3. 80. Відповідальність за порушення лісового за-тва

За порушення лісового законодавства України ст. 105 JIK України передбачає настання кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності і містить перелік найбільш вірогідних правопорушень, за які може наставати юридична відповідальність.

Усі правопорушення зазвичай поділяють на певні групи:

1) правопорушення, які завдають шкоду лісу як природному об'єкту

2) правопорушення, що посягають на право власності чи право користування лісами

3) правопорушення у сфері різних видів лісокористування: Значна кількість порушень посягає на порядок ведення лісового господарства.

КпАП передбачена адміністративна відповідальність за:

— незаконне використання земель державного лісового фонду; порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі і вивезення деревини, а також заготівлі живиці; незаконну переробку, пошкодження та знищення лісових культур і молодняка;знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень; здійснення лісових користувань не відповідно до мети або вимог, передбачених у лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку; засмічення лісів відходами;

КК України встановлює кримінальну відповідальність за знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245), незаконну порубку лісу (ст. 246), порушення законодавства про захист рослин (ст. 247).

Дисциплінарна відповідальність за порушення лісового законодавства застосовується до працівників у випадку невиконання ними трудових обов'язків, пов'язаних з охороною та захистом лісів і раціональним лісокористув, у порядку, встановленому законодавством України про працю.

Цивільно-правова відповідальність полягає в обов'язку юридичних осіб і громадян відшкодовувати шкоду, завдану ними внаслідок порушення лісового законодавства.

ВАРІАНТ 25

1. 79. Правові заходи охорони лісів

Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження їх від пожеж, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, а також захист від шкідників і хвороб. На власників лісів та лісокористувачів покладено обов'язок розробляти та проводити в установлені строки відповідні протипожежні й інші заходи, спрямовані на збереження, охорону та захист лісів.

Основними заходами щодо охорони та захисту лісів є:

— встановлення обов'язку підприємств, установ, організацій та громадян, діяльність яких впливає або може впливати на стан і відтворення лісів, погоджувати свою діяльність з територіальними органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, іншими органами

— можливість встановлення органами виконавчої влади та місцевого самоврядування заборон та обмежень на користування лісами на період пожежної небезпеки та під час проведення заходів зі шкідниками

— відтворення лісів шляхом їх відновлення та лісорозведення

— збереження біологічного різноманіття в лісах, яке здійснюється їх власниками та постійними лісокористувачами на генетичному, видовому, популяційному та екосистемному рівнях

— здійснення санітарно-оздоровчих заходів та санітарних вимог

— діяльність лісової охорони, яка поділяється на державну лісову охорону і лісову охорону інших постійних лісо- користувачів та власників лісів.

2. 81 Тваринний світ як об'єкт правової охорони і використання. Законодавство про охорону і використання тваринного світу

об'єктом правової охорони і використання законодавства про тваринний світ є дикі тварини, які належать до природного середовища та перебувають у стані природної волі, а також їх час­тини та продукти життєдіяльності.

Не належать до об'єктів тваринного світу залишки викопних тварин.

Режим охорони та використання об'єктів тваринного світу за­лежить від їх природного стану.

Об'єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі у межах території України, її континентального шельфу або виключної економічної (морської) зони, є власністю Українсько­го народу, від імені якого ними розпоряджаються органи держав­ної влади та місцевого самоврядування.

Законодавством передбачено, що об'єкти тваринного світу мо­жуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. У державній та комунальній власності перебувають об'єкти тва­ринного світу, які утримуються (зберігаються) підприємствами, установами, організаціями відповідної форми власності з науко­вою, дослідницькою чи іншою метою.

У приватній власності перебувають об'єкти тваринного світу, які вилучені зі стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або ж набуті іншим шляхом, не за­бороненим законом.

Законодавство України містить норми, якими в інтересах захи­сту громадян або ж охорони довкілля чи самих тварин право влас­ності на об'єкти тваринного світу може бути обмежене, а у разі жорстокого поводження з ними — припинене в судовому порядку за позовом прокурора або органів контролю у галузі охорони, ви­користання і відтворення тваринного світу.

Сукупність законів та інших нормативно-правових актів, якими регулюються відносини по охороні, використанню і відтворенню тваринного світу, становить галузь фауністичного права. Крім вже згадуваних законів України «Про охорону навколишнього природного середовища» та «Про тваринний світ», складовими цієї галузі є закони України «Про мисливське господарство та полювання» (2000 р.), «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них» (2003 р.), «Про бджільництво» (2000 р.), відповідні укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України тощо. Чимало норм, що стосуються охорони і використання тваринного світу, містяться у Земельному, Водному, Лісовому кодексах, Кодексі України про надра, Законі України «Про рослинний світ» та ін.