2. 53. Права і обов’язки власників землі та землекористувачів.

Власники земельних ділянок мають право: а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Власники земельних ділянок зобов'язані: а) забезпечувати використання їх за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Землекористувачі мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Землекористувачі зобов'язані: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

3. 42 Вимоги екологічної безпеки щодо планування та забудови територій.

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює правила, за якими планування, розміщення, забудова і розвиток населених пунктів повинні здійснюватися за рішенням місцевих Рад з урахуванням екологічної ємкості територій, додержанням вимог охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Для забезпечення цих вимог Законом України «Про планування і забудову територій»1 передбачено, що з метою раціонального використання території України, створення та підтримання повноцінного життєвого середовища, охорони довкілля, охорони здоров'я населення необхідно здійснювати планування територій на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях.

На загальнодержавному рівні планування полягає у розробленні Генеральної схеми планування території України.

Планування територій на регіональному рівні передбачає розроблення та затвердження схем планування територій Автономної Республіки Крим, областей і районів, регулювання використання цих територій, ухвалення та реалізацію відповідних рішень про дотримання містобудівної документації відповідно до закону. Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів і забезпечується відповідними місцевими Радами та їхніми виконавчими органами.

Всі об'єкти забудови повинні розміщуватися з урахуванням вимог щодо охорони довкілля, містобудівних і санітарно-гігієнічних норм. Крім того, обов'язково розробляються заходи санітарної очистки, знешкодження та утилізації побутових і виробничих відходів. Також мають бути дотримані нормативи допустимих викидів і скидів речовин та мікроорганізмів, відновлення природного середовища, рекультивації земель, благоустрою території та вжито інших заходів екологічної безпеки.

Основний гігієнічний принцип планувальної організації території нових поселень чи тих, що підлягають реконструкції, полягає у функціональному зонуванні, яке передбачає раціональне взаєморозміщення всіх елементів населеного пункту і забезпечує сприятливі умови життя, праці та відпочинку населення.

За чинними будівельними нормами та правилами (ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень») територія населеного пункту з урахуванням переважного функціонального використання поділяється на сельбищну, виробничу та ландшафтно-рекреаційну території.

У межах цих територій виділяються зони різного функціонального призначення: житлової забудови, громадських центрів, промислові, наукові, науково-виробничі, комунально-складські, зовнішнього транспорту, масового відпочинку, курортні (за наявності лікувальних ресурсів) тощо.

Під час здійснення благоустрою обов'язково виділяються території під розміщення зелених насаджень, необхідних для естетичності населених пунктів, відпочинку та оздоровлення населення. Розрізняють зелені насадження загального і обмеженого користування та спеціального призначення.

ВАРІАНТ 17