- •Дуда ю.В., Гугосьян ю.А., Бойко о.О., Кунєва л.В. Навчальний посібник
- •Вимоги кафедри при вивченні дисципліни
- •1. Гельмінтози (helminthoses) дрібних тварин
- •Трематодози (trematodoses) дрібних тварин
- •Опісторхоз (opisthorchos1s)
- •Меторхоз (metorchosis)
- •Псевдамфістомоз (pseudamphistomosis)
- •Нанофієтоз (nanophyetosis)
- •Метагонімоз (metagonimosis)
- •Гетерофіоз (heterophyosis)
- •Аляріоз (alariosis)
- •Ехінохазмоз (echinochasmosis)
- •Парагонімоз (paragonimosis)
- •Шистосомоз (schistosomosis)
- •1.2. Цестодози (cestodoses) дрібних тварин
- •1.2.1. Дифілоботріоз (diphyllоbоthrіоsis)
- •1.2.3. Мезоцестоїдоз (mesocestoidosis)
- •1.2.4. Ехінококоз (echinococcosis)
- •1.2.5.Теніоз гідатигенний (taenioses)
- •1.2.6. Теніоз пізіформний
- •1.2.7. Теніоз мультицепсний
- •1.3. Нематодози (nematodoses) та акантоцефальоз (acanthocephaloses) дрібних тварин
- •1.3.1. Токсокароз (toxocarosis)
- •1.3.2. Токсаскароз (toxocaros1s)
- •1.3.3. Анкілостомоз (ancylostomosis)
- •1.3.4. Унцинарюз (uncinariosis)
- •1.3.5. Кренозомоз (crenosomosis)
- •1.3.6. Cпіроцеркоз (spirocercos1s)
- •1.3.7. Дирофіляріоз (dіrofіlariosіs)
- •1.3.8 Діоктофімоз (dioctophymosis)
- •1.3.9. Трихуроз (trichurosis)
- •1.3.10. Трихінельоз (trichinellosis)
- •1.3.12. Дракункульоз (dracunculosis)
- •1.3.13. Коринозомоз (corynosomosis)
- •2. Протозоози (protozooses) дрібних тварин
- •2.1. Бабезіоз (babesiosis)
- •Еймерюз (eimeriosis)
- •Токсоплазмоз (toxoplasmosis)
- •Цистоізоспороз (cystoisosporosis)
- •Саркоцистоз (sarcocystosis)
- •3. Акарози (akaroses) дрібних тварин
- •Саркоптоз (sarcoptosis)
- •Нотоедроз (notoedrosis)
- •Отодектоз (otodectosis)
- •3.4. Демодекоз (demodecosis)
- •4. Ентомози (entomoses) дрібних тварин
- •Сифонаптерози (siphonapteroses)
- •Ліногнатоз (linognathosis)
- •4.3 Триходектози (trichodectosis)
- •Список використаної літератури
- •Isospora fetis (спорулированная и неспорулированная)
2.1. Бабезіоз (babesiosis)
Гостра або хронічна трансмісивна, природно-осередкова хвороба собак, котів, хутрових звірів, диких м'ясоїдних, що характеризується пропасницею, пригніченням, анемією, жовтяничністю слизових оболонок, розладом серцевосудинної, нервової систем та функцій органів травлення.
Збудники. Babesia (син. Piroplasma) canis, В. gibsoni, В. vogeli, В. (син. Nuttallia) felis.
Babesia (син. Piroplasma) canis, що виявляється в еритроцитах, має круглу, овальну, грушоподібну, амебоподібну форми. За розмірами цей збудник найбільший серед аналогічних паразитів інших видів тварин (до 7 мкм завдовжки).
Характерною формою для В. canis є парногрушоподібна, за якої груші з'єднуються загостреними кінцями під гострим кутом і заповнюють майже весь еритроцит (рис. 32). В одному еритроциті буває від 1 - 2 до 8 і навіть до 16 - 32 збудників. Ураженість еритроцитів досягає 5-10 %. В. gibsoni і В. vogeli за розмірами дрібніші, ніж В. canis (не перевищують 1/8 діаметра еритроцита). Вони мають кільцеподібну або овальну форму. В. (син. Nuttallia) felis — порівняно дрібний кровопаразит (1,5 - 2,8 мкм завдовжки). Форма тіла овальна, сигаро-, амебоподібна, куляста. В одному еритроциті міститься 1 - 4 збудники. Іноді вони утворюють хрестоподібні форми. Ураженість еритроцитів може досягати 10%.
Біологія. Розвиток бабезій відбувається в організмі тварин і кліщів-переносників. У членистоногих паразити розмножуються шляхом мерогонії, а в крові м’ясоїдних — простим поділом або брунькуванням. Передавання збудників від самок кліщів потомству відбувається трансоваріально.
Е
пізоотологічні
дані. Бабезіоз
собак трапляється майже в усіх областях
України. Хворіють тварини будь-якого
віку, однак чутливіші до збудника
цуценята, у яких хвороба має тяжчий
перебіг. Безпородні тварини переносять
хворобу порівняно легко. У зонах Полісся
та Лісостепу У країни біологічними
переносниками В.
canis
є
кліщі Dermacentor
pictus
і
D.
marginatus.
Тут
хвороба спостерігається переважно
навесні та восени, що пов’язано з масовим
нападом імагінальних стадій кліщів на
тварин.
Рис. 51. Схема розвитку збудників роду Babesia
1, 12 – мерозоїти; 2-4 - розвиток мерозоїта в еритроциті; 5 – вихід мерозоїта з еритроцита; 6 – повторне проникнення в еритроцит; 7 – розвиток паразита в кишечнику кліща; 8 – булавовидні стадії в організмі кліща; 9 – 11 – мерогонія в кишечнику кліща
У південних областях переносником бабезій є кліщ Rhipicephalus sanquineus і хворобу реєструють упродовж весняно-літнього періоду Бабезіоз котів трапляється в країнах Африки. Переносником збудника є іксодові кліщі Haemaphysalis lecichi. До В. felis сприйнятливі тигри, леви та інші дикі тварини родини котячих.
Патогенез і клінічні ознаки. Інтенсивне розмноження бабезій і токсичні продукти їх життєдіяльності спричинюють прогресуючий гемоліз еритроцитів, що призводить до різко вираженої анемії. За даними авторів, залежно від стадії хвороби вміст гемоглобіну, кількість еритроцитів та показник гематокриту у хворих собак зменшуються в 2 - 3 рази порівняно зі здоровими тваринами. Звільняється велика кількість гемоглобіну, який частково перетворюється на білірубін клітинами РЕС. Це зумовлює розвиток гемолітичної жовтяниці. Значна частина гемоглобіну виділяється із сечею, забарвлюючи її в червоний колір (гемоглобінурія). Анемія спричинює розвиток гіпоксії тварин, що рефлекторно, як компенсаторна реакція організму, зумовлює збільшення частоти й глибини дихання, прискорення та посилення серцевих скорочень, збільшення хвилинного об’єму крові й підвищення швидкості кровообігу. А це, в свою чергу, призводить до гіпертрофії міокарда. Аеробний метаболізм, як джерело енергії в клітинах, замінюється на менш ефективний анаеробний метаболізм, що сприяє накопиченню в клітинах і міжклітинному просторі токсичних продуктів обміну та загальній інтоксикації організму. Розвиваються дистрофічні й запальні процеси в печінці, підшлунковій залозі, нирках, порушується білковий, водний, мінеральний обміни, кислотно-основний стан організму. За дослідженнями авторів, у сироватці крові хворих на бабезіоз собак значно зростає вміст сечовини, креатиніну, білірубіну, активність амілази й трансаміназ, що підтверджує наявність гострих запальних процесів у підшлунковій залозі, печінці, нирках та розвиток гострої ниркової недостатності. Порушення мінерального обміну виявляється гіпонатріє-, каліє- магніє-. хлоремією. підвищена спрага, пронос, блювання. Відмічається слабкість кінцівок, особливо тазових, може настати парез. Сеча набуває червоного або темно-коричневого кольору. Пальпацією виявляють збільшення й болючість печінки, селезінки, нирок. Під час гематологічних досліджень різко знижуються вміст гемоглобіну, кількість еритроцитів, показник гематокриту. Хвороба триває 3-9 діб і часто закінчується летально. Підгострий перебіг характеризується зниженням апетиту, підвищенням температури тіла до 40 - 40,5 °С, пригніченням, залежуванням, іноді спостерігається гемоглобінурія. Істеричність слизових оболонок менш виражена. Хвороба триває 2-3 тижні І також може закінчуватись летально.
За хронічного перебігу ознаки бабезіозу виражені слабко. Температура тіла підвищується до 40 °С тільки в перші дні хвороби, а потім нормалізується. Собаки пригнічені, апетит знижений. Хвороба триває 3-6 тижнів і закінчується переважно повільним одужанням. Анемія та кахексія — найбільш постійні ознаки підгострого і хронічного перебігів. Останнім часом спостерігається атиповий перебіг хвороби. При цьому температура тіла залишається в межах фізіологічної норми. У тварин відмічають пригнічення, кволість, зниження апетиту, загострення хронічного гепатиту, панкреатиту. Слизові оболонки бліді, а при серцево-легеневій недостатності — ціанотичні. Сеча жовтого кольору.
Діагностика. Діагноз установлюють з урахуванням клінічних ознак, епізоотологічних даних, патологоанатомічних змін. За життя тварин вирішальним у діагностиці бабезіозу є виявлення збудників у мазках крові, які забарвлюють за методом Романовського. Високоефективними є серологічні методи діагностики. Бабезіоз потрібно диференціювати від лептоспірозу, чуми м'ясоїдних, отруєнь гемолітичними сполуками.
'Групи виснажені. Слизові та серозні оболонки анемічні й жовтяничні. Серце гіпертрофоване, на епі- та ендокарді спостерігають крововиливи. Селезінка збільшена, темно-вишневого кольору, пульпа її розм’якшена. Печінка збільшена, світло-вишневого кольору. Жовчний міхур переповнений і густою жовчю. Нирки збільшені, гіперемійовані, темно-вишневого кольору, капсула легко знімається. Сечовий міхур заповнений сечею червоного кольору, на його слизовій оболонці — крапчасті крововиливи. Бронхіальні й мезентеріальні лімфовузли збільшені, соковиті на розрізі, гіперемійовані.
Лікування. Для лікування хворих тварин найчастіше використовують препарати на основі диміназен ацетурату в дозі 3,5 мг/кг маси тіла. Слід зауважити, що після введення таких доз у собак часто спостерігаються ускладнення, які виявляються нервовими розладами. Авторами (М. П. Прус, А. В. Березовський) проведено експериментальне та широке виробниче випробування терапевтичної ефективності азидину-вет для лікування бабезіозу собак. Його вводили в дозі 1,75 мг/кг з розрахунку на діючу речовину в 3,5%-му водному розчині внутрішньом’язово дворазово, з добовим інтервалом. У результаті застосування препарату було виявлено його 100%-ву ефективність без видимих ускладнень. З інших хіміопрепаратів рекомендують діамідин у дозі 1 - 2 мг/кг внутрішньом’язово; димінафен — 3,5 мг/кг маси тіла, підшкірно. Одночасно з етіотропним обов’язково призначають симптоматичне й патогенетичне лікування, спрямоване на корекцію водно- мінерального обміну, кислотно-основного стану. Застосовують гепатопротектори, стимулятори обміну речовин та еритропоезу (катозал), а також імуномодулятори (байпамун, РБС та ін.).
Профілактика:
запобігання нападу на м'ясоїдних іксодових кліщів:
1) вигулюють на вільних від кліщів територіях,
2) застосовують протикліщові нашийники «Bolfo», «Kiltix»,
3) періодично обробляють шкірно-волосяний покрив тварин аерозолем чи пудрою «Bolfo»,
4) застосовують ектоциди пролонгованої дії «Адвантикс Spon on» та «Адвантикс Spon on»
у Франції розроблено вакцину проти бабезіозу собак «Pirodog».
