6.8. Господарське судочинство

Господарські суди розглядають спори про порушення прав інтелектуальної власності та визнання недійсними охоронних документів на об’єкти цих прав. Найбільшу кількість спорів з питань неправомірного використання чужої торговельної марки розглядають в Україні місцеві господарські суди.

Завданнями господарського судочинства в Україні є захист порушених прав інтелектуальної власності підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), та громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі – підприємства та організації), а також вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушень (ст. 1 Господарського процесуального кодексу України). Господарські суди вирішують господарські спори, як і загальні суди цивільні спори, у порядку позовного провадження, здійснюючи правосуддя на засадах рівності і змагальності всіх учасників судового процесу. Мова судочинства визначається ст. 21 Закону України «Про мови в Українській РСР». Розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо захисту від розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю, або коли сторони чи одна із сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті. Господарські суди приймають рішення, ухвали і постанови, які є обов’язковими до виконання на усій території України.

До складу учасників судового господарського процесу входять: сторони, треті та інші особи, які беруть участь у процесі. Сторонами у судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути підприємства та організації. Позивачами – ті, що подали позов або в інтересах яких цей позов подано, а відповідачами – ті, яким пред’явлено позовну вимогу. Сторони, як і в цивільному судочинстві, користуються рівними процесуальними правами та обов’язками. Зокрема позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити чи зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову.

В той же час відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи (статті 18, 21 і 22 Господарського процесуального кодексу України). Вимоги до третіх сторін в господарському судочинстві аналогічні цивільному і визначені в статтях 26 і 27 Господарського процесуального кодексу України. Представниками юридичних осіб в господарському суді є їх органи, які діють через своїх керівників – на підставі документа, що посвідчує їх посадове становище. Крім того представником юридичних осіб, а також громадян-підприємців може бути адвокат або інший фахівець, повноваження якого підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю (ст. 28 Господарського процесуального кодексу України).

Також, як і в цивільному судочинстві, сторони можуть застосовувати заходи досудового врегулювання господарських спорів. Досудове врегулювання спорів здійснюється шляхом пред’явлення претензії до осіб, що порушили майнові права і законні інтереси інших осіб. Порядок пред’явлення претензії, процедура її розгляду тощо визначаються статтями 6 – 8 Господарського процесуального кодексу України.

Розділ ІІІ Господарського процесуального кодексу України визначає підвідомчість справ господарським судам та підсудність справ, зокрема територіальну та виключну підсудність. Треба зазначити, що справи у спорах про порушення прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення правопорушення, а справи у спорах, в яких відповідачем є, зокрема, центральний орган державної виконавчої влади, розглядається господарським судом міста Києва (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Особа, яка має підстави побоюватись, що подання потрібних для неї доказів стане згодом неможливим або утрудненим, а також підстави вважати, що її права інтелектуальної власності порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутись до господарського суду з заявою про вжиття запобіжних заходів до подання позову. Ці запобіжні заходи включають:

- витребування доказів;

- огляд приміщень, в яких відбуваються дії, пов’язані з порушенням прав;

- накладення арешту на майно, що належить особі, щодо якої вжито запобіжні заходи, і знаходиться в неї або в інших осіб.

Порядок оформлення, подання та розгляду заяви про вжиття запобіжних заходів наведений в Розділі V-1 «Запобіжні заходи» Господарського процесуального кодексу України.

Також, як і в цивільному судочинстві, позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності або його представником. Зміст позовної заяви, документи, що додаються до неї, а також порядок її подання визначаються Розділом VIII Господарського процесуального кодексу України. За подання позовної заяви сплачується державне мито.

Суддя господарського суду, прийнявши позовну заяву, не пізніше п’яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення провадження у справі (ст. 64 Господарського процесуального кодексу України). Ця ухвала виноситься з додержанням вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України. Порядок порушення провадження у справі та підготовки матеріалів до розгляду у першій інстанції наведений у Розділі IX Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд за заявою сторони, яка подала позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, перелік яких та порядок вжиття визначений Розділом X Господарського процесуального кодексу України.

Господарський спір у першій інстанції має бути вирішено у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви (ст. 69 Господарського процесуального кодексу України). При вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення, яке викладається у письмовій формі і підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні.

В господарських справах про захист прав інтелектуальної власності, як і в цивільних справах, суд може постановити рішення, окрім застосування негайних превентивних заходів щодо порушення прав інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів, про які було сказано вище, також рішення про:

- зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням зазначених прав;

- вилучення з цивільного обороту та знищення товарів, виготовлених або введених в такий оборот з порушенням прав інтелектуальної власності, а також матеріалів і знарядь, що використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням цих прав;

- відшкодування збитків, грошове стягнення замість відшкодування збитків, за неправомірне використання прав інтелектуальної власності;

- припинення порушення прав інтелектуальної власності;

- задоволення інших вимог позивача, передбачених законодавством України.

Тягар доказування в господарських справах, так само як і в цивільних справах, лежить на на сторонах. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, може бути оскаржено через зазначений суд до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом. На рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та на постанову апеляційного господарського суду сторони у справі мають право подати касаційну скаргу до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили. Процедура вирішення господарських спорів у судах першої інстанції, а також перегляду судових рішень в апеляційному чи касаційному порядку визначена в роз ділах XI, XII і XII-I Господарського процесуального кодексу України.

Судові рішення Вищого господарського суду України можуть бути переглянуті Верховним Судом України в порядку, передбаченим Розділом XII-2 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Розділом XIV Господарського процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження».