Додаткова література

1. Асеев ГГ., Шейко В.Н. Информационные технологии в документове-дении: Учеб. Пособие. - X: ХГИК, 1997. - 290 с.

2. Баренбаум И.Е. История книги. — 2-е изд. — М.: Книга, 1984. — 247 с

3. Бандилко Л. Бібліотека як суб'єкт ринкових відносин / / Вісник Книжкової палати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. — К, 2003. — №12 (89).

4. Барсук А. И. Библиографоведение в системе книговедческих дисцип­лин. - М.: Книга, 1975. - 206 с.

5. Беспалова Э.К. Справочно-библиографический аппарат библиотеки: Учебное пособие. - М., 1989. - 65 с.

6. Библиографическая работа в библиотеке: организация и методика / Под ред. О. П. Коршунова. — М.: Книжная палата, 1990. — 256 с.

7. Букшина Т. Інформаційна діяльність спеціальної наукової бібліотеки / / Вісник Книжкової палати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. — К.,2003. - №12 (89).

8. Булгак О. Антоній Преподобний Печерський / / Вісник Книжкової палати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. - К., 2003. — №6 (83).

9. Буран В. Я., Довгопола О. П., Пупченко В. В. Бібліографія: загальний курс. - К: Вища школа, 1984. - 214 с

10. Васюк О. Дослідження інформаційних потреб фахівців-правознав-ців, як фактор удосконалення системи інформаційного обслуговування в галузі права і юридичних наук / / Вісник Книжкової палати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. — К, 2002. — №10 (75).

11. Васюк О. Методи вивчення інфориаційних потреб / / Вісник Книжко­вої палати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. — К, 2003. — №9 (74).

12. Воробьев ГГ. Документ: информационный анализ. — М.: Наука, 1973. ~ 256 с.

13. Вохрыщева М.Г. Библиографическая деятельность: структура и эффективность. - М., 1989. - 199 с.

14. Гавеля О. Науково-інформаційний прогрес та суспільно-історична обумовленість здібностей людини // Вісник Книжкової палати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. — К, 2002. — №10 (75).

15. Громадсько-політичний діяч і творець словника / / Вісник Книжкової палати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. —К, 2002. — №4 (68).

16. Гуменюк М.П. Українські бібліографи XIX — початку XX століт­тя. - X: Книжкова палата України, 1969. — 181с.

17. Дениско Л. Бібліотека Українського гуртка при Київській духовній академії / / Вісник Книжкової палати: Науково-практичний журнал: Щомі­сячник. - К, 2002. - № 10 (75).

18. Диомидова Т.Н. Библиографоведение: Учебник для ср. проф. уч. зав. - СПб.: (Серия "Библиотека"), 2002. - 228 с.

19. Добко Т. Використання електронних інформаційних ресурсів у до­відково-бібліографічному обслуговуванні / / Вісник Книжкової палати: Нау­ково-практичний журнал: Щомісячник. — К, 2003. — №6 (83).

20. Довідково-пошуковий апарат видання. Допоміжні покажчики до змі­сту видань / / Вісник Книжкової палати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. - К.,2003. - № 12 (89).

21. Довідково-пошуковий апарат видання. Допоміжні покажчики до змі­сту видань / / Вісник Книжкової палати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. - К, 2003. - №11 (88).

22. Довідково-пошуковий апарат видання. Зміст / / Вісник Книжкової палати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. — К, 2003. - №7 (84).

23. Єрхов А. Інформаційний пошук у мережі Internet: використання «класичних» сервісів / / Вісник Книжкової палати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. — К, 2003. — №2 (79).

160

161

24. Жданова Р. Бібліографознавець, педагог і просто людина / / Віс­ник Книжкової палати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. — К., 2003. - №9 (74).

25. Жданова P. Друкований каталог — важливе джерело інформації про бібліотечні фонди / / Вісник Книжкової палати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. — К, 2003. - №3 (80).

26. Законодавчі та нормативні документи України у сфері інформації, видавничої та бібліотечної справи: Тематична добірка. -У 2 ч. / Уклад. Т. Ю. Жигун. — 2-ге вид., доп. — К: Книжкова Палата України 2002. Правове регулювання у сфері видавничої та бібліотечної діяльності. — 220 с

27. Зиновьева Н.Б., Саяпина И.А., Пашнина И.И. Документ в коммуни­кации и восприятии: Лекции по курсу «Документоведение». — Краснодар, 1995. - 58 с.

28. Зубко Ю. Комп'ютеризація освіти як чинник трансформації суспі­льства // Вісник Книжкової палати: Науково-практичний журнал: Щоміся­чник. - К, 2002. - №4 (68).

29. Ильюшенко М. П., Кузнецова Т. В., Лившиц Я. 3. Документоведение. Документ и системы документации. - М.: МГИАИ, 1977. — 132 с.

30. Информационно-библиотечная сфера: международные акты и ре­комендации: Сборник справочно-нормативных и рекомендательных мате­риалов /Сост.: ЕМ. Кузьмин, В.Р. Фирсов. - М.: Либерия, 2001. - 272 с.

31. Ключ ко всем знаниям: Мысли суждения о библиографии и библио­графах /Авт. — сост. К.С. Миронов. — М.: Ладья, 1997. — 25 с.

32. Книговедение: Энциклопедический словарь / /Ред. коллегия: Н.М. Сикорский (гл. ред.) и др. — М.: Сов. энциклопедия, 1982. — 664 с.

33. Корнейчик І. І. Історія української бібліографії. Дожовтневий пері­од /Нариси/. - X.: Книжукова палата України, 1971. — 374 с

34. Корнієнко В. Розвиваючи інформаційний ринок: — не втратити ко­ристувача (зарубіжний досвід: огляд) / / Вісник Книжкової палати: Науко­во-практичний журнал: Щомісячник. — К., 2003. — №9 (74).

35. Королевич Н.Ф. Українські бібліографи XX століття: Навч. посіб­ник. — К: Книжкова палата України, 1998. — 327 с

36. Коршунов О.П. Библиографоведение: общий курс. — М.: Книжная палата, 1990. — 232 с.

37. Короткий термінологічний словник з бібліографознавства та соціальної інформатики. — К, 1998. — 112 с.

38. Кулешов С. Документальні джерела наукової інформації: поняття, типологія, історія типологічної схеми. — К: УкрІНТЕІ, 1995. — 192 с.

39. Лучанська В. Особливості формування корпоративної інформацій­но-бібліотечної системи // Вісник Книжкової палати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. - К, 2003. - № 12 (89).

40. Мельник Л. Створення бібліографічних покажчиків / / Вісник Книжко­вої палати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. — К, 2003. — №9 (86).

41. Методологія бібліографії: Лекції для студентів бібліотечного фа­культету. — Рівне, 1993. — 23 с

42. Мигань К. Наука о книге. Очерк проблематики. — М.: Книга, 1991. - 198с.

43. Національна бібліографія України: стан і тенденції розвитку: Ма­теріали міжвідомчої наукової конференції, 12-14 квіт. 1994 р., м. Київ /Національна парламентська бібліотека України. - К, 1995. - 150 с

44. Нашинець-Наумова А. Інноваційна бібліотечна технологія як об'єкт автоматизації // Вісник Книжкової палати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. - К, 2002. - №4(68).

45. Організація діяльності бібліотек: навчальний посібник для студен­тів спеціальності "Бібліографознавство та інформатика"/ В. О. Ільганає-ва, Слободяник М.С. - Харків: ХДАК, 1998. - 84 с.

46. Петрова Л. Законодавче забезпечення діяльності бібліотеки в умо­вах ринкових змін / / Вісник Книжкової палати: Науково-практичний жур­нал: Щомісячник. - К, 2003. - №9 (74).

47. Солонська Н. Бібліотекарі Каллімах, Костянтин філософ, книжник Іларіон: освіта, вчителі та професійне кредо / / Вісник Книжкової палати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. — К, 2003. — №2 (79).

48. Соляник А.А. Документні потоки та масиви: Навчальний посібник /Харк. держ. склад, культури. — X.: ХДАК, 2000. — 112 с

49. Сорока М.П. Національна система реферування української наукової літератури / НАН України. Нац. Бібліотека України імені В І. Вер­надского. - К: НБУВ, 2002. - 209 с.

50. Справочник библиографа /Редкол.: В.А. Минкина, А.Н. Ванеев, А.В. Соколов, Г. В. Михеєва, А.А. Джиго. —■ Спб. (Серия "Библиотека"), 2002. - 512 с.

51. Справочник библиотекаря / Науч. Ред. А.Н. Ванеев., В.А. Минки­на. - СПб. "Профессия" (Серия "Библиотека"), 2002. - 448 с.

52. Столяров Ю.М. Документный ресурс: учеб. пособие. - М., 2001

53. Сукиасян Э.Р. Библиотечные каталоги: Методические материа­лы. - М.: НПО Профиздат, 2002. - 192 с.

54. Терешин В. И. Библиотечный фонд: Учебное пособие. — М.: изда­тельство МГУКИ, 2000. - 176 с.

55. Філіпова Л. Бібліограф, педагог, вчений // Вісник Книжкової пала­ти: Науково- практичний журнал: Щомісячник. — К, 2002. — № 10 (75).

56. Черних О. Читач як суб'єкт комунікації / / Вісник Книжкової па­лати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. — К, 2003. — №6 (83).

57. Швецова-Водка Г.М. Бібліографічні ресурси України: загальна ха­рактеристика: Навч. посібник. - Рівне: РДГУ, 2000. - 205 с

58. Швецова-Водка Г.М. Документ і книга в системі соціальних комунікацій. - Рівне, 2000.

59. Швецова-Водка Г.М. Загальне бібліографознавство: Основи теорії бібліографії. - Рівне, 1995. - 183 с

60. Швецова-Водка Г.М. Типологія документа: Навч. посібник для студентів ін-тів культури. — К.: Кн. Палата України, 1998. - 78 с

61. Швецова-Водка Г.М. Типологія книги. — К, 1999.

62. Щукіна Т. Формування інформаційної культури юної особистості в умовах інформатизації бібліотеки / / Вісник Книжкової палати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. — К, 2003. — №1 (78).

162

163

_{ДОДАТКИ}

Додаток 1

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО НАЦІОНАЛЬНУ ПРОГРАМУ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ

Цей Закон визначає загальні засади формування, виконання та коригування Національної програми інформатизації.

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Основні терміни та поняття

У цьому Законі наведені нижче терміни та поняття вживаються у такому значенні:

• база даних — іменована сукупність даних, що відображає стан об'єктів та їх відношень у визначеній предметній області;

• база знань — масив інформації у формі, придатній до логічної і смислової обробки відповідними програмними засобами;

• інформаційні системи — сучасні комп'ютерні технології, що до­зволяють поєднати модельне зображення території (електронне відо­браження карт, схем, космо -аерозображень земної поверхні) з інфор­мацією табличного типу (різноманітні статистичні дані, списки, економі­чні показники тощо);

• засоби інформатизації — електронні обчислювальні машини, про­грамне, математичне, лінгвістичне та інше забезпечення, інформаційні системи або їх окремі елементи, інформаційні мережі і мережі зв'язку, що використовуються для реалізації інформаційних технологій;

• інформатизація — сукупність взаємопов'язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виро­бничих процесів, що спрямовані на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян та суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та ін­формаційних технологій, які побудовані на основі застосування сучас­ної обчислювальної та комунікаційної техніки;

• інформаційна послуга — дії суб'єктів щодо забезпечення спо­живачів інформаційними продуктами;

• інформаційна технологія — цілеспрямована організована сукуп­ність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформа­ції незалежно від місця їх розташування;

• інформаційний продукт (продукція) — документована інформація, яка підготовлена і призначена для задоволення потреб користувачів;

■ інформаційний ресурс — сукупність документів у інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо);

165

• і нформаційний суверенітет держави — здатність держави контро­лювати і регулювати потоки інформації з-поза меж держави з метою додержання законів України, прав і свобод громадян, гарантування національної безпеки держави;

• локалізація програмних продуктів — приведення програмних продуктів, які використовуються в Україні, у відповідність із законами України та іншими нормативно-правовими актами, стандартами, норма­ми і правилами, що діють в Україні;

• нерезиденти - юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяль­ності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва то­що), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють від­повідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності, створені з участю юридичних і фізичних осіб;

• проект інформатизації — комплекс взаємопов'язаних заходів, як правило, інвестиційного характеру, що узгоджені за часом, використан­ням певних матеріально-технічних, інформаційних, людських, фінансо­вих та інших ресурсів і мають на меті створення заздалегідь визначених інформаційних і телекомунікаційних систем, засобів інформатизації та інформаційних ресурсів, які відповідають певним технічним умовам і показникам якості;

• резиденти — юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльнос­ті, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяль­ність відповідно до законодавства України.

Стаття 2. Національна програма інформатизації

Національна програма інформатизації визначає стратегію розв'я­зання проблеми забезпечення інформаційних потреб та інформаційної підтримки соціально-економічної, екологічної, науково-технічної, обо­ронної, національно-культурної та іншої діяльності у сферах загально­державного значення.

Національна програма інформатизації включає:

• концепцію Національної програми інформатизації;

• сукупність державних програм з інформатизації;

• галузеві програми та проекти інформатизації;

• регіональні програми та проекти інформатизації;

• програми та проекти інформатизації органів місцевого самовря­дування.

Національна програма інформатизації формується виходячи з дов­гострокових пріоритетів соціально-економічного, науково-технічного, національно-культурного розвитку країни з урахуванням світових напря­мів розвитку та досягнень у сфері інформатизації і спрямована на роз­в'язання найважливіших загальносуспільних проблем (забезпечення

166

розвитку освіти, науки, культури, охорони довкілля та здоров'я людини, державного управління, національної безпеки та оборони держави та демократизації суспільства) та створення умов для інтеграції України у світовий інформаційний простір відповідно до сучасних тенденцій ін­формаційної геополітики.

Національна програма інформатизації становить комплекс взаємо­пов'язаних окремих завдань (проектів) інформатизації, спрямованих на реалізацію державної політики та пріоритетних напрямів створення су­часної інформаційної інфраструктури України за рахунок концентрації та раціонального використання фінансових, матеріально-технічних та ін­ших ресурсів, виробничого і науково-технічного потенціалу держави, а також координації діяльності органів державної влади, органів місцево­го самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм влас­ності і громадян у сфері інформатизації.

Стаття 3. Завдання Законодавства про Національну програму ін форм а тизації

Завданням законодавства про Національну програму інформатизації є створення правових, організаційних, науково-технічних, економічних, фі­нансових, методичних та гуманітарних засад регулювання процесу форму­вання та виконання цієї Програми та окремих її завдань (проектів).

Законодавство про Національну програму інформатизації скла­дається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Стаття 4. Сфера дії та суб'єкти цього Закону

Сфера дії цього Закону поширюється на відносини, що виникають у процесі формування та виконання Національної програми інформа­тизації.

До суб'єктів, які беруть участь у відносинах, що регулюються цим Законом, відносяться:

1. замовники робіт з інформатизації;

2. виконавці окремих завдань (проектів) інформатизації;

1. організації, що здійснюють експертизу окремих завдань та проектів інформатизації;

2. користувачі автоматизованих та інших інформаційних систем і засобів інформатизації.

Стаття 5. Головна мета та основні завдання Національної про­грами інформатизації

Головною метою Національної програми інформатизації є створення

необхідних умов для забезпечення громадян та суспільства своєчасною,

достовірною та повною інформацією шляхом широкого використання

інформаційних технологій, забезпечення інформаційної безпеки держави.

Програма спрямована на вирішення таких основних завдань:

- формування правових, організаційних, науково-технічних, еко-

167

номічних, фінансових, методичних та гуманітарних передумов розвитку Інформатизації;

- застосування та розвиток сучасних інформаційних технологій у відповідних сферах суспільного життя України;

- формування системи національних інформаційних ресурсів; створення загальнодержавної мережі інформаційного забезпечення

науки, освіти, культури, охорони здоров'я тощо;

• створення загальнодержавних систем інформаційно-аналітичної підтримки діяльності органів державної влади та органів місцевого са­моврядування;

• підвищення ефективності вітчизняного виробництва на основі ши­рокого використання інформаційних технологій;

• формування та підтримка ринку інформаційних продуктів і послуг;

• інтеграція України у світовий інформаційний простір.

Стаття 6. Функції органів державної влади у реалізації Національної програми інформатизації

Органи державної влади, в межах їх компетенції, здійснюють такі функції у процесі інформатизації;

- захист авторського права на бази даних і програми, створені для потреб інформатизації та особистої інформації;

• встановлення стандартів, норм і правил використання засобів інформатизації;

• забезпечення доступу громадян та їх об'єднань до інформації органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до інших джерел інформації;

• визначення пріоритетних напрямів інформатизації з метою по­дальшої її підтримки шляхом державного фінансування та пільгового оподаткування;

• інформатизацію науки, освіти, культури, охорони довкілля та здоров'я людини, державного управління, національної безпеки та обо­рони держави, пріоритетних галузей економіки;

• підтримку вітчизняного виробництва програмних і технічних за­собі и інформатизації;

• підтримку фундаментальних наукових досліджень для розроблен­ня швидкісних математичних і технічних засобів обробки інформації;

• забезпечення підготовки спеціалістів з питань інформатизації та інформаційних технологій;

• організацію сертифікації програмних і технічних засобів інформа­тизації;

- державне регулювання цін і тарифів на використання телеко­ мунікаційних та комп'ютерних мереж для потреб інформатизації у бюд­ жетній сфері;

забезпечення інформаційної безпеки держави.

168

Стаття 7. Взаємозв'язок Національної програми інфор­матизації та системи планування економічного і соціального роз­витку України

Взаємозв'язок основних завдань Національної програми інфор­матизації та системи планування економічного і соціального розвитку України здійснюється шляхом внесення їх до відповідного розділу загальнодержавної програми економічного та соціального розвитку України.

Розділ II. ФОРМУВАННЯ І ВИКОНАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ

Стаття 8. Концепція Національної програми інформатизації

Концепція Національної програми інформатизації є невід'ємною ча­стиною Національної програми інформатизації та включає характерис­тику сучасного стану інформатизації, її стратегічні цілі та основні прин­ципи, очікувані наслідки реалізації цієї Програми.

Стаття 9. Порядок представлення та затвердження Націо­нальної програми інформатизації

Кабінет Міністрів України щорічно разом з проектом Закону України про Державний бюджет України на наступний рік подає на розгляд Верховної Ради України:

• доповідь про стан інформатизації в Україні;

• завдання Національної програми інформатизації на наступні три роки;

• програму завдань (робіт) з інформатизації па наступний бюджет­ний рік із визначенням джерел фінансування.

Завдання Національної програми інформатизації на наступні три роки та обсяги їх бюджетного фінансування на наступний рік щорічно затверджуються Верховною Радою України.

Стаття 10. Замовники Національної програми інформатизації

Замовниками Національної програми інформатизації є Генеральний державний замовник Національної програми інформатизації та держав­ні замовники окремих завдань (проектів) інформатизації цієї Програми.

Центральним державним замовником Національної програми інформатизації є центральний орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України.

Державними замовниками окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації можуть бути органи виконавчої влади та орга­ни місцевого самоврядування, до сфери діяльності яких належать ці завдання. Державних замовників з окремих завдань (проектів) інформатизації затверджує Кабінет Міністрів України за поданням Ге­нерального державного замовника.

169

Д ержавні замовники на конкурсній основі визначають виконавців окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації, за­безпечують їх фінансування, керівництво та контроль виконання робіт за цими завданнями (проектами).

Стаття 11. Керівник Національної програми інформатизації

Для управління і контролю за процесом формування та виконання Національної програми інформатизації, її коригування Кабінет Міністрів України за поданням Генерального державного замовника призначає її керівника.

До основних повноважень керівника Національної програми інфор­матизації належать:

• організація конкурсів проектів інформатизації та їх виконавців;

• внесення Генеральному державному замовнику пропозицій щодо:

• формування завдань Національної програми інформатизації на наступні три роки;

• формування програми завдань (робіт) з інформатизації на на­ступний бюджетний рік;

• подання пропозицій щодо внесення змін до Національної про­грами інформатизації;

• керівництво роботою науково-технічної ради з Національної програми інформатизації;

• організація приймання виконаних завдань (робіт) з інформатизації;

• організація експертизи окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації та Програми в цілому;

- інші повноваження з формування та виконання Національної програми інформатизації.

Керівник Національної програми інформатизації підпорядкований Генеральному державному замовнику і перебуває в його штаті.

Стаття 12. Науково-технічна рада Національної програми ін­форматизації

Науково-технічна рада Національної програми інформатизації є колегіальним дорадчим органом при Генеральному державному замов­нику. Склад науково-технічної ради Національної програми інфор­матизації та Положення про неї затверджуються Генеральним держав­ним замовником.

Науково-технічна рада Національної програми інформатизації за дорученням Генерального державного замовника та керівника На­ціональної програми інформатизації розглядає питання щодо форму­вання та виконання Національної програми інформатизації, програм і завдань (робіт) з інформатизації.

170

Стаття 13. Конкурс проектів Національної програми інформа­тизації

Відбір проектів Національної програми інформатизації здійсню­ється, як правило, на конкурсних засадах. Загальне положення про конкурс проектів затверджується Генеральним державним замовником.

Конкурси проектів Національної програми інформатизації орга­нізовує і генеральний державний замовник.

У разі, коли за виконання окремого завдання (проект) На­ціональної програми інформатизації відповідає державний замовник, конкурс проектів з цього завдання проводить Генеральний державний замовник спільно з державним замовником.

Конкурс є відкритим для підприємств, установ та організацій усіх форм власності, за винятком проектів, пов'язаних з національною без­пекою та обороною держави.

Умови конкурсу оголошуються в друкованих засобах масової інформації державним замовником.

Стаття 14. Експертиза окремих завдань (проектів) Націо­нальної програми інформатизації

Експертиза окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації проводиться згідно з законодавством України. Умови проведення експертизи встановлюються Генеральним державним за­мовником та оголошуються в друкованих засобах масової інформації.

Стаття 15. Виконавці окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації

Виконавцями окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації можуть бути підприємства, установи, організації усіх форм власності. Органи місцевого самоврядування можуть брати участь у виконанні окремих завдань (проектів) Національної програми інфор­матизації або, за наявності фінансово-економічні обґрунтувань, Здійс­нювати власні проекти інформатизації. Відбір виконавців окремих зав­дань (проектів) Національної програми інформатизації проводиться на конкурсних засадах. При визначенні переможця конкурсу перевага надається резидентам, якщо за рівних умов різниця в термінах вико­нання завдань (робіт) та вартості завдань (робіт) не перевищує 20 відсотків від величини, що запропонована нерезидентом.

Виконання окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації здійснюється за договорами (контрактами), укладеними відповідно до законодавства між Генеральним державним замовником або державним замовником і виконавцями окремих завдань (проектів).

Для суб'єктів підприємницької діяльності — монополістів у сфері їх діяльності укладення договорів (контрактів) на виконання завдань (ро­біт) щодо реалізації проектів Національної програми інформатизації є

171

о бов'язковим. Рішення щодо виконання таких завдань (робіт) прийма­ються Генеральним державним замовником за погодженням з Антимо-нопольним комітетом України. Умови виконання зазначених у цій статті договорів (контрактів), а також відповідальність сторін визначаються відповідними нормативно-правовими актами.

Порядок формування та виконання окремих завдань та проектів Національної програми інформатизації визначається Положенням про формування та виконання Національної програми інформатизації, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 16. Умови відбору нерезидентів виконавцями окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації

На підставі результатів конкурсу окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації Кабінет Міністрів України за поданням Генерального державного замовника може прийняти рішення про замовлення виконання окремого завдання чи проекту нерезиденту при додержанні ним таких умов:

залучення до виконання завдань (робіт) вітчизняних підприємств з обсягом фінансування не менш як 20 відсотків від загальної вартості контракт створення в Україні резидентів для виконання окремого зав­дання (проекту) Національної програми інформатизації із загальним обсягом статутного капіталу не менш як 5 відсотків від загальної вартості контракту.

Стаття 17. Галузеві програми та проекти інформатизації

Міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади може виконувати галузеву програму та проекти інформатизації лише як скла­дову частину Національної програми інформатизації. Галузева програма інформатизації погоджується з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

За поданням Генерального державного замовника Національної програми інформатизації Кабінет Міністрів України може зупинити ви­конання галузевої програми (проекту) інформатизації у разі, якщо вона повністю або частково повторює інші програми; не відповідає держав­ним стандартам, нормам та правилам; за результатами експертизи має завищену вартість.

Відбір виконавців проектів для галузевих програм інформатизації проводиться відповідно до вимог статті 15 цього Закону.

Стаття 18. Регіональні програми та проекти інформатизації

Регіональні програми та проекти інформатизації розробляються місцевими органами виконавчої влади як складова частина Націо­нальної програми інформатизації і погоджуються з Генеральним дер­жавним замовником Національної програми інформатизації.

172

При формуванні регіональних програм інформатизації враховують­ся регіональні особливості загальнодержавних проектів інформатизації органів державної влади, а також регіональні аспекти галузевих про­грам інформатизації.

Організація виконання регіональних програм і проектів інформати­зації здійснюється структурними підрозділами, які визначаються місце­вими органами виконавчої влади.

Відбір виконавців для регіональних програм і проектів проводиться відповідно до вимог статті 15 цього Закону.

За поданням Генерального державного замовника Кабінет Міністрів України може зупинити виконання регіональної програми і проекту ін­форматизації у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону.

Стаття 19. Програми та проекти інформатизації органів місце­вого самоврядування

Програми та проекти інформатизації органів місцевого самовряду­вання формуються цими органами і повинні відповідати Національній програмі інформатизації, прийматися і виконуватися за погодженням із Генеральним державним замовником.

Відбір виконавців для програм та проектів інформатизації органів місцевого самоврядування проводиться відповідно до вимог статті 15 цього Закону. За поданням Генерального державного замовника Кабінет Міністрів України може зупинити виконання програми і проекту інформатизації органів місцевого самоврядування у випадках, передба­чених статтею 17 цього Закону.

Стаття 20. Порядок закупівлі програмних та технічних засобів при виконанні Національної програми інформатизації

Закупівля програмних і технічних засобів при виконанні Національ­ної програми інформатизації, яка фінансується з Державного бюджету України чи відповідних місцевих бюджетів, на суму понад сто тисяч гривень здійснюється на конкурсній основі.

Загальний порядок проведення конкурсу із закупівлі програмних і технічних засобів при виконанні окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації затверджується Кабінетом Міністрів України.

При визначенні переможця конкурсу перевага надається резиден­там, якщо за рівних умов відмінність в ціні не перевищує 20 відсотків від величини, що запропонована переможцем — нерезидентом.

Стаття 21. Порядок використання програмних засобів для ви­конання Національної програми інформатизації

Програмні засоби для виконання Національної програми інфор­матизації використовуються в локалізованому вигляді. Порядок локалі­зації визначається Кабінетом Міністрів України.

173

Стаття 22. Права та обов'язки Генерального державного за­мовника щодо формування та виконання Національної програми інформатизації

Генеральний державний замовник має право:

• здійснювати нагляд і контроль за формуванням та виконанням Національної програма інформатизації;

• припиняти договори (контракти) на виконання окремих завдань (про­ектів) Національної програми інформатизації на підставі даних, що свідчать про неможливість виконання робіт виконавцем у повному обсязі;

• виконувати функції державного замовника відповідно до законо­давства.

Генеральний державний замовник зобов'язаний:

- здійснювати координацію державних, галузевих, регіональних програм та проектів інформатизації, програм та проектів інформатизації органів місцевого самоврядування;

• здійснювати моніторинг у сфері інформатизації;

• забезпечувати методологічну, нормативно-правову, інформаційну та організаційну підтримку процесів формування і виконання Націо­нальної програми інформатизації;

• доповідати щорічно Кабінету Міністрів України про стан інфор­матизації в країні;

- подавати щорічно Кабінету Міністрів України завдання На­ ціональної програми інформатизації на наступні три роки і проект про­ грами завдань (робіт) на наступний бюджетний рік;

- вносити до Кабінету Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до Національної програми інформатизації.

Стаття 23. Права та обов'язки суб'єктів Національної програми інформатизації щодо її формування та виконання

Права та обов'язки користувачів автоматизованих та інших інформа­ційних систем і засобів інформатизації, організацій, що здійснюють експе­ртизу окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації, та інших суб'єктів Національної програми інформатизації визначаються окремим Положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розділ III. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ЕКОНОМІЧНЕ СТИМУЛЮВАННЯ ВИКОНАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ

Стаття 24. Фінансове забезпечення виконання Національної програми інформатизації

Фінансування формування та виконання Національної програми інформатизації здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету

174

України та інших джерел, не заборонених законодавством України. Внесення до Державного бюджету України видатків, необхідних для реалізації Національної програми інформатизації, є обов'язковим.

Обсяги фінансування Національної програми інформатизації з Державного бюджету України визначаються Законом України про Дер­жавний бюджет України на наступний бюджетний рік і встановлюються окремим рядком.

Галузеві і регіональні програми та проекти інформатизації фі­нансуються в межах коштів, виділених у Державному бюджеті України та відповідних місцевих бюджетах, коштів, отриманих відповідними ви­конавцями окремих завдань та проектів інформатизації за надання інформаційних послуг, та інших джерел, не заборонених законодавст­вом України. Фінансування Програм та проектів інформатизації органів місцевого самоврядування здійснюється з місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством України.

Пріоритетність фінансування окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації щорічно визначається Кабінетом Міністрів Ук­раїни в межах коштів, затверджених Державним бюджетом України.

У разі недостатності фінансування у поточному році строки вико­нання окремих завдань (проектів) Національної програми інформа­тизації переглядаються у порядку, визначеному Положенням про фор­мування та виконання Національної програми інформатизації.

Стаття 25. Економічне стимулювання виконання окремих зав­дань (проектів) Національної програми інформатизації

Окремі завдання (проекти) Національної програми інформатизації можуть на конкурсній основі передаватися резидентам у повному об­сязі. Власник окремого завдання (проекту) Національної програми ін­форматизації згідно з договором, укладеним із Генеральним держав­ним замовником, здійснює фінансування, подальшу експлуатацію з на­данням послуг установам, що фінансуються з Державного бюджету України чи відповідних місцевих бюджетів, за фіксованими тарифами, передбаченими договором.

Передача окремих завдань (проектів) Національної програми ін­форматизації у сфері національної безпеки та оборони держави прово­диться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Розділ IV. ДЕРХАВНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ФОРМУВАННЯМ ТА ВИКОНАННЯМ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ

Стаття 26. Контроль за формуванням та виконанням Націо­нальної програми інформатизації

Контроль за формуванням та виконанням Національної програми інформатизації здійснює Кабінет Міністрів України. Координацію та

175

контроль за виконанням Національної програми інформатизації щодо забезпечення національної безпеки та оборони держави здійснює Рада національної безпеки і оборони України.

Контроль за виконанням окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації, фінансування яких здійснюється державним замовником за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством України, з боку Генерального державного замовника полягає у за­безпеченні узгодженості цих проектів з Національною програмою інформатизації.

Розділ V. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦВО ПРИ ВИКОНАННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ ШФОРМАТИЗАЩЇ

Стаття 27. Міжнародне співробітництво при виконанні На­ціонально)' програми інформатизації

Міжнародне співробітництво у сфері інформатизації спрямовується на підвищення економічної ефективності та науково-технічного рівня виконання Національної програми інформатизації. З цією метою до виконання окремих завдань (проектів) Національної програми інфор­матизації можуть залучатися іноземні юридичні та фізичні особи, іно­земні інвестиції.

Держава розвиває і підтримує всі форми міжнародного спів­робітництва у сфері інформатизації, які не суперечать законодавству та державним інтересам України.

Стаття 28. Міжнародні договори

Якщо міжнародними договорами, згода па обов'язковість яких на­дана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в цьому Законі, то застосовуються правила міжнародних договорів.

Розділ VI. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України в трьохмісячний термін:

- відповідно до компетенції забезпечити прийняття нормативно- правових актів, передбачених цим Законом;

• привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-правові акти;

• забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими цен­тральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Президент України Л. КУЧМА

м. Київ, 4 лютого 1998 року М74/98-ВР

176

Додаток 2