Контрольні запитання до теми «Принципи розвитку в музичній формі».

1. Якими є принципи розвитку в музичній формі?

2. Що таке диференціювання?

3. Які є види контрастного зіставлення? Наведіть приклади.

Функції частин у формі. Типи викладу

При вивченні музичного твору не можна не звертати увагу на особливості його тематичної й композиційної структури. Це означає, що аналізуючи музичний твір, ми повинні з одного боку, зважати на характер того музичного матеріалу, на якому будується музичний твір, з яких частин і розділів він складається.

Принципи побудови теми обумовлюють її роль у музичному творі, принципи тематичного розвитку визначають появу тих або інших розділів, з яких складається твір. Отже, як тему не можна розглядати тільки з інтонаційного погляду, враховуючи тільки її музичний характер, так не можна розглядати окремі побудови (періоди, речення) тільки з погляду їх композиційної функції.

Не залежно від загальної кількості тем, у музичному творі (вся форма може бути побудована на одній темі і навпаки, навіть у її другорядних розділах можуть з’являтися нові тематичні елементи), кожна частина має своє призначення або функцію в формі.

Розрізняють шість основних функцій:

1. Виклад теми ( тобто її початкове проведення).

2. Зв’язуюча частина (зв’язка) – може зустрічатись як між викладами різних тем, так і між частинами твору.

3. Середня частина – побудова, розташована між іншими, часто подібними за змістом частинами, але більш самостійна, ніж зв’язка. Окремий важливий різновид середньої частини – розробка (подальший розвиток раніше викладеної теми, котра, як правило, звучить не в цілому, а окремими частинами).

4. Реприза – повторне проведення теми після іншої теми або іншого розділу. У репризі тема може звучати вцілому, а може звучати її характерна частина. Багато форм засновуються на використанні реприз. Тому репризність є одним із важливих принципів формотворення. Реприза створює обрамлення форми.

5. Вступ – побудова, що передує одній із частин і, як правило, відокремлена від неї.

6. Заключення – побудова, що звучить слідом за закінченням основної форми й часто називається кодою.

Функція тієї чи іншої побудови пов’язана з характерними рисами в мелодії, гармонії, фактурі і структурі. Ці риси утворюють типи викладу музичного матеріалу. Риси, притаманні кожній функції можуть виявлятися як всі разом, так і в окремих сполученнях.

Викладенню теми або її репризному повторенню відповідає експозиційний тип викладу. Його загальні ознаки:

1. стійкість, що проявляється в тематичній єдності (наявність одного або небагатьох мелодико-тематичних елементів);

2. тональна єдність (однотональність побудови з можливими короткими відхиленнями в близькі тональності й подальшим поверненням в основну);

3. структурна єдність (проявляється в квадратності побудови або в повторності неквадратних структур).

Для надання стійкості звучанню часто буває достатньо тематичної і тональної єдності.

Нотний приклад № 27

Серединним називають такий тип викладу, у якому проявляються риси нестійкості, плинності. Важливими ознаками серединного типу викладу є:

1. проведення відносно коротких тематичних відрізків, які часто є запозиченими з попереднього тематичного матеріалу. Серединний тип викладу має призначення надати темі новий подальший розвиток (типовим є секвенційне проведення окремих елементів теми);

2. гармонічна нестійкість, відсутність замкнутості (це проявляється у відсутності або, точніше, униканні тоніки та стійких акордів, у виході за межі основної тональності, використанні модулюючих секвенцій);

3. структурна роздробленість (відсутність квадратних побудов, що пов’язане з плинністю, пожвавленняь музики).

Основне завдання серединного типу викладу – надати нестійкий характер звучання середнім частинам форми. Якщо така частина присвячена подальшому розвитку попереднього матеріалу, то такий тип викладу можна назвати серединно-розробковим.

Нотний приклад № 28

Особливими різновидами серединного типу викладу є зв’язки і предикти.

Нестійкий тип викладу притаманний більшості модулюючих зв'язок, які з’єднують різні частини форми.

Основні різновиди зв'язок:

1. мелодичний хід на фоні витриманої гармонії або гармонії, що паузує, але мається на увазі;

2. каденцієподібний короткий модуляційний поворот;

3. часткове повторення каденцій або інших елементів попередньої частини (точне або змінне), яке потім переростає в модуляційний перехід до тональності наступної частини;

Нестійка побудова на основі нових елементі або таких, що звучали раніше.

Для підготовки любої частини форми часто застосовується нагромадження домінантового напруження в тональності, що очікується. Таке явище називається предиктом. Предикт виражається в такий спосіб:

1. акорд домінантової групи витримується або повторюється декілька разів він може бути фігураційно обробленим на основі суттєво важливих елементів тематичного матеріалу;

2. домінантові гармонія дається на сильних долях (м.б. в парних тактах), чергуючись з іншими акордами;

3. вводиться домінантовий органний пункт.

Всі перелічені способи створюють гармонічне напруження, яке розв’язується вступом підготовленої частини.

Нотний приклад № 29

Заключний тип викладу стверджує тоніку, що досягнута в основній або новій тональності. Такі побудови доповнюють закінчену думку або її частину, розділ.

Основними рисами є:

1. повторення каденцій або просто повторення тоніки;

2. органний пункт на тоніці;

3. приєднання побудови до попередньої частини форми, що завершена тонікою;

4. відхилення в субдомінантовий бік;

5. поступове дроблення побудов, що призводять до тоніки, якщо таких побудов декілька.