- •Дуда ю.В., Гугосьян ю.А., Бойко о.О., Кунєва л.В. Навчальний посібник
- •Вимоги кафедри при вивченні дисципліни
- •1. Гельмінтози (helminthoses) дрібних тварин
- •Трематодози (trematodoses) дрібних тварин
- •Опісторхоз (opisthorchos1s)
- •Меторхоз (metorchosis)
- •Псевдамфістомоз (pseudamphistomosis)
- •Нанофієтоз (nanophyetosis)
- •Метагонімоз (metagonimosis)
- •Гетерофіоз (heterophyosis)
- •Аляріоз (alariosis)
- •Ехінохазмоз (echinochasmosis)
- •Парагонімоз (paragonimosis)
- •Шистосомоз (schistosomosis)
- •1.2. Цестодози (cestodoses) дрібних тварин
- •1.2.1. Дифілоботріоз (diphyllоbоthrіоsis)
- •1.2.3. Мезоцестоїдоз (mesocestoidosis)
- •1.2.4. Ехінококоз (echinococcosis)
- •1.2.5.Теніоз гідатигенний (taenioses)
- •1.2.6. Теніоз пізіформний
- •1.2.7. Теніоз мультицепсний
- •1.3. Нематодози (nematodoses) та акантоцефальоз (acanthocephaloses) дрібних тварин
- •1.3.1. Токсокароз (toxocarosis)
- •1.3.2. Токсаскароз (toxocaros1s)
- •1.3.3. Анкілостомоз (ancylostomosis)
- •1.3.4. Унцинарюз (uncinariosis)
- •1.3.5. Кренозомоз (crenosomosis)
- •1.3.6. Cпіроцеркоз (spirocercos1s)
- •1.3.7. Дирофіляріоз (dіrofіlariosіs)
- •1.3.8 Діоктофімоз (dioctophymosis)
- •1.3.9. Трихуроз (trichurosis)
- •1.3.10. Трихінельоз (trichinellosis)
- •1.3.12. Дракункульоз (dracunculosis)
- •1.3.13. Коринозомоз (corynosomosis)
- •2. Протозоози (protozooses) дрібних тварин
- •2.1. Бабезіоз (babesiosis)
- •Еймерюз (eimeriosis)
- •Токсоплазмоз (toxoplasmosis)
- •Цистоізоспороз (cystoisosporosis)
- •Саркоцистоз (sarcocystosis)
- •3. Акарози (akaroses) дрібних тварин
- •Саркоптоз (sarcoptosis)
- •Нотоедроз (notoedrosis)
- •Отодектоз (otodectosis)
- •3.4. Демодекоз (demodecosis)
- •4. Ентомози (entomoses) дрібних тварин
- •Сифонаптерози (siphonapteroses)
- •Ліногнатоз (linognathosis)
- •4.3 Триходектози (trichodectosis)
- •Список використаної літератури
- •Isospora fetis (спорулированная и неспорулированная)
Нотоедроз (notoedrosis)
Захворювання котів, собак, лисиць спричинюється кліщами Notoedres cati родини Sarcoptidae і характеризується запаленням шкіри голови, а згодом і всього тіла, облисінням, схудненням та загибеллю тварин.
Збудник. Notoedres cati, N. cuniculi - кліщ округлої форми, розміром 0,14 - 0,45 мм. Анус у самців і копулятивний отвір у самок знаходяться на спинці. Паразитує кліщ в епідермальному шарі шкіри.
Б
іологія.
У шкірі тварин кліщі проходять фази
яйця, личинки, протонімфи, телеонімфи
впродовж 2 - 2,5 тижня. За сприятливих умов
у зовнішньому середовищі вони живуть
до 2 тижнів. У неспецифічного хазяїна
паразитують у шкірі, живляться епідермісом,
лімфою, але не розмножуються. У людей
можуть жити до 4 міс. Спричинюють
«псевдокоросту».
Рис. 61. Кліщ роду Notoedres:
а — самка; б — самець
Епізоотологічні дані. Молоді тварини хворіють часто і тяжко. Здорові тварини заражаються при контакті з хворими. Спалахи хвороби реєструють здебільшого навесні та восени
Клінічні ознаки. Перші ознаки захворювання з’являються, як правило, на морді, лобі, основі вух, верхній частині шиї, а згодом поширюються й на інші ділянки тіла. У котів спостерігається незначний свербіж, у інших тварин він слабко виражений або взагалі відсутній. Шерсть випадає, шкіра грубішає, тріскається, з часом мордочка тварини вкривається грубими нашаруваннями сірого кольору. Тварини худнуть, виснажуються, при сильному (генералізована форма) ураженні гинуть.
Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки та результати лабораторного дослідження зіскрібків шкіри підозрюваних тварин, які відбирають скальпелем до появи слідів крові. Одержаний матеріал досліджують відразу або відправляють у лабораторію ветеринарної медицини в щільно закритій пробірці або флаконі з-під пеніциліну. Нотоедроз диференціюють від саркоптозу й отодектозу за клінічними проявами та результатами лабораторних досліджень зіскрібків шкіри.
Лікування. Для собак і хутрових звірів застосовують аерозолі: арпаліт, акродекс, дерматозоль, дикрезил, ціодрин, а також амітан, ектодекс, естрозоль, демотан, демос, мориніл, ципам.
Коти досить чутливі до лікарських препаратів, особливо до фосфорорганічних сполук, тому для лікування їх краще не застосовувати. Є дані про ефективність 1%-х розчинів макролідів, які вводять внутрішньом’язово чи підшкірно у дозі 0,1 мл/кг маси тіла, а також згодовують бровермектин-гранулят чи адвокат. Досить ефективними є ін’єкції бронтелу, а на ранніх стадія - місцеве застосування офтальмо-гелю.. Хворих тварин обробляють двічі з інтервалом 7-10 днів. У разі ускладнення піодермією, мікозами, екземою тваринам призначають імуиостимулятори, антигістаміни, антибіотики, вітамінно-мінеральні добавки, кортикостероїди тощо.
Профілактика:
обстеження і за потреби обробка тварин віварію, звірогосподарств, одним з акарицидних препаратів;
профілактична дезакаризація приміщення, кліток, інвентарю, вольєрів та годівниць;
лікування тварин, які контактували з хворими з профілактичною метою;
еутаназія тварин з генералізованою формою корости.
