- •3.Проведення обробки врх проти телязіозу.
- •4.Фасціольоз.
- •5.Сифункулятоз (воші).
- •6.Телязіоз.
- •7.Аскароз.
- •8.Цистицеркоз.
- •9.Техніка проведення обробки тварин проти мошки.
- •10.Еймеріоз кролів.
- •11.Параскароз коней.
- •14.Саркоптоз.
- •17.Трихомоноз.
- •20.Бабезіоз коней.
- •23.Метастронгільоз свиней.
- •26.Піроплазмоз врх(бабезіоз).
- •27.Дегельмінтизація, її види(лікувальна, профілактична,
- •28.Диктіокаульоз.
- •29.Псороптоз(короста надшкірна).
- •30.Техніка проведення дегельмінтизації свиней проти аскарозу.
- •31.Еймеріоз курей.
- •32.Цистицеркоз свиней(фіноз, теніоз свиней).
- •33.Дегельмінтизація врх проти фасціольозу.
- •34.Гіподермоз врх.
- •35.Гастрофільоз коней.
- •38.Вольфартіоз.
- •42.Супровідна для копро логічного дослідження.
38.Вольфартіоз.
Хвороба овець, спричинювана личинками мух що паразитують у ранах, виразках, на слизових оболонках, характеризується схудненням, виснаженням та загибеллю тварин.
Збудник — муха 9-13 мм завдовжки, сірого кольору, з трьома темними смугами на спинці. Хоботок лижучого типу. Черевце яйцеподібне. Крила широкі, прозорі.
Цикл розвитку. У самки через 10 - 12 діб після копуляції дозріває до 200 личинок, які вона відкладає по 10-35 у свіжі рани, на слизові оболонки. Живляться вони клітинами шкіри та крові. В місцях паразитування личинки розвиваються впродовж 3-8 діб, двічі линяють і досягають розміру 1,7 - 2 см. Личинки третьої стадії виходять з рани, падають на землю, зариваються на глибину від 1 до 18 см і перетворюються на лялечок. Ця стадія триває 9-24 доби, після чого вилітає імаго.
Епізоотологічні дані. Хвороба поширена у пасовищний період.
У разі високої інтенсивності інвазії вівці можуть загинути. Причинами появи захворювання є пізнє стриження, кастрація, обрізання хвостів, рогів, травмування шкіри та слизових оболонок.
Патогенез. Личинки, що розвиваються в ранах, спричинюють сильний свербіж і біль. Вони заковтують клітини тканин, зумовлюючи при цьому значні ушкодження на тілі й гальмуючи загоєння ран. Вівці швидко худнуть, продуктивність їх знижується, часто настає загибель тварин.
Клінічні ознаки. Вівці занепокоєні, гризуть місця ураження на шкірі, погано пасуться (рис. 3.11). Температура їхнього тіла підвищується, вони худнуть і нерідко гинуть. У разі високої інтенсивності ураження тварини втрачають до 800 — 1000 г маси за добу.
Діагностика. Враховують епізоотологічні дані та клінічні ознаки, у ранах виявляють личинки мух.
Лікування. Місця ураження личинками обробляють одним з інсектицидних препаратів (вольфазоль-Д, вольфартол, естразоль, леназоль, негувон тощо), який наносять одноразово або двічі з інтервалом 5-8 діб.
39.Метод Вайда.
При цьому методі беруть пару шариків калу від овець, поміщують у чашу Петрі і скроплюють невеликою кількістю води 37-40 t C, витримують 40 хвилин. Нерозтавші частини калу видаляють, а осад досліджують.
40.Техніка дослідження серця ВРХ на наявність цистицерків і його санітарна оцінка.
Зажиттєву діагностику целюлозного цистицеркозу у свиней не розроблено. Імунобіологічні методи, хоча й дають обнадійливі результати, однак поки що не набули широкого практичного застосування. Цистицеркоз діагностують під час проведення ве- теринарно-санітарної експертизи туш. Досліджують жувальні м’язи, серце, язик.
Застосовують люмінесцентний метод. Живі цистицерки в м’язах мають властивість під дією ультрафіолетового випромінювання світитися рожево-червоним кольором.
41.Демодекоз собак.
Захворювання тварин, спричинюване кліщами Demodex bovis (у великої рогатої худоби), D. phylloides (у свиней), D. canis (у собак) родини Demodecidae, характеризується локальним або генералізо- ваним дерматитом, схудненням, зниженням продуктивності.
Збудник — дрібний черв’якоподібний кліщ, 0,2 — 0,4 мм завдовжки, світло-сірого кольору, з посмугованою в поперечному напрямку кутикулою. Голова і груди не розчленовані. Хоботок добре розвинений, різально-колючо-сисного типу.
Цикл розвитку. Кліщі проходять повний життєвий цикл розвитку (яйце, личинка, протонімфа, телеонімфа, імаго) в шкірі тварин упродовж ЗО — 35 діб. Вони формують колонії у волосяних фолікулах, потових і сальних залозах.
У собак кліщі здатні паразитувати у внутрішніх органах, тому їх виявляють у фекаліях, а при гістологічному дослідженні — в печінці, лімфатичних вузлах, м’язах язика та інших місцях.
Епізоотологічні дані. Демодекоз (залозниця) поширений усюди. Джерелом інвазії є хворі тварини. Зараження відбувається при контакті хворих тварин.
Клінічні ознаки. У великої рогатої худоби перебіг хвороби частіше хронічний із загостренням процесу у весняно-літній період. У цей час у шкірі голови, шиї, грудей, боків, а з часом і на спині формуються горбки округлої форми, діаметром 2—10 мм, з яких виділяється сукровиця, а при натисканні — густий, тягучий вміст білого кольору. Шкіра червоніє, стає складчастою, тріскається, шерсть випадає, розвивається дерматит. Свербіж відсутній. Тварини худнуть, їхня продуктивність знижується.
У свиней на шкірі п’ятачка, щік, голови, шиї, а потім і на інших 9 частинах тіла з’являються горбки, які з часом заповнюються густим вмістом. Шкіра в цих місцях червоніє, зморщується, грубішає .
Свербежу немає або він збудником демодекозу
слабко виражений. З часом у шкірі
формуються горбки, заповнені
гноєм і кліщами. Такі тварини мають неприємний запах. Розвивається анемія, прогресуюче схуднення, яке призводить до загибелі тварин.
Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні прояви хвороби та проводять лабораторні дослідження.
Лікування. Хворим тваринам вводять макролідні препарати або клозантел 3 — 4 рази з тижневим інтервалом. У місця ураження на шкірі втирають 4- 5%-ву масляну суспензію колоїдної сірки, ефір, ацетон, авіаційний гас, 14%-й розчин йоду, дьоготь, кубатол або розпилюють акродекс, дерматозоль, а потім наносять лінімент Вииіневського, до якого додають 2- 3%-ву емульсію амітразу. Обробку повторюють 6-8 разів (до повного видужання) з інтервалом 4-6 діб.
