- •О. В. Климов, ю. І. Кононенко, в. Л. Грешта сталі та сплави з особливими властивостями
- •1 Визначення структурних класів заданих марок легованих сталей з використанням діаграм рівноваги та перетворення переохолодженого аустеніту
- •1.1 Вплив легувальних елементів на структуру сталі
- •1.2 Класифікація легованих сталей
- •2 Зносостійкі матеріали
- •2.1 Види зносу та шляхи підвищення зносостійкості
- •2.2 Матеріали з високою твердістю поверхні
- •2.2.1 Матеріали, стійкі до абразивного зносу
- •2.2.2 Матеріали з високим опором зносу від втоми
- •2.2.3 Графітизовані сталі
- •2.2.4 Матеріали стійкі до зносу в умовах високого тиску та ударних навантажень
- •2.3 Антифрикційні матеріали
- •2.4 Фрикційні матеріали
- •3 Корозійностійкі матеріали
- •3.1 Види та механізми корозії
- •3.2 Корозійностійкі матеріали
- •3.2.1 Атмосферокорозійностійкі низьколеговані сталі (акс)
- •3.2.2 Корозійностійкі сталі (кс)
- •3.2.2.1 Особливості хімічного складу та структури неіржавіючих сталей
- •3.2.2.2 Крихкість корозійностійких сталей
- •3.2.2.3 Корозійностійкі сталі, що підлягають термічному зміцненню
- •3.2.2.4 Корозійностійкі сталі, які не зміцнюються термічною обробкою
- •3.2.3 Сплави на залізонікелевій та нікелевій основі
- •3.2.4 Титан та його сплави
- •3.2.5 Алюміній та його сплави
- •3.2.6 Мідь та її сплави
- •3.2.7 Тугоплавкі метали
- •3.2.8 Благородні метали
- •3.2.9 Неметалеві матеріали
- •4 Матеріали стійкі до впливу температури та зовнішнього робочого середовища
- •4.1 Жаростійкі матеріали
- •4.1.1 Принципи легування жаростійких сталей
- •4.1.2 Феритні хромисті та хромоалюмінієві сталі
- •4.1.3 Мартенситні та мартенсито-феритні хромокремнієві сталі
- •4.1.4 Аустенітні сталі та сплави на залізонікелевій та нікелевій основі
- •4.1.5 Інші матеріали
- •4.2 Жароміцні матеріали
- •4.2.1 Особливості хімічного складу та структури жароміцних матеріалів
- •4.2.2 Класифікація жароміцних матеріалів
- •4.2.3 Помірно жароміцні сталі перлітного та мартенситного класів
- •4.2.3.1 Перлітні сталі
- •4.2.3.2 Хромисті сталі мартенситного та мартенсито-феритного класу
- •4.2.4 Жароміцні сталі аустенітного класу
- •4.2.4.1 Гомогенні сталі
- •4.2.4.2 Сталі з карбідним зміцненням
- •4.2.4.3 Сталі з інтерметалідним зміцненням
- •4.2.5 Жароміцні сплави на залізонікелевій та нікелевій основі
- •4.2.5.1 Залізонікелеві сплави
- •4.2.5.2 Сплави на нікелевій основі
- •4.2.6 Жароміцні сплави на основі кобальту
- •4.2.7 Інші матеріали
- •4.2.7.1 Помірно жароміцні матеріали
- •4.2.7.2 Жароміцні сплави на основі важкотопких елементів
- •4.2.7.3 Композиційні жароміцні матеріали
- •4.3 Холодостійкі матеріали
- •4.3.1 Критерії холодостійких матеріалів
- •4.3.2 Холодостійкі сталі
- •4.3.2.1 Холодостійкі сталі кліматичного холоду
- •4.3.2.2 Сталі для кріогенної техніки
- •4.3.2.2.1 Аустенітні сталі
- •4.3.2.2.2 Нікелеві низьковуглецеві сталі
- •4.3.2.3 Ливарні сталі
- •4.3.3 Залізонікелеві сплави
- •4.3.4 Сплави кольорових металів для кріогенної техніки
- •4.3.4.1 Алюміній та його сплави
- •4.3.4.2 Титан та його сплави
- •4.3.4.3 Мідь та її сплави
- •4.3.5 Холодостійкі неметалеві матеріали
- •5 Матеріали з особливими фізичними властивостями
- •5.1 Провідникові матеріали
- •5.1.1 Електричні властивості провідникових матеріалів
- •5.1.2 Провідникові матеріали
- •5.1.2.1 Метали та сплави з високою провідністю
- •5.1.2.2 Припої
- •5.1.2.3 Надпровідники
- •5.1.2.4 Контактні матеріали
- •5.1.2.5 Сплави з підвищеним електричним опором
- •5.1.2.6 Матеріали для термопар
- •5.2 Матеріали з особливими магнітними властивостями
- •5.2.1 Особливості процесів намагнічування матеріалів у зовнішньому магнітному полі
- •5.2.2 Магнітом’які матеріали
- •5.2.2.1 Низькочастотні магнітом’які матеріали
- •5.2.2.2 Високочастотні магнітом’які матеріали
- •5.2.3 Магнітотверді матеріали
- •5.3 Сплави з особливими тепловими властивостями
- •5.3.1 Сплави з заданим температурним коефіцієнтом лінійного розширення
- •5.3.2 Сплави з заданим температурним коефіцієнтом модуля пружності
- •5.4 Матеріали з ефектом пам’яті форми
- •5.4.1 Механізм ефекту пам’яті форми
- •5.4.2 Сплави з ефектом пам’яті форми
- •5.4.3 Застосування сплавів з ефектом пам’яті форми
- •5.5 Радіаційностійкі матеріали
- •5.5.1 Радіаційні дефекти та властивості матеріалів
- •5.5.2 Основні компоненти сучасного ядерного реактору
- •5.5.3 Радіаційностійкі матеріали
- •Література
- •6.050403 «Інженерне матеріалознавство»
4.3.2.2.2 Нікелеві низьковуглецеві сталі
В кріогенній техніці використовують низьковуглецеві нікелеві сталі 0Н6 та 0Н9 (табл. 4.22). Сталі мають дрібнозернисту структуру, є в’язкими, пластичними. В порівнянні із аустенітними хромонікелевими сталями мають в 3…4 рази більш високу теплопровідність та менший (на 30 %) коефіцієнт лінійного розширення; також вони більш міцні та майже вдвічі дешевші.
Таблиця 4.22 – Хімічний склад низьковуглецевих нікелевих сталей 0Н6 та 0Н9 [6]
Марка сталі |
Масова частка, % |
|||||
С |
S |
P |
Mn |
Si |
Ni |
|
0Н6 |
<0,05 |
<0,015 |
<0,020 |
0,3–0,6 |
0,15–0,35 |
6,5–8,0 |
0Н9 |
<0,05 |
<0,015 |
<0,020 |
0,3–0,6 |
0,15–0,35 |
8,5–10,0 |
Термічна обробка цих сталей зазвичай проводиться в режимі подвійної нормалізації із нагріванням: при першій – до 900 °С, при другій – до 790 °С; далі – відпускання при 560…590 °С із охолодженням на повітрі. Перша нормалізація проводиться із метою гомогенізації сталі в області -твердого розчину, друга – для отримання дрібнозернистої структури. В деяких випадках другу нормалізацію замінюють гартуванням від 830 °С. Збільшення швидкості охолодження із аустенітної області підвищує ударну в’язкість при низьких температурах.
Структура сталі після термообробки – це легований ферит із 10…15 % залишкового аустеніту та невеликою кількістю карбідів. Залишковий аустеніт підвищує в’язкість сталі. Максимум ударної в’язкості сталі 0Н9 (70…80Джсм2) відповідає відпусканню при 575 °С. При правильно обраній температурі відпускання залишковий аустеніт не перетворюється на мартенсит, а стабілізується та не підлягає перетворенню при охолодженні до робочих температур. При появі мартенситу у структурі знижується ударна в’язкість при кріогенних температурах. В табл. 4.23 наведено механічні властивості сталі 0Н9.
Таблиця 4.23 – Механічні властивості сталі 0Н9 [6]
Термічна обробка |
t, °С |
B |
0,2 |
δ |
ψ |
КСU, Дж/см2 |
В*, % |
МПа |
% |
||||||
Подвійна нормалізація від 900 та 790 °С, високе відпускання при 550…600 °С |
20 |
720 |
520 |
28 |
82 |
253 |
100 |
−196 |
1100 |
820 |
26 |
65 |
129 |
90 |
|
Гартування від 810…830 °С у воду, високе відпускання при 550…600 °С |
20 |
600 |
450 |
27 |
79 |
196 |
100 |
−196 |
900 |
800 |
22 |
62 |
98 |
70 |
|
Примітка. *В – частка волокна в зламі ударного зразка
Нікелеві низьковуглецеві сталі мають недостатню стійкість проти атмосферної корозії. Для захисту від корозії на морському повітрі та в середовищі промислових районів поверхні ємностей та трубопроводів, що не контактують із рідинним кріогенним продуктом, покривають холодостійкими емалями.
Сталь 0Н6 використовується для виготовлення оболонок, днищ, патрубків статично навантажених апаратів, що працюють під тиском при температурі до −160 °С. При динамічному характері навантаження необхідно підвищити допустиму температуру експлуатації в зварних з’єднаннях до −120 °С. Сталь 0Н9 використовують для виготовлення статично навантаженого обладнання, що працює при температурі до −196 °С. З неї виготовляють ємності та резервуари, що призначені для зберігання та транспортування рідинного кисню, азоту та зрідженого природного газу, а також регенератори повітряроздільних установок [6].
