Змішані форми у вокальній музиці

У вокальних творах взаємодіють і доповнюють один одного композиційні принципи різних форм.

З одного боку, це принцип наскрізного розвитку, постійного оновлення музичного матеріалу (деталізація образів тексту), з іншого – принцип репризності, рефренності, куплетності, тобто повторення тематичного матеріалу, що узагальнює основний образ, основні думку поетичного тексту. Взаємодія цих двох протилежних принципів приводить до утворення змішаних форм. Однак, на відміну від варійованої строфи, у змішаній формі композиція індивідуальна, залежна від тексту, його трактовки композитором і приводить до утворення гнучких, індивідуалізованих форм, що не вкладаються ні в одну з типових схем. В даному випадку композитор може то більш узагальнено розкривати зміст і емоційно-психологічний підтекст вірша, то (там, де цього вимагає текст), більш детально слідувати подіям, сюжетній лінії тексту, відображати її образи в русі, в розвитку, зміні.

У вокальних творах переплітаються і взаємодіють, наприклад, куплетна і наскрізна форма; куплетна і варійована строфічна; наскрізна і тричастинна.

Коротко розглянемо деякі найбільш характерні зразки таких змішаних форм.

Найпростіший зразок змішання принципів куплетної форми і наскрізного розвитку представляє форма, яка починається з точного повторення куплету і приходить до його перетворення, розвитку (а а а₁), тобто форма, основана на взаємодії куплетної форми з варійованою строфічною (наприклад, пісня „У сні я гірко плакав” з циклу „Любов поета” Шумана).

Даний тип форми, оснований на переході від одного принципу формоутворення до іншого (в останній строфі вище згаданої пісні) – характерне явище для вокальної музики. Це тісно пов’язане з особливостями розвитку сюжету, образів, всієї смислової сторони поетичного тексту. Розвиток літературного сюжету, образів поетичного тексту часто направлено до кінця, до розв’язки, до розкриття задуму та ідеї як би в останній момент.

Композиційне зрушення може відбуватись із куплетної форми у варійовану строфу; з куплетної – у наскрізну строфічну і, нарешті, з варійованої строфічної у наскрізну форму.

Змішання принципів куплетності та наскрізного розвитку може здійснюватись не тільки на основі поступового відходу від куплетності як ведучого принципу формоутворення, але й на основі використання куплетної чи куплетно-варіантної форми в одному з розділів наскрізної композиції.

Поява куплетності в одному з розділів наскрізної форми зазвичай призводить до утворення цілісного, відносно завершеного, витриманого в одному настрої, відокремленого епізоду в середині наскрізної форми. Такий куплетний фрагмент може з’явитись у будь-якому розділі наскрізної форми – на початку, у середині, у кінці (наприклад, пісня „Полководець” з циклу „Пісні і танці смерті” Мусоргського).

Переплетення принципів куплетності і наскрізного розвитку може здійснюватись і на основі ускладнення внутрішньої структури куплету, проникнення в нього особливостей наскрізних форм і утворення багатоскладового куплету.

Взаємопроникнення куплетності та наскрізної строфічної форм може здійснюватись також на основі перетворення принципу заспіву – приспіву, специфічного для куплетної пісні, на основі поєднання заспіву, що постійно оновлюється та незмінного приспіву. В даному випадку перетворення заспіву підпорядковані логіці наскрізного розвитку форми, незмінні ж приспіви – логіці куплетності.

Схематично такий тип форми може бути представлений таким чином:

a b c b d b e b і т. д.

(наприклад, балада „Старий капрал” Даргомижського).

Особливий різновид змішаних форм утворюють вокальні твори, основані на перетині і взаємодії наскрізного розвитку і репризної повторності. Об’єднання цих принципів можливе і в рамках типових форм. Зокрема, специфічна тричастинна репризна побудова форми може утворитись як результат об’єднання принципів наскрізної специфічної форми і репризності. Серед цих репризних різновидів змішаних вокальних форм особливо виділяються: а) тричастинна форма з трансформованою репризою; б) багастрофна тричастинна форма.

У першому випадку переплетення принципів наскрізної і репризної форм призводить зазвичай до появи трьох контрастних розділів форми, кожен з яких відрізняється від іншого в образно-емоційному плані. Так виявляється в цих композиціях принцип наскрізних форм, де кожен новий розділ вводиться на основі контрастного співставлення, наскрізного оновлення матеріалу, що виключає можливість точної репризи. Третій розділ у цих формах сприймається зазвичай двояко: і як новий контрастний образ, і як змінена реприза першого розділу. Репризна функція в цьому випадку реалізується на основі тематичного зв’язку першого і заключного розділів форми, але на відміну від реприз, типових для тричастинної форми в інструментальній музиці, ця тематична спільність розділів може відступати тут на другий план.

На перший план висувається принцип наскрізного оновлення матеріалу, контрасту розділів, що призводить до суттєвих змін початкового тематизму.

Саме тому в таких формах, у всіх її трьох розділах можливі різкі й раптові темпові зрушення (і перш за все на межі другого і третього розділу), контрасти фактурного викладу матеріалу, можливі також мінорні репризи в мажорних творах і, нарешті, можливі випадки появи тематичної репризи, що призводить до утворення розімкненого, відкритого тонального плану, недотримання тональної єдності форми (наприклад, романс „Забути так скоро” Чайковського).

Інший тип змішаних принципів наскрізної строфічної форми і репризної тричастинності утворюється в результаті репризного оформлення багатострофної композиції, тобто в тому випадку, коли при наявності контрастів строф реприза призводить до більш крупного членування (поділу) на три розділи. Відмінність цього типу змішаної форми в тому, що тут перший розділ і реприза співрозмірні з серединою, тоді як у наскрізній строфічній повторення матеріалу зазвичай коротке і служить свого роду кодою-обрамленням.

Найбільш широко вживаний тип такого роду змішання наскрізного строфічного оновлення матеріалу і репризності являє собою тричастинна форма з багатострофною серединою, тобто із серединою форми, що в свою чергу членується на декілька відносно самостійних і завершених розділів. Прикладами такого роду форм можуть служити пісні „Сирітка” Мусоргського, „Не знаю, чи вірити щастю” із циклу „Любов і життя жінки” Шумана та інші.

Таким чином, якщо зміні поетичних образів при переході від однієї строфи до другої відповідає суттєва зміна музичного матеріалу, то музичний розвиток у цілому підпорядковується принципу безперервного оновлення, тобто принципу наскрізних форм. У тому випадку, коли, не дивлячись на репризне оформлення композиції, ми сприймаємо у формі не три, а більшу кількість розділів, і утворюється розглянутий тип змішаної форми. Природно, що ступінь контрасту, розчленування і самостійності розділів може бути різним. Чим більшими є контраст і самостійність розділів, тим більше в таких формах виявляються принципи наскрізних форм і, навпаки, чим слабшими є контраст і розчленованість строф, тим вагомішою є в них організуюча функція репризи (наприклад, романс „Я пам’ятаю мить чудову” Глінки. Схематична форма a b c d a₁ a₂ ).