3. 48. Кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення.

Правові засади цього виду відповідальності передбачені КК Ук­раїни. Вона настає за вчинення екологічного злочину — суспільно не­безпечного винного діяння (дії чи бездіяльності), що посягає на еко­логічний правопорядок.

Основною метою кримінальної відповідальності за екологічні зло­чини є забезпечення виконання правил охорони навколишнього природного середовища і раціонального природокористування, за­хист екологічних прав і інтересів громадян.

Екологічним злочинам притаманний ряд основних ознак: по-пер­ше, вони являють собою суспільно-небезпечні діяння (дію чи бездіяльність); по-друге, високий ступінь суспільної небезпеки Цього виду злочинів зумовлений тим, що об'єктом їх посягання є екологічна безпека, якість навколишнього природного середови-Ща, екологічні права громадян, а внаслідок їх вчинення за­подіюється шкода або створюється загроза життю та здоров'ю лю­дини, а також природним екологічним системам, атмосферному повітрю, землі, її надрам, водам, лісам, тваринному і рослинному світу, генетичному фонду, природним ландшафтам; по-третє, екологічні злочини є протиправними, і вони заборонені кримінальним законом1.

У КК України екологічні злочини виділені в окремий розділ „Злочи­ни проти довкілля», який містить 19 складів: порушення правил екологічної безпеки (ст. 236); невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення (ст. 237); приховування або пе­рекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення (ст. 238); забруднення або псування земель (ст. 239); по­рушення правил охорони надр (ст. 240); забруднення атмосферно­го повітря (ст. 241); порушення правил охорони вод (ст. 242); за­бруднення моря (ст. 243); порушення законодавства про континен­тальний шельф України (ст. 244); знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245); незаконна порубка лісу (ст. 246); пору­шення законодавства про захист рослин (ст. 247); незаконне полю­вання (ст. 248); незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249); проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів (ст. 250); порушен­ня ветеринарних правил (ст. 251); умисне знищення або пошкод­ження територій, взятих під охорону держави, та об'єктів природ-но-заповідного фонду (ст. 252); проектування чи експлуатація спо­руд без систем захисту довкілля (ст. 253); безгосподарське викори­стання земель (ст. 254).

Екологічні злочини необхідно відрізняти від екологічних адміністра­тивних проступків. Ступінь небезпеки цих злочинів є більшою, ніж адміністративних проступків.

Об'єктом екологічних злочинів є суспільні відносини, що стосу­ються охорони навколишнього природного середовища, охорони і використання природних ресурсів, забезпечення екологічної без­пеки. Для класифікації екологічних злочинів можна використовувати різні критерії. З погляду функцій, які ними виконуються, що ма­ють відношення до природокористування і охорони навколишньо­го природного середовища, екологічні злочини можна поділити на три категорії: спеціальні, суміжні і додаткові. Спеціальні склади екологічних злочинів переважно містяться в окремому розділі КК України «Злочини проти довкілля». До додаткових складів можна віднести злочини, які за своєю природою не є екологічними, але за певних обставин мо­жуть бути використані у сукупності з екологічними складами (на­приклад, статті 367, 364, 365). Передбачені цими статтями злочини можуть бути застосовані до службових осіб, які своїми діями чи бездіяльністю сприяли заподіянню шкоди навколишньому природ­ному середовищу або окремим його компонентам.

ВАРІАНТ 12