Інші поліфонічні форми

Фугета – це маленька фуга. Однак суть полягає не стільки в її розмірах, вона часто є довшою за фугу (наприклад, фугета e-moll з „Маленьких прелюдій і фуг” Баха), скільки в менш складному розвитку форми в цілому: у фугетті менше проведень тем, відсутня середня частина і т. д. Наприклад, у фрагменті d-moll з „Маленьких прелюдій і фуг” Баха після експозиції, що складається з чотирьох проведень теми, розміщена коротка розробка, побудована на тритактовому проведенні теми в субдомінантовій тональності.

Заключна частина лаконічна, у ній двічі звучить тема в основній тональності.

Фугато – це незакінчена фуга з експозицією, що далі переходить у побудову гомофонного складу. Композитори часто користуються фугато в музичному творі гомофонного складу (наприклад, початок Andante із Симфонії №1 Бетховена, чи подвійне фугато на початку розробки першої частини Симфонії №6 Чайковського).

Інвенція – це інструментальна п’єса, побудована на основі імітаційного розвитку. Часто вона наближується за структурою до фуги чи фугетти.

В музичних творах існують також поліфонічні варіації: пасакалія і чакона.

Найбільш характерним типом є варіації на basso ostinato.

Голоси, що супроводжують остінатний бас, розробляються імітаційно по відношенню один до одного.

Річеркар – це поліфонічна п’єса, розроблена дугоподібно і, по суті, у багатьох зразках не відрізняється від фуги.

Поліфонічна канцона також близька до фуги, при наспівному характері теми та її обробці.

Токатою спочатку називали інструментальну п’єсу – вільну прелюдію. Пізніше викристалізувався як основний, а пізніше єдиний тип токати – п’єса моторного характеру з включенням фугованих епізодів.

Хоральні обробки наспівів (cantus firmus) були широко розповсюджені в середньовічній католицькій музиці.

Найважливіші типи хоральних обробок:

1. хорал супроводжується контрапунктичними голосами з наданням кожному особливого індивідуального рисунка;

2. голоси, що супроводжують хорал, імітують один одного;

3. при систематичному проведенні в супроводжуючих голосах однієї теми обробка стає фугою на хорал;

4. хоральна мелодія проводиться канонічно;

5. частина хоральної мелодії вибирається в якості теми для фуги чи фугетти;

6. хорал в акордовій гармонії вживається в якості теми для варіації, розроблених поліфонічно.

Й. С. Бах назвав такі варіації на хорал партитами.

Приклади для аналізу поліфонічних форм

Канони

Й.С.Бах „Мистецтво фуги” – канони.

В.А.Моцарт Квінтет №1, Menuetto in canone.

Р.Шуман „Метелики”; ор. 2 №3

Д.Шостакович Симфонія №7 і № 1.

Фуги

Й.С.Бах „Добре темперований клавір”, томи І – ІІ. „Мистецтво фуги”.

Д.Шостакович „24 прелюдії і фуги” для фортепіано.

Подвійні фуги

Й.С.Бах „ДTK”, т. ІІ, фуги №4 і №18.

В.А.Моцарт Реквієм, „Kurie”.

Д,Шостакович „24 прелюдії і фуги”, фуги e – moll, d – moll.

Потрійні фуги

Й.С,Бах „ДTK”, т. І, прелюдія №19; т. ІІ, фуга №14.

Й,Гайдн Квартет №32 (ор. 20 №2), фінал.

А.Кушнарьов. Пасакалія і фуга для органу.

Контрольні запитання до теми «Поліфонічні форми».

1.Чим відрізняється поліфонія від інших форм багатоголосся?

2.Які види поліфонії ви знаєте?

3.Які риси є характерними для поліфонії строгого стилю?

4.Що таке імітація?

5.Які види імітацій використовуються в поліфонічних творах?

6.Що таке канон? Які форми канонів зустрічаються в поліфонічних творах композиторів ХV-XVI ст.?

7.Чим відрізняється складний рухомий контрапункт від складного оберненого контрапункту?

8.Який контрапункт є найбільш вживаним у поліфонічних творах?

9.Яка форма інвенційної поліфонії є найбільш розвинутою?

10.Як називаються розділи фуги? Їх особливості?

11.Що таке відповідь? Що таке протискладення?

12.Яка різниця між тональною та реальною відповіддю?

13.Яку роль виконує інтермедія у фузі?

14.Що таке контрекспозиція?

15.Що об’єднує прелюдію і фугу?

16.У чому різниця між фугетою і фугато?