Опісторхоз (opisthorchos1s)
Хвороба спричинюється трематодами роду Opisthorchis родини Opisthorchidae підряду Heterophyata. Паразити локалізуються в жовчних ходах печінки, жовчному міхурі та протоках підшлункової залози людей, рідше – котів, собак та хутрових звірів (лисиці, песці, видри, норки, соболі).
Рис. 2. Opisthorchis felineus, О. viverrini та О. sinensis (Сlonorchis sinensis):
1 – ротовий присосок; 2 – глотка; 3 – черевний присосок; 4 – матка; 5 – яєчник; 6 – сім’яприймач; 7 – сім’яники; 8 – екскреторний міхур
Збудники. Оpisthorchis tenuicollis (син. О. felineus), О. viverrini та О. sinensis (син. Сlonorchis sinensis) – ланцетоподібні паразитичні черви дрібних розмірів.
О. tenuicollis має ніжне витягнуте тіло, довжина якого становить 0,8 - 1,3 см, ширина – 1,2–2,5 мм. Присоски недорозвинені. Два лопатевих сім’яники розміщені в задній частині тіла, навскоси один за одним. Петлі матки містяться між кишковими гілками в середній третині тіла. Жовточники порівняно слабко розвинені, розміщені латеральніше від матки. Статеві отвори відкриваються біля переднього краю черевного присоска.
О.viverini та О.sinensis за будовою нагадують попередній вид.
Яйця збудників дуже дрібних розмірів (0,01 - 0,035 х 0,017 - 0,03) мм, світло-жовтого кольору, овальної форми, з ніжною двоконтурною гладенькою оболонкою, з кришечкою на одному та горбиком – на протилежному полюсі; зрілі.
Рис. 3. Схема розвитку опісторхісів
Біологія. Збудники – біогельмінти. Проміжними хазяями є прісноводні молюски роду Вithynia (В. leachi, В. fuchsiana, B. longicornis), додатковими — коропові риби (короп, лин, плітка, краснопірка, лящ). Яйця гельмінтів потрапляють у воду, де заковтуються прісноводними молюсками. В їхньому кишечнику з яйця виходить мірацидій, який мігрує в печінку і перетворюється на спороцисту. В спороцисті формуються редії, а в тілі останніх — церкарії. Вони виходять у воду, проникають через шкірні покриви в м'язи риби, де й перетворюються на інвазійну стадію — метацеркарій. Розвиток збудників від яйця до метацеркарія триває приблизно 2,5 міс. М'ясоїдні тварини й людина заражаються в разі вживання сирої або слабомороженої, малосолоної, а в окремих випадках і в'яленої риби, інвазованої метацеркаріями. Статевозрілої стадії в печінці дефінітивних хазяїв паразити досягають через 3–4 тижні. Тривалість їх життя в організмі м'ясоїдних тварин становить до 8 років, у людини – до 40 років.
Епізоотологічні дані. Опісторхоз поширений осередково. Масове розповсюдження хвороби спостерігається у басейнах річок Європи та Азії. Основне джерело інвазії є людина, а також домашні м’ясоїдні. Людина уражується, використовуючи свіжу рибу, яка не пройшла достатню термічну обробку при варінні, коптінні, смаженні. Собаки, коти, хутрові звірі стають живителями паразитів поїдаючи сиру рибу чи відходи від неї в процесі переробки.
Патогенез і клінічні ознаки. Молоді стадії О. felineus, О. viverrini, С. sinensis мігрують через паренхіму печінки й викликають гепатит, дорослі особини, подразнюючи жовчні ходи, викликають холангіт. Захворювання проявляється схудненням, жовтяницею, асцитом, печінка збільшена й болюча.
Діагностика. Зажиттєвий діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак та дослідження фекалій тварин методом послідовного промивання або флотаційними методами: з використанням насиченого розчину гіпосульфіту натрію (1750 г на 1 л кип'яченої води) – за Щербовичем, нітрату натрію (1 кг на 1 л води) – за Калантаряном або хлориду цинку (2 кг на 1 л води) –- за Котельниковим і Вареничевим.
Посмертно опісторхоз діагностують при розтині трупів та виявленні збудників і характерних змін у місцях їх локалізації.
Допоміжне значення має дослідження поверхневих м'язів спини та хвоста риби на наявність у них метацеркаріїв. З цією метою готують тонкі зрізи (завтовшки 2 – 3 мм), вміщують їх між двома предметними склами і розглядають за допомогою лупи (збільшення х 14 - 28) або під мікроскопом (х 56). Метацеркарії мають овальну форму, вкриті товстостінною оболонкою, невеликих розмірів (0,3×0,24 мм).
Лікування. Для дегельмінтизації застосовують препарати з вмістом празиквантелу (одноразово в дозі 100 мг/кг за ДР), фенбендазолу (в дозі ЗО мг/кг протягом 7-9 днів), гексихолу, політрему (одноразово в дозі 150-200 мг/кг), гексахлоретану (одноразово в дозі 100-200 мг/кг).
Профілактика:
вегеринарно-санітарні заходи щодо пропаганди гельмінтологічних знань серед населення та охорони водних ресурсів від забруднення фекаліями;
заборона згодовування м’ясоїдним рибу сиру (в’ялену, капчену) з неблагополучних щодо опісторхозу територій;
гельмінтологічне дослідження риби на ринках;
рибу, уражену поодинокими метацеркаріями, знешкоджують 20%- ним розчином солі протягом 8-10 днів, заморожуванням при t = -15 °С протягом 14 доби; проварюванням риби протягом 30 хвилин з моменту закіпання; вакуумним сушінням її в спеціальних установках при t = +50-55 °С;
у неблагополучних господарствах періодично діагностичні дослідження хутрових звірів, собак, кішок і при необхідності їх дегельмінтизація з біотермічним знезараженням фекалій;
профілактична дегельмінтизація за 1 міс. до гону і через 10 днів після відсадки приплоду; цуценят - у 3 міс. і старше; вагітних - за 1 міс. до родів;
утилізація трупів.