Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
сталі та сплави.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
12 Мб
Скачать
☆

3.2.7 Тугоплавкі метали

Тугоплавкі метали як корозійностійкі матеріали мають обмежене використання, за винятком танталу. Тантал є стійким в більшості мінеральних та органічних кислот (наприклад, швидкість його корозії в 85…98 %-ій сірчаній кислоті при температурі 210 °С не перевищує 0,05 ммрік), також в фосфорній та азотній кислотах при всіх концентраціях до 190 °С, в соляній до 30 %-ій концентрації при температурі до 190 °С. Тантал використовується для виготовлення хімічної апаратури [7].

3.2.8 Благородні метали

Благородні метали Ag, Au, Pt, Pd володіють високою корозійною стійкістю, яка пов’язана з їх термодинамічною стабільністю, а не переходом в пасивний стан. Висока вартість обмежує їх використання як корозійностійких матеріалів. Найбільш часто ці метали або сплави на їх основі використовують для виготовлення хімічного посуду (лабораторного), електроконтактів та фільтрів, що не окислюються, фільтрів для виробництва штучного волокна, в ювелірному виробництві тощо [7].

3.2.9 Неметалеві матеріали

До неметалевих матеріалів відносять полімерні та мінеральні матеріали, а також гуми та ебоніти.

До найбільш розповсюджених полімерних корозійностійких неметалевих матеріалів відносять: поліетилен, полістирол, полівінілхлорид, вініпласт та тефлон. Поліетилен належить до хімічностійких матеріалів; він стійкий в соляній, фтористоводневій та фосфорній кислотах, в розбавлених азотній та сірчаних кислотах в широкому діапазоні концентрацій та температур. Поліетилен стійкий в лугах, розчинах солей, воді, складних ефірах, кислотах. Полістирол стійкий до впливу мінеральних кислот (крім окислювальних), лугів, мінеральних солей. Полівінілхлорид є одним з найбільш стійких матеріалів в мінеральних (неокислювальних) кислотах, наприклад в 20…100 %-ій Н2SO4 до 60 °С; в 35 %-ій HCl до 60 °С та в органічних кислотах. Вініпласт при кімнатній та підвищених температурах проявляє високу стійкість в 37 %-ій HCl, 90 %-ій Н2SO4, 50 %-ій НNO3, розчинах їдких лугів, карбонатів лужних металів, розчинах аміаку, бензину, спиртів та інших середовищах. Тефлон використовують як термо- та корозійностійкий матеріал в поєднанні з титаном, танталом та берилієм через майже однакову корозійну стійкість [7].

Мінеральні матеріали поділяють на природні та штучні. Природні мінеральні матеріали (граніт, діорит, бештауніт, базальт, кварцит тощо) володіють при нормальній температурі високою кислотостійкістю, задовільною стійкістю до дії лугів та малим водопоглинанням. До штучних мінеральних матеріалів відносять кислотостійку цеглу, кислото- та термокислотостійкі плитки, шамотну цеглу, кварцове та силікатне скло, ситали та шлакоситали, кислотостійкий бетон. Кислотостійка цегла стійка до дії багатьох мінеральних кислот в широкому діапазоні концентрацій, агресивних газів та солей з кислою реакцією. При контакті із лугами та розчинами солей із складною реакцією кислотостійкий бетон руйнується. Корозійна стійкість кварцового та силікатного скла приблизно однакова – вони стійки практично в усіх мінеральних та органічних кислотах до 80 °С, крім плавикової кислоти при кімнатній температурі та фосфорній при високій. Ситали та шлакоситали, що є кристалічним склом, мають високу корозійну стійкість в сірчаній, соляній, азотній, фосфорній, оцтовій кислотах [7].

Гуми та ебоніти використовують в техніці як корозійностійкі ущільнюючо-прокладочні матеріали. Все більше розповсюдження в техніці знаходять поліуретанові каучуки, що є стійкими до 60 °С у воді, розчинах азотно-кислого та сірчано-кислого амонію, хлористого та хлорнуватокислого натрію. Поліуретан стійкий в органічних середовищах – бензині, гліцерині, рослинному маслі, пропані, етиловому спирті [7].