7.Аскароз.

Хворобу спричинюють гельмінти характеризується виснаженням, про­гресуючим схудненням, ознаками бронхопневмонії, проносом, нер­вовими розладами свиней.

Збудник. А. зиит — порівняно велика нематода веретеноподібної форми, рожевувато-білого кольору. Самці завдовжки 12-25 см, сам­ки — 20 - 35 см. Яйця овальної форми, незрілі, вкриті товстою шкаралупою, що складається з чотирьох оболонок. Зовнішня обо­лонка горбиста.

Цикл розвитку. Після запліднення самки відкладають у про­світ кишок від 100 до 200 тис. яєць за добу. Вони перемішуються з _и фекаліями і виділяються у зовнішнє середовище, забруднюючи свинарники, вигульні майданчики, пасовища. Свіжовиділені яйця па­разита не інвазійні і містять зародок на стадії одного чи кількох бластомерів. У зовнішньому середовищі за доступу кисню, вологи й за температури від + 18 до 38 °С вони дозрівають упродовж 15-30 діб. Свині заражаються при заковтуванні з кормом інвазійних яєць. У тонких кишках з них виходять личинки. Вони активно проника­ють у кровоносні судини і течією крові заносяться у портальну сис­тему печінки. Під час міграції личинки линяють і дещо збільшуються в розмірах. Через кровоносну систему печінки вони заносяться в пра­ву половину серця, а звідти рухаються по легеневій артерії до капі­лярів легень. Далі личинки проникають у легеневі альвеоли, потім бронхіоли, бронхи, трахею, зі слизом під час кашлю — в ротову по­рожнину і заковтуються. Паразитують статевозрілі збудники у тон­ких кишках. Розвиток гельмінтів з моменту зараження до імагіналь- ної стадії триває 1,5 - 3 міс. Тривалість їх життя — 5-7 міс.

Патогенез. Після виходу з оболонок яйця личинки проникають у стінку ки­шок, травмують їх слизову оболонку і тим самим відкривають воро­та для бактерій та вірусів. Згодом вони потрапляють з течією крові в печінку, застряють у кровоносних капілярах і стають причиною кро­вовиливів, некрозу та дегенерації печінкових часточок. Рухаючись із легеневої капілярної сітки в альвеоли, личинки розривають су­дини, внаслідок чого легені в перші дні після зараження мають плямистий вигляд з численними крововиливами. Локалізація в них паразитів супроводжується явищами пневмонії і нерідко закінчу­ється летально.

Клінічні ознаки. На 6 — 7-му добу після зараження з’являються кашель, хрипи, утруднене й прискорене дихання, блювання. У більшості тварин підвищується температура тіла, поросята відмовляються від корму, лежать, зариваються в підстилку. Можуть спостерігатись нервові напади. На шкірі виникають висипання, кропив’янка, папули, що через 5 — 6 діб перетворюються на струпи. Нерідко поросята гинуть. Одужання настає поступово і триває 2 — 3 тижні.

Патологоанатомічні зміни. При розтині трупів поросят, що за­гинули в гострий період інвазії, основні зміни виявляють у печінці та легенях.

Діагностика. При кишковій формі аскарозу досліджують фекалії за методом Фюллеборна і виявляють у них характерні яйця гель­мінтів.

Лікування. Одним із найкращих засобів для групової дегельмінтизації є препарати на основі фенбендазолу (бровадазол, панакур, фензол) або його комбінації (бровадазол-плюс).