматофілія та лейкоцитоз.

Патологоанатомічні зміни. Трупи тварин виснажені. Слизові оболонки та підшкірна клітковина бліді й жовтяничні. Скелетні м’язи в’ялі. Кров водяниста, згортається погано. Серозні оболонки внутрішніх органів жовтяничні, з масовими крапчастими крововили­вами. В грудній порожнині міститься 2 — 4 л транссудату червонува­того кольору.

Діагностика. Діагноз установлюють комплексно, враховуючи епізоотологічні дані, характерні клінічні ознаки й патологоанато­мічні зміни, а також результати мікроскопічного дослідження маз­ків крові, які фарбують за методом Романовського.

Лікування. диміназен ацетурату (азидин, бабезен, бабецид, батризин, береніл, верибен, піроцид, хананіл)