- •3.Проведення обробки врх проти телязіозу.
- •4.Фасціольоз.
- •5.Сифункулятоз (воші).
- •6.Телязіоз.
- •7.Аскароз.
- •8.Цистицеркоз.
- •9.Техніка проведення обробки тварин проти мошки.
- •10.Еймеріоз кролів.
- •11.Параскароз коней.
- •14.Саркоптоз.
- •17.Трихомоноз.
- •20.Бабезіоз коней.
- •23.Метастронгільоз свиней.
- •26.Піроплазмоз врх(бабезіоз).
- •27.Дегельмінтизація, її види(лікувальна, профілактична,
- •28.Диктіокаульоз.
- •29.Псороптоз(короста надшкірна).
- •30.Техніка проведення дегельмінтизації свиней проти аскарозу.
- •31.Еймеріоз курей.
- •32.Цистицеркоз свиней(фіноз, теніоз свиней).
- •33.Дегельмінтизація врх проти фасціольозу.
- •34.Гіподермоз врх.
- •35.Гастрофільоз коней.
- •38.Вольфартіоз.
- •42.Супровідна для копро логічного дослідження.
27.Дегельмінтизація, її види(лікувальна, профілактична,
вимушена,діагнос-а).
Дегельмінтизація — знищення збудників гельмінтозів різними засобами й методами.
Розрізняють вимушену, лікувальну, профілактичну й діагностичну дегельмінтизації. Залежно від стадії розвитку паразитичних червів дегельмінтизація тварин може бути преімагінальною та пост- імагінальною.
Вимушену дегельмінтизацію проводять у будь-яку пору року при виникненні клінічних ознак хвороби. Лікувальна дегельмінтизація може бути преімагінальною і пост- імагінальною. Преімагінальна дегельмінтизація запобігає розвитку патологічного процесу в організмі заражених тварин і забезпечує профілактику поширення інвазії. При цьому застосовують лікарські засоби, які згубно діють на преімагінальні стадії розвитку паразитичних червів (фенбендазол, тіабендазол, тетрамізол — проти личинок та преімагінальних стадій стронгілят). Постімагінальна дегельмінтизація спрямована на знищення статевозрілих збудників, які встигли спричинити в організмі тварин значні патологічні зміни. Слід також зазначити, що при цьому відбувається обсіменіння зовнішнього середовища яйцями й личинками гельмінтів. Тому під час проведення постімагінальної дегельмінтизації потрібно здійснювати ветеринарно-санітарні заходи зі знезараження гною. На сьогодні синтезовано антигельмінтики, які згубно діють не лише на статевозрілі та личинкові стадії розвитку паразитичних червів, а й на їхні яйця (флюбендазол, празиквантел). Профілактична дегельмінтизація ґрунтується на застосуванні препаратів через певні проміжки часу, або регулярно, з метою запобігання виникненню хвороби.
Діагностична дегельмінтизація ставить за мету встановлення діагнозу на підставі визначення паразитичних червів, що виділяються з організму хворої тварини після застосування антигельмінтиків.
28.Диктіокаульоз.
Захворювання свійських і диких жуйних тварин, спричинюване нематодами . Характеризується болісним кашлем, утрудненим питанням, сповільненням росту й розвитку, виснаженням тварин.
Довжи- нц самців 3-8 см, самок — 5-15 см Яйця світло-сірого кольору, овальні, розміром 0,112 х 0,069 мм, містять личинку.
Цикл розвитку. Збудники — геогельмінти. У бронхах жуйних тварин самки відкладають яйця, які відкашлюються з бронхіальним слизом і заковтуються. В тонких кишках з них вилуплюються личинки першої стадії, які з фекаліями виділяються назовні. За сприятливих умов вони двічі линяють і стають інвазійними.
Личинки проникають у підслизовий шар тонких кишок, потім у лімфатичні й кровоносні судини, мігрують через печінку, серце, легені, проникають у бронхи і виростають до статевозрілої стадії через 21-28 діб (велика рогата худоба) або 28 - ЗО діб (вівці).
Патогенез. Личинки спричинюють гострі катаральні й катарально-геморагічні ентерити. У зв’язку з цим порушується секреторно-моторна функція травного каналу. Личинки, що досягли легень, тимчасово затримуються в капілярах альвеол і спричинюють тромби, тромбоемболію та крововиливи. Вплив продуктів життєдіяльності гельмінтів та їх механічна дія на бронхи супроводжуються виділенням слизу.
Клінічні ознаки. У перші дні після зараження у тварин знижується апетит, посилюється перистальтика кишок. Пізніше спостерігають слизисті виділення з носа, поверхневе й прискорене дихання, сухий болісний кашель, який переходить у вологий. Температура тіла може підвищуватися до 39,5 - 40,5 °С. Тварини дихають відкритим ротом, язик помітно висувається і з нього стікає густий слиз. Порушується функція травлення, різко знижується апетит, відмічають проноси. Фекалії з прожилками крові та слизу. Розвивається малокрів’я, з’являються набряки, тварини пригнічені. Аускультацією визначають хрипи, перкусією — ділянки притуплення. Ягнята й телята швидко худнуть і гинуть.
Діагностика. проводять лабораторні дослідження фекалій гельмінтоларвоскопічними методами Бермана або Вайда.
Лікування. Для дегельмінтизації хворих тварин застосовують у загальноприйнятих дозах антигельмінтики широкого спектра дії з груп бензімідазолу: альбендазол групи макроциклічних лактонів (бровермектин, баймек, дектомакс, івомек тощо).
