8.Цистицеркоз.

Хвороба спричинюється личинковою яка локалізується в м’язах серця, діафрагми, язика, міжребрових м’язах, масетерах, рідко в печінці, мозку великої рога­тої худоби, буйволів.

Збудник — прозорий міхур сірувато-білого кольору, овальної форми, завдовжки 5-9 мм і завширшки 3-6 мм, заповнений ріди­ною.

Цикл розвитку. Людина є дефінітивним хазяїном статевозрілої цестоди. Вона виділяє назовні разом з фекаліями зрілі членики, які здатні самостійно рухатися. Під час пересування членики скорочу­ються і матка лопається, а яйця у великій кількості залишаються в зовнішньому середовищі. Проміжні хазяї (жуйні тварини) заража­ються, заковтуючи яйця разом з травою і водою. У їхніх кишках з яєць виходять онкосфери, які крізь слизову оболонку проникають у дрібні кровоносні судини і заносяться в органи й тканини. У великої рогатої худоби вони осідають у тих органах, де інтенсивно циркулює кров. Через 3 — 4,5 міс личинки досягають максимальних розмірів і стають інвазійними. В організмі проміжного хазяїна вони парази­тують до трьох років.

Епізоотологічні дані. Цистицеркоз (фіноз) реєструють у всіх країнах світу. Важливими джерелами поширення збудника.

Патогенез. Патогенетичний вплив інвазійних яєць теній виявляється в основному в період їхньої міграції. Онкосфери, які проникають у слизову оболонку кишок і дрібні капіляри, пору­шують їхню цілісність і одночасно інокулюють мікрофлору.

Клінічні ознаки не характерні. У хворих тварин порушується травлення, погіршується робота серця, у нижніх частинах тіла з’являються набряки, розвивається асцит. У разі високої інтенсивнос­ті інвазії спостерігається пригнічення, слабкість, парези кінцівок, підвищується температура тіла. Телята більше лежать, відмічається атонія передшлунків, іноді свербіж. Через 1,5 - 2 тижні ознаки хво­роби зникають і тварини виглядають клінічно здоровими.

Патологоанатомічні зміни. За гострого перебігу інвазії в м’язах, селезінці та інших органах і тканинах виявляють значну кількість крововиливів у вигляді крапок і дрібних пухирців. Лімфо­вузли брижі збільшені, соковиті на розрізі. При хронічному ци- стицеркозі діафрагмальні, міжреброві м’язи мають сірий колір, по­мітні міхурі (цистицерки) світло-сірого кольору.

Діагностика. За життя тварини точний діагноз установити складно. Тому найефективнішими є імунологічні методи діагности­ки. Застосовують внутрішньошкірну алергічну пробу, реакцію ла- тексаглютинації (РЛА) і реакцію непрямої гемаглютинації (РИГА).

Лікування при цистицеркозі великої рогатої худоби розроблене недостатньо. Є повідомлення про ефективність парентерального введення розчину празиквантелу (50 мг/кг) або максимальних доз ніклозаміду.

9.Техніка проведення обробки тварин проти мошки.

У приміщеннях і на те­риторії ферми здійснюють профілактичні та знищувальні заходи.

Профілактичні заходи спрямовані на запобігання виплоду мух, поширенню їх у приміщеннях і на території ферм та житлових бу­динків. Територію ферм, будівель, складів тримають у чистоті. Прибирають гній, трупи, залишки кормів, м’ясо, рибу. Влітку вік­на, двері завішують антимоскітними сітками, марлею, мішкови­ною.

Для знищення біотопів мух застосовують різні інсектицидні пре­парати. Ефективними є хлорне вапно (1 кг/м²), яким посипають ви­грібні ями, туалети, залишки кормів; 10%-ва водна емульсія креолі­ну, ксилонафту, нафталізолу (для рідкого субстрату — 1-2, для твердого — 3-5 л/м²). Для дезінсекції застосовують розчини, ему­льсії та аерозолі інсектицидів: аеролу-2, аміачної води, диброму, інсектолу, неоцидолу, неостомазану, пропоксуру, ціодрину, які роз­пилюють за допомогою засобів механізації (гідропульти, ДУК, ЛСД). Навесні та восени обробку проводять один раз на два тижні, влітку — через кожні 5 — 7 діб. (Під час роботи з інсектицидами до­тримуються техніки безпеки.) У приміщеннях розвішують клейкі стрічки, ставлять солодкі приманки. Тварин обприскують розчина­ми та емульсіями інсектицидів: бутоксу, ектоміну, ектопору, себа- цилу, турингіну. Кількість обробок залежить від чисельності мух: перші проводять з інтервалом 3-5 діб, наступні — через 6 — 7, 10 — 14діб. Проти мух-жигалок застосовують 3 - 5%-ві дуети диброму, пропоксуру, себацилу. їх наносять тваринам на голову, шию, спину, боки. Проти мух-корівниць використовують 2-3%-ві мазі неоцидо­лу, тролену, які втирають біля очей, ніздрів або роблять аплікації вздовж хребта байофлай-пур-ону. Тваринам надягають різноманітні стрічки на шию, хвіст, кінцівки, а також бирки у вуха, які заздале­гідь обробляють інсектицидами та репелентами тривалої дії. Засто­сування таких методів боротьби підвищує продуктивність тварин на 15-20%.

У теплу пору року на тварин нападають кровосисні комахи: ґедзі, комарі, мошки, мокреці, москіти, об’єднані під однією народною на­звою — гнус.