Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
державні паразітка (восстановлен).docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
122 Кб
Скачать
☆

27.Дегельмінтизація, її види(лікувальна, профілактична,

вимушена,діагнос-а).

Дегельмінтизація — знищення збудників гельмінтозів різни­ми засобами й методами.

Розрізняють вимушену, лікувальну, профілактичну й діагностич­ну дегельмінтизації. Залежно від стадії розвитку паразитичних чер­вів дегельмінтизація тварин може бути преімагінальною та пост- імагінальною.

Вимушену дегельмінтизацію проводять у будь-яку пору року при виникненні клінічних ознак хвороби. Лікувальна дегельмінтизація може бути преімагінальною і пост- імагінальною. Преімагінальна дегельмінтизація запобігає розвитку патологічного процесу в організмі заражених тварин і забезпечує профілактику поширення інвазії. При цьому застосовують лікарські засоби, які згубно діють на преімагінальні стадії розвитку парази­тичних червів (фенбендазол, тіабендазол, тетрамізол — проти ли­чинок та преімагінальних стадій стронгілят). Постімагінальна де­гельмінтизація спрямована на знищення статевозрілих збудників, які встигли спричинити в організмі тварин значні патологічні змі­ни. Слід також зазначити, що при цьому відбувається обсіменіння зовнішнього середовища яйцями й личинками гельмінтів. Тому під час проведення постімагінальної дегельмінтизації потрібно здійс­нювати ветеринарно-санітарні заходи зі знезараження гною. На сьогодні синтезовано антигельмінтики, які згубно діють не лише на статевозрілі та личинкові стадії розвитку паразитичних червів, а й на їхні яйця (флюбендазол, празиквантел). Профілактична дегельмінтизація ґрунтується на застосуванні препаратів через певні проміжки часу, або регулярно, з метою запо­бігання виникненню хвороби.

Діагностична дегельмінтизація ставить за мету встановлення ді­агнозу на підставі визначення паразитичних червів, що виділяються з організму хворої тварини після застосування антигельмінтиків.

28.Диктіокаульоз.

Захворювання свійських і диких жуйних тварин, спричинюване нематодами . Характеризується болісним кашлем, утрудненим питанням, сповільненням росту й розвитку, виснаженням тварин.

Довжи- нц самців 3-8 см, самок — 5-15 см Яйця світло-сірого кольору, овальні, розміром 0,112 х 0,069 мм, містять ли­чинку.

Цикл розвитку. Збудники — геогельмінти. У бронхах жуйних тварин самки відкладають яйця, які відкашлюються з бронхіальним сли­зом і заковтуються. В тонких кишках з них ви­луплюються личинки першої стадії, які з фекаліями виділяються назовні. За сприятливих умов вони двічі линяють і стають інвазій­ними.

Личинки проникають у підслизовий шар тонких кишок, потім у лімфатичні й кровоносні судини, мігрують через печінку, серце, легені, проникають у бронхи і виростають до статевозрілої стадії через 21-28 діб (велика рогата худоба) або 28 - ЗО діб (вівці).

Патогенез. Личинки спричинюють гострі катара­льні й катарально-геморагічні ентерити. У зв’язку з цим порушу­ється секреторно-моторна функція травного каналу. Личинки, що досягли легень, тимчасово затримуються в капілярах альвеол і спричинюють тромби, тромбоемболію та крововиливи. Вплив продуктів життєдіяльності гельмінтів та їх механічна дія на бронхи супрово­джуються виділенням слизу.

Клінічні ознаки. У перші дні після зараження у тварин знижу­ється апетит, посилюється перистальтика кишок. Пізніше спостері­гають слизисті виділення з носа, поверхневе й прискорене дихання, сухий болісний кашель, який переходить у вологий. Температура тіла може підвищуватися до 39,5 - 40,5 °С. Тварини дихають від­критим ротом, язик помітно висувається і з нього стікає густий слиз. Порушується функція травлення, різко знижується апетит, відмі­чають проноси. Фекалії з прожилками крові та слизу. Розвивається малокрів’я, з’являються набряки, тварини пригнічені. Аускультаці­єю визначають хрипи, перкусією — ділянки притуплення. Ягнята й телята швидко худнуть і гинуть.

Діагностика. проводять лабораторні дослі­дження фекалій гельмінтоларвоскопічними методами Бермана або Вайда.

Лікування. Для дегельмінтизації хворих тварин застосовують у загальноприйнятих дозах антигельмінтики широкого спектра дії з груп бензімідазолу: альбендазол групи макроциклічних лактонів (бровермектин, баймек, дектомакс, івомек тощо).