- •О. В. Климов, ю. І. Кононенко, в. Л. Грешта сталі та сплави з особливими властивостями
- •1 Визначення структурних класів заданих марок легованих сталей з використанням діаграм рівноваги та перетворення переохолодженого аустеніту
- •1.1 Вплив легувальних елементів на структуру сталі
- •1.2 Класифікація легованих сталей
- •2 Зносостійкі матеріали
- •2.1 Види зносу та шляхи підвищення зносостійкості
- •2.2 Матеріали з високою твердістю поверхні
- •2.2.1 Матеріали, стійкі до абразивного зносу
- •2.2.2 Матеріали з високим опором зносу від втоми
- •2.2.3 Графітизовані сталі
- •2.2.4 Матеріали стійкі до зносу в умовах високого тиску та ударних навантажень
- •2.3 Антифрикційні матеріали
- •2.4 Фрикційні матеріали
- •3 Корозійностійкі матеріали
- •3.1 Види та механізми корозії
- •3.2 Корозійностійкі матеріали
- •3.2.1 Атмосферокорозійностійкі низьколеговані сталі (акс)
- •3.2.2 Корозійностійкі сталі (кс)
- •3.2.2.1 Особливості хімічного складу та структури неіржавіючих сталей
- •3.2.2.2 Крихкість корозійностійких сталей
- •3.2.2.3 Корозійностійкі сталі, що підлягають термічному зміцненню
- •3.2.2.4 Корозійностійкі сталі, які не зміцнюються термічною обробкою
- •3.2.3 Сплави на залізонікелевій та нікелевій основі
- •3.2.4 Титан та його сплави
- •3.2.5 Алюміній та його сплави
- •3.2.6 Мідь та її сплави
- •3.2.7 Тугоплавкі метали
- •3.2.8 Благородні метали
- •3.2.9 Неметалеві матеріали
- •4 Матеріали стійкі до впливу температури та зовнішнього робочого середовища
- •4.1 Жаростійкі матеріали
- •4.1.1 Принципи легування жаростійких сталей
- •4.1.2 Феритні хромисті та хромоалюмінієві сталі
- •4.1.3 Мартенситні та мартенсито-феритні хромокремнієві сталі
- •4.1.4 Аустенітні сталі та сплави на залізонікелевій та нікелевій основі
- •4.1.5 Інші матеріали
- •4.2 Жароміцні матеріали
- •4.2.1 Особливості хімічного складу та структури жароміцних матеріалів
- •4.2.2 Класифікація жароміцних матеріалів
- •4.2.3 Помірно жароміцні сталі перлітного та мартенситного класів
- •4.2.3.1 Перлітні сталі
- •4.2.3.2 Хромисті сталі мартенситного та мартенсито-феритного класу
- •4.2.4 Жароміцні сталі аустенітного класу
- •4.2.4.1 Гомогенні сталі
- •4.2.4.2 Сталі з карбідним зміцненням
- •4.2.4.3 Сталі з інтерметалідним зміцненням
- •4.2.5 Жароміцні сплави на залізонікелевій та нікелевій основі
- •4.2.5.1 Залізонікелеві сплави
- •4.2.5.2 Сплави на нікелевій основі
- •4.2.6 Жароміцні сплави на основі кобальту
- •4.2.7 Інші матеріали
- •4.2.7.1 Помірно жароміцні матеріали
- •4.2.7.2 Жароміцні сплави на основі важкотопких елементів
- •4.2.7.3 Композиційні жароміцні матеріали
- •4.3 Холодостійкі матеріали
- •4.3.1 Критерії холодостійких матеріалів
- •4.3.2 Холодостійкі сталі
- •4.3.2.1 Холодостійкі сталі кліматичного холоду
- •4.3.2.2 Сталі для кріогенної техніки
- •4.3.2.2.1 Аустенітні сталі
- •4.3.2.2.2 Нікелеві низьковуглецеві сталі
- •4.3.2.3 Ливарні сталі
- •4.3.3 Залізонікелеві сплави
- •4.3.4 Сплави кольорових металів для кріогенної техніки
- •4.3.4.1 Алюміній та його сплави
- •4.3.4.2 Титан та його сплави
- •4.3.4.3 Мідь та її сплави
- •4.3.5 Холодостійкі неметалеві матеріали
- •5 Матеріали з особливими фізичними властивостями
- •5.1 Провідникові матеріали
- •5.1.1 Електричні властивості провідникових матеріалів
- •5.1.2 Провідникові матеріали
- •5.1.2.1 Метали та сплави з високою провідністю
- •5.1.2.2 Припої
- •5.1.2.3 Надпровідники
- •5.1.2.4 Контактні матеріали
- •5.1.2.5 Сплави з підвищеним електричним опором
- •5.1.2.6 Матеріали для термопар
- •5.2 Матеріали з особливими магнітними властивостями
- •5.2.1 Особливості процесів намагнічування матеріалів у зовнішньому магнітному полі
- •5.2.2 Магнітом’які матеріали
- •5.2.2.1 Низькочастотні магнітом’які матеріали
- •5.2.2.2 Високочастотні магнітом’які матеріали
- •5.2.3 Магнітотверді матеріали
- •5.3 Сплави з особливими тепловими властивостями
- •5.3.1 Сплави з заданим температурним коефіцієнтом лінійного розширення
- •5.3.2 Сплави з заданим температурним коефіцієнтом модуля пружності
- •5.4 Матеріали з ефектом пам’яті форми
- •5.4.1 Механізм ефекту пам’яті форми
- •5.4.2 Сплави з ефектом пам’яті форми
- •5.4.3 Застосування сплавів з ефектом пам’яті форми
- •5.5 Радіаційностійкі матеріали
- •5.5.1 Радіаційні дефекти та властивості матеріалів
- •5.5.2 Основні компоненти сучасного ядерного реактору
- •5.5.3 Радіаційностійкі матеріали
- •Література
- •6.050403 «Інженерне матеріалознавство»
3.2.7 Тугоплавкі метали
Тугоплавкі метали як корозійностійкі матеріали мають обмежене використання, за винятком танталу. Тантал є стійким в більшості мінеральних та органічних кислот (наприклад, швидкість його корозії в 85…98 %-ій сірчаній кислоті при температурі 210 °С не перевищує 0,05 ммрік), також в фосфорній та азотній кислотах при всіх концентраціях до 190 °С, в соляній до 30 %-ій концентрації при температурі до 190 °С. Тантал використовується для виготовлення хімічної апаратури [7].
3.2.8 Благородні метали
Благородні метали Ag, Au, Pt, Pd володіють високою корозійною стійкістю, яка пов’язана з їх термодинамічною стабільністю, а не переходом в пасивний стан. Висока вартість обмежує їх використання як корозійностійких матеріалів. Найбільш часто ці метали або сплави на їх основі використовують для виготовлення хімічного посуду (лабораторного), електроконтактів та фільтрів, що не окислюються, фільтрів для виробництва штучного волокна, в ювелірному виробництві тощо [7].
3.2.9 Неметалеві матеріали
До неметалевих матеріалів відносять полімерні та мінеральні матеріали, а також гуми та ебоніти.
До найбільш розповсюджених полімерних корозійностійких неметалевих матеріалів відносять: поліетилен, полістирол, полівінілхлорид, вініпласт та тефлон. Поліетилен належить до хімічностійких матеріалів; він стійкий в соляній, фтористоводневій та фосфорній кислотах, в розбавлених азотній та сірчаних кислотах в широкому діапазоні концентрацій та температур. Поліетилен стійкий в лугах, розчинах солей, воді, складних ефірах, кислотах. Полістирол стійкий до впливу мінеральних кислот (крім окислювальних), лугів, мінеральних солей. Полівінілхлорид є одним з найбільш стійких матеріалів в мінеральних (неокислювальних) кислотах, наприклад в 20…100 %-ій Н2SO4 до 60 °С; в 35 %-ій HCl до 60 °С та в органічних кислотах. Вініпласт при кімнатній та підвищених температурах проявляє високу стійкість в 37 %-ій HCl, 90 %-ій Н2SO4, 50 %-ій НNO3, розчинах їдких лугів, карбонатів лужних металів, розчинах аміаку, бензину, спиртів та інших середовищах. Тефлон використовують як термо- та корозійностійкий матеріал в поєднанні з титаном, танталом та берилієм через майже однакову корозійну стійкість [7].
Мінеральні матеріали поділяють на природні та штучні. Природні мінеральні матеріали (граніт, діорит, бештауніт, базальт, кварцит тощо) володіють при нормальній температурі високою кислотостійкістю, задовільною стійкістю до дії лугів та малим водопоглинанням. До штучних мінеральних матеріалів відносять кислотостійку цеглу, кислото- та термокислотостійкі плитки, шамотну цеглу, кварцове та силікатне скло, ситали та шлакоситали, кислотостійкий бетон. Кислотостійка цегла стійка до дії багатьох мінеральних кислот в широкому діапазоні концентрацій, агресивних газів та солей з кислою реакцією. При контакті із лугами та розчинами солей із складною реакцією кислотостійкий бетон руйнується. Корозійна стійкість кварцового та силікатного скла приблизно однакова – вони стійки практично в усіх мінеральних та органічних кислотах до 80 °С, крім плавикової кислоти при кімнатній температурі та фосфорній при високій. Ситали та шлакоситали, що є кристалічним склом, мають високу корозійну стійкість в сірчаній, соляній, азотній, фосфорній, оцтовій кислотах [7].
Гуми та ебоніти використовують в техніці як корозійностійкі ущільнюючо-прокладочні матеріали. Все більше розповсюдження в техніці знаходять поліуретанові каучуки, що є стійкими до 60 °С у воді, розчинах азотно-кислого та сірчано-кислого амонію, хлористого та хлорнуватокислого натрію. Поліуретан стійкий в органічних середовищах – бензині, гліцерині, рослинному маслі, пропані, етиловому спирті [7].
