10.3.2. Виконання уточнюючих бібліографічних довідок

Методика і успіх уточнюючого бібліографічного пошуку визна­чається тим, які елементи бібліографічного опису вже відомі читачу, наскільки вони повні і правильні (точні). Уточнювати бібліографічні ві­домості доводиться через наступні найбільш поширені помилки, які до­пускаються читачами: спотворене прізвище автора, неправильно вказані його ініціали; твори одного автора, «приписані» іншому; редактор (пе­рекладач, укладач) видається за автора; в запиті неточно наведено за­головок; невидана праця сприймається за ту, що вже вийшла в світ; стаття з журналу або збірки представлена як моновидання і т.д. Вико­нання уточнюючих довідок починається з аналізу читацького запиту і встановлення тих відсутніх елементів бібліографічного опису, викорис­товуючи які бібліотекар (бібліограф) зможе швидко вирішити задачу. Потім намічається програма пошуку і коло джерел — від каталогів і картотек бібліотеки, при книжних списків до друкарських каталогів різних агентств, періодичних і довідкових видань. Досвід показує, що

121

якщо розшукуваного видання немає серед книг, то це швидше за все стаття з журналу або збірки. В такому випадку з'ясовують приблизні дані про час публікації потрібних робіт, про журнали і збірки, в яких вони могли бути надруковані.

Під час пошуку даних про статтю певного автора часто звертаються до видань його праць, довідкових видань або робіт, присвячених даній особі. Щоб хронологічно обмежити коло джерел пошуку, наперед з'ясовують дати життя і діяльності автора. В масових бібліотеках вели­ка кількість довідок видається на уточнення заголовків творів і встанов­лення авторів художніх творів по заголовках. В успішному рішенні подібних бібліографічних задач багато що залежить не тільки від ерудиції бібліотекаря, але і від його уміння оперативно використовувати картотеку заголовків художньої літератури або покажчики авторів і заголовків до бібліографічних посібників з художньої літератури

Особливий різновид уточнюючих бібліографічних довідок — це уточнення автора та джерела цитування. В таких випадках дуже важли­во виробити свій алгоритм пошуку, тому що потрібно чітко уявляти, скільки в завданні відомих (і що саме відомо), а скільки — невідомих (і що саме невідомо) параметрів. Відповідно до цього і окреслюються джерела пошуку — видання творів передбачуваного автора, цитати і вислови про нього, бібліографічні посібники з теми, збірки крилатих слів і висловів і т. п.

До уточнюючих бібліографічних довідок відносять і редагування бібліографічних даних творів друку, що містяться в читацьких вимогах.

10.3.3. Виконання адресних бібліографічних довідок

Адресні бібліографічні довідки виконуються, як правило, оперативно і не вимагають складних пошуків. Знаючи повні і точні біографічні дані книги, співробітник бібліотеки звертається до каталогів — алфавітного, електронного або радить читачу зробити це самостійно. В тих випадках, коли читача цікавить публікація певного твору в періодичному виданні (наприклад, нового романа, статті, рецензії), спочатку переглядаються відповідні ділення картотек і за аналітичними описами встановлюються потрібні відомості, а потім перевіряється наявність того або іншого жур­налу, періодичної збірки в бібліотеці. В ЦБС для цього використовуються зведені картотеки періодичних і довідкових видань, які поступають в ЦБ і бібліотеки-філіали. Нерідко виконання запиту про наявність і місцезнаходження потрібного читачу видання є продовженням уточнюю­чого бібліографічного пошуку, оскільки читач, природно, зацікавлений в отриманні самих книг і журналів.

122

10.3.4. Виконання фактографічних довідок

Виконання фактографічних довідок за разовими запитами передбачає в першу чергу використання довідкових видань. Головна умова успішного пошуку — знання бібліотекарем (бібліографом) призначення, змісту і структури використовуваних довідкових видань, їх допоміжного апарату, швидке і точне визначення найкоротшого шляху пошуку. Якщо, наприклад, вимагається дізнатись значення спеціального терміну, якого відносять до філософії або літературознавства, найправильніше звернутися до термінологічних словників або галузевих енциклопедичних видань, оскільки в універсальних енциклопедіях і енциклопедичних словниках зна­чення терміну розглядається, як правило, з погляду його походження, без врахування специфіки тієї галузі, в якій він застосовується.

Окрім довідкових використовуються інші видання з довідково-бібліографічного фонду: офіційні видання та бібліографічні посібники, в яких можуть міститися потрібні відомості (конкретні факти) про лю­дей, події, з історії наукових відкриттів та ін.

У ряді випадків необхідно переглянути статті з газет і журналів, в яких наводяться новітні дані з економіки, політики та інших областей науки і виробництва.

Питання для самоконтролю:

1. Які існують види бібліографічного обслуговування?

2. Дайте визначення поняття довідково-бібліографічне обслугову­вання.

3. Які види довідок виконують бібліотеки за запитами читачів?

4. Дайте характеристику узагальненої структури процесу довідково-бібліографічного обслуговування.

5. Які особливості бібліографічного інформування споживачів?

6. Яка методика виконання бібліографічних довідок окремих видів?

7. Яку мету має рекомендаційно-бібліографічне обслуговування читачів?

Теми рефератів:

1. "Інформатизація процесу довідково-бібліографічного обслугову­вання споживачів інформації".

2. "Бібліографічні довідки: їх види та функціональне призначення".

123

Практичне завдання 10

Мета: дати загальну уяву про організацію довідково-бібліогра­фічного обслуговування в бібліотеках. Питання:

1. Навести загальну схему довідково-бібліографічного обслугову­вання в бібліотеках.

2. Дати характеристику змісту складових довідково-бібліогра­фічного обслуговування: запит читача, пошук інформації, відповідь бібліографа.

3. Навести приклад виконання бібліографічної довідки:

• тематичні бібліографічні довідки,

• уточнюючі бібліографічні довідки,

• адресні бібліографічні довідки,

• фактографічні довідки.

8. Жданова Р. Друкований каталог — важливе джерело інформації про бібліотечні фонди / / Вісник Книжкової палати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. — К., 2003. — №3 (80).

9. Короткий термінологічний словник з бібліографознавства та соціальної інформатики. — К, 1998. — 112 с.

10. Лучанська В. Особливості формування корпоративної інформацій­ но-бібліотечної системи / / Вісник Книжкової палати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. — К., 2003. — N° 12 (89).

11. Справочник библиографа /Редкол.: В.А. Минкина, А.Н. Ванеев, А.В. Соколов та ін. — СПб. (Серия "Библиотека"), 2002. — 512 с.

12. Справочник библиотекаря / Науч. Ред. А. Н. Ванеев., В. А. Минки­на. — СПб. "Профессия"(Серия "Библиотека")., 2002. — 448 с.

13. Сукиасян Э. Р., Терешин В. И. Библиотечный фонд: Учебное посо­бие. - М.: Издательство МГУКИ, 2000. - 176 с.

Література для подальшого вивчення

1. Бандилко Л. Бібліотека як суб'єкт ринкових відносин / / Вісник Книжкової палати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. — К., 2003. —

№ 12 (89).

2. Беспалова Э.К. Справочно-библиографический аппарат библиотеки:

Учебное пособие. - М., 1989. — 65 с.

3. Васюк О. Дослідження інформаційних потреб фахівців-правознавців, як фактор удосконалення системи інформаційного обслуговування в галузі права і юридичних наук / / Вісник Книжкової палати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. — К, 2002. — №10 (75).

4. Васюк 0. Методи вивчення інформаційних потреб / / Вісник Книжкової палати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. — К — 2003. — №9 (74).

5. Диомидова Г.Н. Библиографоведение: Учебник для ср. проф. уч. зав. - СПб. (Серия "Библиотека"), 2002. - 228с.

6. Добко Т. Використання електронних інформаційних ресурсів у дові­дково-бібліографічному обслуговуванні / / Вісник Книжкової палати: Нау­ково-практичний журнал: Щомісячник. — К, 2003. — №6 (83).

7. Єрхов А. Інформаційний пошук у мережі Internet: використання «класичних» сервісів // Вісник Книжкової палати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. — К., 2003. — №2 (79).

124

125