Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Аналіз-муз-тв підручник.doc
Скачиваний:
16
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
6 Мб
Скачать
☆

Нотний приклад № 17

(Фігурації розподіляють на гармонічні (розкладені акорди), ритмічні (накладення певного ритмічного малюнку на акорд), мелодичні ускладнення гармонічної фігурації шляхом введення неакордових звуків, тобто ефект мелодизації.

Нотний приклад № 18

Нотний приклад № 19

Різні види фігурацій можуть між собою комбінуватися, утворюючи складну звукову тканину.

Гомофонно-поліфонічний склад являє собою самостійний вид фактури з довгою історією існування (XVII – XX ст..). У ньому гомофонія розвивається до полімелодичності, а поліфонія регулюється функціонально-гармонічною організацією.

Поліфонія пластів – вид багатоголосся, в якому багатозвучні фактурні шари контрапунктують між собою (таке явище зустрічається в операх Дж. Верді, М. Мусоргського, К. Монтеверді, В. Лютославського, К. Пендерець­кого). Поліфонія пластів – це таке одночасне з’єднання, де місце мелодій займають багатоголосні, багатозвучні комплекси.

Пуантилізм – характеризується розпиленою (роздробленою) на звукові крапки фактурою. Таке явище виникає в результаті використання мікромотивів, частій зміні тембрів, а у вокальній музиці подрібнюється навіть текст (слова – на склади, склади – на звуки). Таке явище зустрічаємо у творах К. Веберна, П. Булеза, К. Штокхаузена, Л. Ноно, Л.Грабовського.

Нотний приклад №20

Надбагатоголосся – явище протилежне до пуантилізму, яке так само виникло у ХХ ст. Поліфонічна фактура охоплює голосів більше, ніж може сприйняти людська свідомість. Така тканина може охоплювати від 8 – 10 до 80 голосів. При звучанні великої кількості голосів партії втрачають свою індивідуальність, а багатоголосся – поліфонічний ефект. У таких випадках головним є сонорний ефект (твори К.Пендерецького, В.Лютославського, Е.Денисова).

Нотний приклад № 21

Контрольні запитання до теми «Головні елементи музики».

1.Дайте визначення поняттю «музична форма».

2.Що таке музичний стиль?

3.Дайте характеристику поняттю «мелодія».

4.Як визначити кульмінацію мелодії?

5.На які властивості гармонії звертаємо увагу при аналізі музичної мови твору?

6.Що називається музичним ритмом? Музичним метром?

7.Які ритмічні мотиви вам відомі?

8.Дайте визначення поняттю «фактура».

9.Які існують види фактури?

10.Які функції виконують супроводжуючі голоси?

11.Що таке дублювання? Його види?

12.Які є види фігурацій?

13.Охарактеризуйте такі явища: поліфонія пластів, пуантилізм, надбагатоголосся.

Тема

Ті мелодії, які мають велике значення для визначення суті музики і служать основою її розвитку, називаються музичними темами.

Роль того чи іншого тематичного матеріалу в музичному творі може бути різноманітною:

  • тематичний матеріал служить основою музики, що розвивається в даному творі й визначає її зміст;

  • послідовний розвиток повного гармонічного елементу чи ідеї.

  • у тематичному матеріалі завжди можна констатувати наявність спільної дії різних засобів музичної виразності (конкретна форма взаємодії цих засобів і служить виявленню індивідуального характеру музики);

  • тематичним матеріалом музичного твору можуть бути одна або кілька мелодій (тем, мелодичних малюнків, фігурацій);

  • тематичним матеріалом може служити сукупність мелодій, з яких кожна окрема значення не має;

  • тематичним матеріалом може служити мелодія з відповідним гармонічним супроводом або у відповідному поліфонічному сполученні з іншими голосами. Поза такого контексту мелодія втрачає своє значення;

  • самостійного тематичного значення може набути матеріал ладо-гармонічного або тембрального порядку;

  • тематичний матеріал музичного твору хоча й визначає його зміст, але не дає про нього повне уявлення;

  • принципи розвитку тематичного матеріалу мають безпосередній зв'язок з особливостями самого матеріалу.

Отже, тематизм у музичному творі - це те, що визначає характер його музики, що виявляється у процесі становлення музики, що, розвиваючись, зумовлює в музичному творі його зміст.

Є одна дуже важлива композиційна особливість музичної теми. Тема прагне набути певного конструктивного контуру, ніби відокремитися від дальшого розвитку музики, прагне виділитися із загального контексту.

Так виникає протиставлення теми загальним формам руху (менш характерним, менш яскравим і рельєфним).