Меторхоз (metorchosis)
Хвороба спричинюється трематодами Metorchis albidus та M. felis, які паразитують в жовчних ходах печінки собак, котів, лисиць, тхорів, уссурійських єнотів.
З
будники.
Metorchis albidus та M. felis
– невеликі трематоди грушоподібної
форми, завдовжки 2,5 – 3,5 мм і завширшки
1,6 мм. Два добре виражених кишкових
стовбури простираються до заднього
кінця тіла. Два сім’яники розміщені в
задній частині тіла, навскіс друг від
друга. Поперед насінників знаходиться
округлий яєчник. Матка розташована в
передній частині тіла.
Яйця овальні, дрібних Рис. 4. Metorchis albidus та M. felis розмірів (0,027-0,032 х 0,013-0,015) мм.
Біологія. Цикл розвитку протікає за участю проміжних хазяїв – прісноводних молюсків і додаткових хазяїв – риб родини коропових (лящ, плітка, в’язь, краснопірка, лин тощо). У воді з яєць, виділених м'ясоїдними, вилуплюються мірацидії, які проникають в печінку молюска, де проходять стадії спороцисти, редії й церкарії. Церкарії виходять із молюска та проникають через шкіру в м'язову тканину риб, де за 5 тижнів перетворюються на інвазійних личинок (метацеркаріїв). Дефінітивні хазяї заражаються при поїданні сирої й недовареної риби, інвазованої метацеркаріями. Статевозрілої стадії меторхіс досягає в організмі дефінітивних хазяїв за 5 тижнів (псевдафістомуми – за 12 діб) і живе кілька років.
Епізоотологічні дані. Має місце в тих звірогосподарствах, де згодовують сиру рибу, уражену метацеркаріями збудників.
Патогенез і клінічні ознаки. Збудники ушкоджують слизову оболонку жовчних проток, розвивається гіпертрофічний цироз паренхіми печінки, виникають алерготоксичні явища. Порушується функція травного каналу, спостерігаються поноси й запори, збільшується об’єм живота внаслідок асциту, видимі слизові оболонки жовтяничні, печінка болюча, тварини худнуть, нерідко спостерігається їх загибель.
Діагностика. Зажиттєвий діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак та дослідження фекалій тварин методом послідовного промивання. Посмертно діагноз ставлять на підставі патологоанатомічних змін. При розтині трупи виснажені, жовтушні. Найбільш різкі зміни виражені в печінці, що звичайно збільшена, щільної консистенції, з горбистою поверхнею, жовчні протоки виступають над капсулою печінки у вигляді білуватих тяжів. Жовчний міхур звичайно збільшений, і стінки його стовщені. У жовчному міхурі й жовчних ходах печінки локалізуються численні меторхіси.
Дослідження риб на наявність метацеркарій проводять компресорним методом по тій же методиці, що за опісторхозу
Лікування в основному таке саме, що за опісторхозу.
Профілактика: в основному така сама, що за опісторхозу, а також:
заборона згодовування м'ясоїдним тваринам риб з водойм, неблагополучних по цій інвазії;
рибу з безліччю метацеркаріїв утилізують або знищують, а уражену одиничними метацеркаріями знешкоджують 20% розчином повареної солі протягом 8-10 днів.
Псевдамфістомоз (pseudamphistomosis)
Трематодозне захворювання, спричинене Pseudamphistomum truncatum, яка паразитує в жовчному міхурі та жовчних протоках печінки лисиць, єнотів, норок, тхорів, собак, котів і інших м'ясоїдних.
Збудник. Pseudamphistomum truncatum – дрібна трематода завдовжки 1,5 -2,5 мм і завширшки 0,6 - 1,0 мм. Характерною морфологічною ознакою є тупозрізаний задній кінець тіла, причому частина заднього відділу тіла утягнена усередину у вигляді великого присоска. Діаметр ротового присоска 0,14 - 0,18 мм, а черевного – 0,18 - 0,21 мм. Сім’яники розміщені в задній частині, трохи навскіс друг до друга Поперед лівого сім’яника розташований яєчник, жовточники – проти черевного присоска ближче до бічних країв тіла паразита.
Яйця збудників овальної форми, покриті двуконтурною золотаво-жовтою оболонкою, дрібних розмірів (0,027-0,0325 х 0,012-0,016) мм, усередині яйця знаходиться зерниста маса.
Б
іологія.
Цикл розвитку збудника відбувається
за участю проміжних хазяїв – прісноводних
молюсків Bithynia tentaculata і додаткових
– різних риб родини коропових (вобла,
лящ, в’язь, лин, плітка, краснопірка,
уклєя).
Яйця псевдамфістом попадають у зовнішнє середовище з випорожненнями дефінітивних хазяїв. З них у воді через кілька днів виходять мірацидії, які проникають в проміжного хазяїна. В тілі прісноводного молюска формуються церкарії, які потім попадають до додаткового хазяїна, де перетворюється на другому місяці життя в метацеркарії. Рис. 5. Ps. truncatum Хутрові звірі та м'ясоїдні заражаються при поїданні сирої риби, інвазованої метацеркаріями гельмінта. Статевозрілими псевдамфістоми стають в тілі хазяїна через 12 днів після зараження.
Діагностика. Прижиттєвий діагноз установлюють на підставі виявлення яєць гельмінтів у фекаліях методом послідовних промивань, посмертний – ставлять при виявленні паразитів у жовчних ходах печінки, з урахуванням патологоанатомічних змін. При розтині у трупів відзначають жовтушність слизових оболонок, асцит, катаральний гастроентерит. Найбільш характерні зміни знаходять у печінці, що збільшена, щільної консистенції, поверхня її горбиста. Жовчні протоки потовщені за рахунок розвитку фіброзної тканини, просвіт їх розширений, заповнений мутним тягучим слизом із великою кількістю гельмінтів.
Лікування та профілактика в основному такі самі, що за меторхозу.