Тема 4. Поняття бібліографічної інформації: основні форми її закріплення і передачі

Система "документ – споживач», як джерело виникнення бібліографічної інформації. Поняття "інформаційного бар'єру». Система поділу інформаційних бар'єрів. Історія розвитку бібліографічної інформації. Сучасне уявлення про бібліографічну інформацію. Зовнішня структура бібліографічної інформації, форми її існування. Бібліографічний запис: склад елементів та інформативні функції. Документально-бібліографічні потреби, як причина виник­нення основних суспільних функцій бібліографічної інформації. Основні суспільні функції бібліографічної інформації та її внутрішня структура. Властивості бібліографічної інформації.

Базові терміни: «бібліографічний запис», «бібліографічна інфо­рмація», «бібліографічне повідомлення», «бібліографічний посібник», «заголовок бібліографічного запису», «бібліографічний опис», «ано­тація»», «реферат», «термін індексації», «посилання».

4.1. Загальне поняття про бібліографічну інформацію

Інтенсивність книгодрукування в наш час вступила у протиріччя з фізичними можливостями людини в сприйнятті й переробці інформації. Саме тому соціально важливим є питання про те, як виявляти потрібні публікації і що відбирати для читання з величезного масиву друкованої продукції. Ця проблема розв'язується за допомогою бібліографічної інформації.

Бібліографічна інформація (БІ) — це інформація про твори дру­ку» яка дозволяє стежити за літературно-документальним потоком, орієнтуватися в друкованій продукції, оперативно виявляти й відбирати Для практичного використання конкретні публікації. Для бібліографічної інформації достатньо мати загальні відомості про твори друку, взяті з титульних сторінок відповідних видань (або з бібліографічних джерел — каталогів, покажчиків літератури тощо). Такими відомостями є: прізвище автора; назва твору; рік; місце видання (або джерело публікації); назва книговидавничої організації і т.д.

Бібліографічну інформацію називають ще вторинно-докумен­тальною інформацією, або інформацією другого ступеня. Це означає, по-перше, що БІ оперує не конкретними знаннями, які містяться в дже­релах первинної інформації (книгах, журналах, газетах тощо), а лише відомостями про ці джерела. По-друге, для того щоб перетворитися з абстрактного поняття в предметно-реальне явище, БІ має бути за­фіксованою на папері (або на якомусь іншому матеріалі) у вигляді ру­кописного або друкованого тексту, — тобто набути вигляду документа.

Документ — єдність інформації та матеріального носія, яка використовується в соціальному комунікаційно-інформаційному процесі як канал передачі інформації (канал комунікації).

Отже, власне бібліографічна інформація не дає наукові й прикладні знання, як це притаманно книзі, статті чи іншим творам дру­ку; вона лише повідомляє, в яких творах можна знайти ті чи інші знан­ня. Не випадково бібліографію, емблемою якої ще в давнину був золо­тий ключ, колись тлумачили як «ключ до всіх знань». Ключ до знань, але не самі знання — в цьому суть бібліографічної інформації.

Людство навчилося користуватися бібліографічною інформацією ще задовго до того, коли були осмислені її природа, значення та місце в житті суспільства. Про це свідчать літературні пам'ятки, що дійшли з сивої давнини і відповідають сучасним уявленням про конкретні форми бібліографічної інформації, зокрема переліки книг, зроблені на глиня­них плитках (найдавніша, датована 2000 роком до н.е.).

Той, хто складав ці списки та переліки книг, займався, якщо вжити сучасну термінологію, бібліографуванням — підготовкою бібліографіч­ної інформації для її практичного використання. Вивчення староєгипетських документальних джерел за два з половиною тисячоліття дозволило виявити тексти, які включали бібліографічну інформацію. їх можна поділити на бібліографічні вступи, текстові поси­лання, меморіальні списки відомих авторів, бібліотечні каталоги, бібліографічні списки.

Бібліографічні вступи — це відомості про твір на початку його текс­ту (ім'я автора, заголовок, читацький адресу та ін.); відомості про авто­рів на початку творів, що мають автобіографічний характер; заголовки творів у тексті і поза ним; відомості про листування в заключній частині

тексту.

Бібліографічний вступ в сучасному розумінні — це титульний лист, на якому наведені відомості, необхідні для ідентифікації твору до озна­йомлення з текстом. В єгипетській літературі такі вступи застосовували­ся в дидактичних творах, названих «повчаннями», а також в творах інших жанрів — «оповіданнях» і «піснях». Структура бібліографічних вступів була уніфікована, тобто відомості в них приводилися в певному порядку відповідно до форми, прийнятої в той або інший період — відомості про автора і про особу, для якої призначався текст; іноді додатково вказувався титул, професія, відомості про походження самого автора і його сина або учня; заголовок твору і зведення, що пояснюють його (причини, що спонукали створити твір, оцінка автором своєї праці, короткий виклад змісту та ін.). Отже, вже тоді формувалася бібліографічна діяльність — до якої в кінцевому підсумку зводиться поняття «бібліографія» в сучасному розумінні.

Бібліографічна інформація є результатом цілеспрямованої бібліо­графічної діяльності й виникає в процесі взаємодії суб'єкта і об'єкта цієї діяльності (людини і джерел первинної інформації). Сучасна бібліографічна інформація має справу не лише з книгами, журналами, газетами та іншими видами друкованої продукції, а й з такими доку­ментами, як звукозаписи па платівках і магнітних стрічках, фотографії, кіноплівки, діапозитиви, карти, креслення тощо. За обсягом вона може складатися із відомостей про десятки й сотні документів і може обме­жовуватися відомостями про один який-небудь документ (або лише про якусь частину документа).