- •О. В. Климов, ю. І. Кононенко, в. Л. Грешта сталі та сплави з особливими властивостями
- •1 Визначення структурних класів заданих марок легованих сталей з використанням діаграм рівноваги та перетворення переохолодженого аустеніту
- •1.1 Вплив легувальних елементів на структуру сталі
- •1.2 Класифікація легованих сталей
- •2 Зносостійкі матеріали
- •2.1 Види зносу та шляхи підвищення зносостійкості
- •2.2 Матеріали з високою твердістю поверхні
- •2.2.1 Матеріали, стійкі до абразивного зносу
- •2.2.2 Матеріали з високим опором зносу від втоми
- •2.2.3 Графітизовані сталі
- •2.2.4 Матеріали стійкі до зносу в умовах високого тиску та ударних навантажень
- •2.3 Антифрикційні матеріали
- •2.4 Фрикційні матеріали
- •3 Корозійностійкі матеріали
- •3.1 Види та механізми корозії
- •3.2 Корозійностійкі матеріали
- •3.2.1 Атмосферокорозійностійкі низьколеговані сталі (акс)
- •3.2.2 Корозійностійкі сталі (кс)
- •3.2.2.1 Особливості хімічного складу та структури неіржавіючих сталей
- •3.2.2.2 Крихкість корозійностійких сталей
- •3.2.2.3 Корозійностійкі сталі, що підлягають термічному зміцненню
- •3.2.2.4 Корозійностійкі сталі, які не зміцнюються термічною обробкою
- •3.2.3 Сплави на залізонікелевій та нікелевій основі
- •3.2.4 Титан та його сплави
- •3.2.5 Алюміній та його сплави
- •3.2.6 Мідь та її сплави
- •3.2.7 Тугоплавкі метали
- •3.2.8 Благородні метали
- •3.2.9 Неметалеві матеріали
- •4 Матеріали стійкі до впливу температури та зовнішнього робочого середовища
- •4.1 Жаростійкі матеріали
- •4.1.1 Принципи легування жаростійких сталей
- •4.1.2 Феритні хромисті та хромоалюмінієві сталі
- •4.1.3 Мартенситні та мартенсито-феритні хромокремнієві сталі
- •4.1.4 Аустенітні сталі та сплави на залізонікелевій та нікелевій основі
- •4.1.5 Інші матеріали
- •4.2 Жароміцні матеріали
- •4.2.1 Особливості хімічного складу та структури жароміцних матеріалів
- •4.2.2 Класифікація жароміцних матеріалів
- •4.2.3 Помірно жароміцні сталі перлітного та мартенситного класів
- •4.2.3.1 Перлітні сталі
- •4.2.3.2 Хромисті сталі мартенситного та мартенсито-феритного класу
- •4.2.4 Жароміцні сталі аустенітного класу
- •4.2.4.1 Гомогенні сталі
- •4.2.4.2 Сталі з карбідним зміцненням
- •4.2.4.3 Сталі з інтерметалідним зміцненням
- •4.2.5 Жароміцні сплави на залізонікелевій та нікелевій основі
- •4.2.5.1 Залізонікелеві сплави
- •4.2.5.2 Сплави на нікелевій основі
- •4.2.6 Жароміцні сплави на основі кобальту
- •4.2.7 Інші матеріали
- •4.2.7.1 Помірно жароміцні матеріали
- •4.2.7.2 Жароміцні сплави на основі важкотопких елементів
- •4.2.7.3 Композиційні жароміцні матеріали
- •4.3 Холодостійкі матеріали
- •4.3.1 Критерії холодостійких матеріалів
- •4.3.2 Холодостійкі сталі
- •4.3.2.1 Холодостійкі сталі кліматичного холоду
- •4.3.2.2 Сталі для кріогенної техніки
- •4.3.2.2.1 Аустенітні сталі
- •4.3.2.2.2 Нікелеві низьковуглецеві сталі
- •4.3.2.3 Ливарні сталі
- •4.3.3 Залізонікелеві сплави
- •4.3.4 Сплави кольорових металів для кріогенної техніки
- •4.3.4.1 Алюміній та його сплави
- •4.3.4.2 Титан та його сплави
- •4.3.4.3 Мідь та її сплави
- •4.3.5 Холодостійкі неметалеві матеріали
- •5 Матеріали з особливими фізичними властивостями
- •5.1 Провідникові матеріали
- •5.1.1 Електричні властивості провідникових матеріалів
- •5.1.2 Провідникові матеріали
- •5.1.2.1 Метали та сплави з високою провідністю
- •5.1.2.2 Припої
- •5.1.2.3 Надпровідники
- •5.1.2.4 Контактні матеріали
- •5.1.2.5 Сплави з підвищеним електричним опором
- •5.1.2.6 Матеріали для термопар
- •5.2 Матеріали з особливими магнітними властивостями
- •5.2.1 Особливості процесів намагнічування матеріалів у зовнішньому магнітному полі
- •5.2.2 Магнітом’які матеріали
- •5.2.2.1 Низькочастотні магнітом’які матеріали
- •5.2.2.2 Високочастотні магнітом’які матеріали
- •5.2.3 Магнітотверді матеріали
- •5.3 Сплави з особливими тепловими властивостями
- •5.3.1 Сплави з заданим температурним коефіцієнтом лінійного розширення
- •5.3.2 Сплави з заданим температурним коефіцієнтом модуля пружності
- •5.4 Матеріали з ефектом пам’яті форми
- •5.4.1 Механізм ефекту пам’яті форми
- •5.4.2 Сплави з ефектом пам’яті форми
- •5.4.3 Застосування сплавів з ефектом пам’яті форми
- •5.5 Радіаційностійкі матеріали
- •5.5.1 Радіаційні дефекти та властивості матеріалів
- •5.5.2 Основні компоненти сучасного ядерного реактору
- •5.5.3 Радіаційностійкі матеріали
- •Література
- •6.050403 «Інженерне матеріалознавство»
4.2 Жароміцні матеріали
Жароміцність – це здатність сталей та сплавів витримувати механічні навантаження при високих температурах (>0,3Тпл) впродовж певного часу. Найчастіше жароміцність характеризують двома критеріями: границею повзучості та границею тривалої міцності.
Підвищення температури впливає на всі механічні властивості матеріалу: знижуються модуль пружності, границі плинності та міцності (внаслідок зменшення міцності міжатомних зв‘язків, інтенсифікації процесів дифузії та знеміцнення). Це призводить до того, що при дії навантаження матеріал змінює свою форму, тобто відбувається пластична деформація (матеріал «повзе»).
Повзучість – це безперервна пластична деформація матеріалів під дією постійних значень напружень, що нижчі границі плинності. Розвиток повзучості може призвести до руйнування виробу.
Деформація при повзучості здійснюється як зсувним механізмом, тобто завдяки руху дислокацій, так і дифузійним, в основному завдяки дифузії вакансій. Із підвищенням температури вплив перешкод на просування дислокацій зменшується, усувається зміцнення, що створене попередньою деформацією або термічною обробкою, густина дислокацій знижується внаслідок їх рекомбінації при переповзанні та поглинанні межами зерен, що мігрують. Велике значення має при високих температурах зерномежова повзучість.
Чим вищою є робоча температура, тим в більшому ступені проявляються дифузійні процеси в деформації повзучості. При малих швидкостях повзучості, які припускаються в реальних умовах, контролюючим процесом є дифузія вакансій до меж зерен, утворення та зростання пор на межах. Отже, важливу роль має концентрація та рухомість вакансій. Легувальні елементи, що зміцнюють твердий розчин та підвищують сили зв’язку в гратці, ускладнюють дифузійні переміщення, зменшують концентрацію та рухомість вакансій й, таким чином, підвищують жароміцність [1].
Процес повзучості досліджують за допомогою кривої повзучості, яка характеризує деформацію зразка в залежності від часу випробування при достатньо високій температурі та постійному навантаженні (l=f(), де l – приріст довжини зразка, а - час). На типовій кривій повзучості (рис. 4.5) можна виділити декілька ділянок.
Рисунок 4.5 – Типова крива повзучості [4,9]
Ділянка ОА – миттєве подовження (або деформація), яке відповідає пружній деформації зразка в момент прикладення навантаження.
Ділянка АВ (І стадія повзучості) – початковий період повзучості (або неусталена повзучість), швидкість повзучості зменшується із часом випробування:
,
де A, n – сталі величини для даного сплаву та температури. Значення сталої n коливаються від 0 до 2.
Ділянка ВС (ІІ стадія повзучості) – усталена (стала) повзучість; відбувається із постійною швидкістю деформації (v=const).
На цій стадії повзучості у рівновазі знаходяться процеси зміцнення (за рахунок збільшення щільності дислокацій) та знеміцнення (які пов‘язані із процесами звороту та рекристалізації).
З використанням цієї ділянки повзучості визначають границю повзучості.
Границя
повзучості
– це максимальне напруження, що викликає
при постійній температурі повзучість
із наперед заданою швидкістю. Наприклад,
означає, що при напруженні 120 МПа відносне
видовження (=
)
склало 0,5 % за час випробування (випроб)
10000 год при температурі випробування
(Твипроб)
850 °С.
Ділянка CD (ІІІ стадія повзучості) – стадія стрімкого зростання повзучості. Швидкість повзучості зростає, і в точці D відбувається руйнування деталі або зразка.
Із використанням часу до руйнування визначають ще один важливий критерій жароміцності – границю тривалої міцності.
Границя
тривалої міцності
– це максимальне напруження, яке при
постійній температурі викликає руйнування
зразка після наперед заданої тривалості
випробування. Наприклад,
;
тут Твипроб=900
°С; випроб=2000
год.
Із збільшенням напруження при постійній температурі або із збільшенням температури при постійному напруженні, спостерігається поступове скорочення другого періоду повзучості, який в граничному випадку зникає, й залишаються тільки 2 періоди: період уповільненої та період пришвидшеної повзучості.
При малих напруженнях або низьких температурах другий період настільки подовжується, що в межах часу нормального випробування руйнування не відбувається [2–4,9].
На рис. 4.6 приведені криві повзучості: при даному значенні напруження змінюється температура (рис. 4.6, а) та при даному значенні температури змінюється напруження (рис. 4.6, б) [4].
Рисунок 4.6 – Вплив температури (а) та напружень (б) на вигляд кривої повзучості, t5>t4>t3>t2>t1; σ5>σ4>σ3>σ2>σ1 [4]
