Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
державні паразітка (восстановлен).docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
122 Кб
Скачать
☆

38.Вольфартіоз.

Хвороба овець, спричинювана личинками мух що паразитують у ранах, виразках, на слизових оболонках, характеризується схуд­ненням, виснаженням та загибеллю тварин.

Збудник — муха 9-13 мм завдовжки, сірого кольору, з трьома темними смугами на спинці. Хоботок лижучого типу. Черевце яйцеподібне. Крила широкі, прозорі.

Цикл розвитку. У самки через 10 - 12 діб після копу­ляції дозріває до 200 личи­нок, які вона відкладає по 10-35 у свіжі рани, на сли­зові оболонки. Живляться вони клітинами шкіри та крові. В місцях паразитування личинки розвиваються впродовж 3-8 діб, двічі линяють і досягають розміру 1,7 - 2 см. Личинки третьої стадії виходять з рани, падають на землю, зариваються на глибину від 1 до 18 см і перетворюються на лялечок. Ця стадія триває 9-24 доби, після чого вилітає імаго.

Епізоотологічні дані. Хвороба поширена у пасовищний період.

У разі високої інтенсивності інвазії вівці можуть загинути. Причи­нами появи захворювання є пізнє стриження, кастрація, обрізання хвостів, рогів, травмування шкіри та слизових оболонок.

Патогенез. Личинки, що розвиваються в ранах, спричинюють сильний свербіж і біль. Вони заковтують клітини тканин, зумовлю­ючи при цьому значні ушкодження на тілі й гальмуючи загоєння ран. Вівці швидко худнуть, продуктивність їх знижується, часто на­стає загибель тварин.

Клінічні ознаки. Вівці занепокоєні, гризуть місця ураження на шкірі, погано пасуться (рис. 3.11). Температура їхнього тіла підви­щується, вони худнуть і нерідко гинуть. У разі високої інтенсивності ураження тварини втрачають до 800 — 1000 г маси за добу.

Діагностика. Врахову­ють епізоотологічні дані та клінічні ознаки, у ранах виявляють личинки мух.

Лікування. Місця ураження личинками обробляють одним з ін­сектицидних препаратів (вольфазоль-Д, вольфартол, естразоль, леназоль, негувон тощо), який наносять одноразово або двічі з інтер­валом 5-8 діб.

39.Метод Вайда.

При цьому методі беруть пару шариків калу від овець, поміщують у чашу Петрі і скроплюють невеликою кількістю води 37-40 t C, витримують 40 хвилин. Нерозтавші частини калу видаляють, а осад досліджують.

40.Техніка дослідження серця ВРХ на наявність цистицерків і його санітарна оцінка.

Зажиттєву діагностику целюлозного цистицеркозу у свиней не розроблено. Імунобіологічні методи, хоча й дають обна­дійливі результати, однак поки що не набули широкого практично­го застосування. Цистицеркоз діагностують під час проведення ве- теринарно-санітарної експертизи туш. Досліджують жувальні м’язи, серце, язик.

Застосовують люмінесцентний метод. Живі цистицерки в м’язах мають властивість під дією ультрафіолетового випромінювання сві­титися рожево-червоним кольором.

41.Демодекоз собак.

Захворювання тварин, спричинюване кліщами Demodex bovis (у великої рогатої худоби), D. phylloides (у свиней), D. canis (у собак) родини Demodecidae, характеризується локальним або генералізо- ваним дерматитом, схудненням, зниженням продуктивності.

Збудник — дрібний черв’якоподібний кліщ, 0,2 — 0,4 мм завдов­жки, світло-сірого кольору, з посмугованою в поперечному напрямку кутикулою. Голова і груди не розчленовані. Хоботок добре розвине­ний, різально-колючо-сисного типу.

Цикл розвитку. Кліщі проходять по­вний життєвий цикл розвитку (яйце, ли­чинка, протонімфа, телеонімфа, імаго) в шкірі тварин упродовж ЗО — 35 діб. Вони формують колонії у волосяних фоліку­лах, потових і сальних залозах.

У собак кліщі здатні паразитувати у внутрішніх органах, тому їх виявляють у фекаліях, а при гістологічному дослі­дженні — в печінці, лімфатичних вуз­лах, м’язах язика та інших місцях.

Епізоотологічні дані. Демодекоз (залозниця) поширений усюди. Джере­лом інвазії є хворі тварини. Зараження відбувається при контакті хворих тварин.

Клінічні ознаки. У великої рогатої худоби перебіг хвороби час­тіше хронічний із загостренням процесу у весняно-літній пері­од. У цей час у шкірі голови, шиї, грудей, боків, а з часом і на спині формуються горбки округлої форми, діаметром 2—10 мм, з яких ви­діляється сукровиця, а при натисканні — густий, тягучий вміст біло­го кольору. Шкіра червоніє, стає складчастою, тріскається, шерсть випадає, розвивається дерматит. Свербіж відсутній. Тварини худ­нуть, їхня продуктивність знижується.

У свиней на шкірі п’ятачка, щік, голови, шиї, а потім і на інших 9 частинах тіла з’являються горбки, які з часом заповнюються густим вмістом. Шкіра в цих місцях червоніє, зморщується, грубішає .

Свербежу немає або він збудником демодекозу

слабко виражений. З часом у шкірі

формуються горбки, заповнені

гноєм і кліщами. Такі тварини мають неприємний запах. Розвива­ється анемія, прогресуюче схуднення, яке призводить до загибелі тварин.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні прояви хвороби та проводять лабораторні дослідження.

Лікування. Хворим тваринам вводять макролідні препарати або клозантел 3 — 4 рази з тижневим інтервалом. У місця ураження на шкірі втирають 4- 5%-ву масляну суспензію колоїдної сірки, ефір, ацетон, авіаційний гас, 14%-й розчин йоду, дьоготь, кубатол або розпилюють акродекс, дерматозоль, а потім наносять лінімент Вииіневського, до якого додають 2- 3%-ву емульсію амітразу. Об­робку повторюють 6-8 разів (до повного видужання) з інтервалом 4-6 діб.