Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте конституційний лад України за суттю, змістом і формою.

2. Як можна визначити засади конституційного ладу України?

3. Що розуміється під «державним суверенітетом України»? Чим він відрізняється від поняття «суверенітет нації»? Поясніть співвідношення народного і державного суверенітету.

4. Які ознаки України як правової держави закріплено в Конституції?

5. У чому суть принципу політичного, ідеологічного та економічного плюралізму?

6. Що означає принцип гуманізму? В яких конституційних положеннях він закріплений?

7. Назвіть і стисло охарактеризуйте державні символи України, встановлені Конституцією.

Розділ 5 Конституційні основи правового статусу особи

§ 1. Поняття і зміст конституційно-правового статусу людини і громадянина

Поняття «правовий статус» і «правове становище» особи по суті співпадають. Поняття правового статусу особи складається з сукупності прав, законних інтересів і обов’язків особи, гарантій їх здійснення і захисту, а також місця людини в соціальній системі суспільства. У найзагальнішому вигляді правовий статус особи визначається як юридичне закріплення становища особи в державі та суспільстві.

Серед декількох видів правового статусу особи виділяють загальний або конституційний статус людини і громадянина.

Структура правового статусу особи складається з таких елементів:

а) статусні правові норми і правові відносини;

б) суб’єктивні права, свободи і юридичні обов’язки;

в) громадянство;

г) правові принципи і юридичні гарантії;

ґ) законні інтереси;

д) правосуб’єктність;

е) юридична відповідальність.

Розглянемо елементи правового статусу особи, які не будуть предметом нашого подальшого аналізу.

Законні інтереси особи — це дозволені нормативно-правовими актами прагнення особи до задоволення своїх потреб, до володіння тими або іншими благами, соціальними цінностями, послугами.

Конституційні принципи правового статусулюдини і громадянина — це вихідні положення, на основі яких визначаються зміст і умови реалізації прав, свобод і обов’язків людини і громадянина. Конституційними принципами правового статусу людини і громадянина є такі:

а) свободи людини (ст. 21 Конституції України);

б) рівності людей у своїй гідності та правах (ст. 21 Конституції України);

в) невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини (ст. 22 Конституції України);

г) гарантованості прав, свобод і обов’язків людини і громадянина (ст. 22 Конституції України);

ґ) невичерпності конституційного переліку прав і свобод людини і громадянина (ст. 22 Конституції України);

д) рівності конституційних прав і свобод громадян України та рівності їх перед законом (ст. 24 Конституції України);

е) єдності прав людини та її обов’язків перед суспільством (ст. 23 Конституції України).

Насамперед, ст. 21 Конституції України встановлює принцип свободи і рівності всіх людей у своїй гідності та правах і проголошує, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Конституційний принцип рівності особи — це гарантування кожній особі однакових можливостей для реалізації конституційних прав і свобод, незважаючи на будь-які її індивідуальні ознаки, покладення на осіб, які знаходяться в однаковому правовому становищі, рівних обов’язків, забезпечення рівності всіх перед законом і судом.

Прояв цього принципу полягає у:

1) рівності прав і свобод незалежно від будь-яких ознак — раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного й соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

2) рівності перед законом (ст.24 Конституції України).

Рівність є ширшим поняттям за рівноправність і включає останню.

Конституція України (ст. 24) конкретизує гарантії рівності як громадян України, так й інших осіб. Ці гарантії полягають у забороні існування будь-яких привілеїв і обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних таінших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними й іншими ознаками як фізичного, так і соціального характеру. Крім того, не може бути і привілеїв, пов’язаних з посадою, яку обіймає особа (виняток становлять посадові привілеї та пільги, що чітко визначені в законі).

Таким чином, рівність перед законом означає, що не може бути привілеїв або обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками. Саме в законі закріплюється однаковий стандарт прав і свобод для всіх громадян без виключення. Тому так важливо затвердження рівності перед законом як загальної для всіх норми, що визначає свободу особи. Кожний громадянин України має і може користуватися на рівних підставах з іншими громадянами всім переліком конституційних прав і свобод без дискримінації з боку держави або інших осіб.

У Рішенні Конституційного Суду від 25 листопада 1997 р. «Про офіційне тлумачення частини другої ст. 55 Конституції України і статті 248-2 цивільно-процесуального кодексу України» встановлено, що в окремих випадках законодавство допускає нерівність перед законом і називає конкретне коло суб’єктів права, які звільняються від дії загальних правових норм. Це є необхідним з погляду захисту інших конституційно-правових цінностей. Тут можна назвати закони, які встановлюють особливий порядок притягнення до юридичної відповідальності депутатів Верховної Ради України, окремих посадових осіб держави, суддів. Тут нерівність перед законом (імунітет) є привілеєм, що забезпечує правову безпеку і незалежність цих суб’єктів права.

Особливість ст. 24 Конституції України, що закріплює принцип рівності громадян, полягає в тому, що її дія пов’язана з дією всіх статей Конституції, що встановлюють конкретну свободу або право громадян України.

Далі Конституція України розглядає систему встановлених правових і соціальних гарантій рівності жінки і чоловіка. Особлива увага, що приділяється Конституцією жінкам, обумовлена тим, що, по-перше, саме жінки порівняно з чоловіками в житті частіше обмежені у використанні своїх конституційних прав. По-друге, рівність закріплена вимогами Конвенції ООН «Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» 1979 р., однією зі сторін якої є Україна. Відповідно до ст.1 цієї Конвенції поняття «дискримінаціявідносно жінок» означаєбудь-які різницю, виняток або обмеження за ознакою статі, яке спрямоване на ослаблення або зводить нанівець визнання, користування або здійснення жінками незалежно від їх сімейного стану, на основі рівності чоловіків і жінок, прав людини і основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, громадській або будь-якій іншій галузі. З метою запобігання дискримінації жінок у кримінальному законодавстві передбачено кримінальну відповідальність за відмову в прийомі на роботу вагітної жінки або матері, яка має немовля, або за зниження заробітної плати, чи звільнення жінки з роботи за мотивами вагітності.

Отже, рівність прав жінки і чоловіка забезпечується:

а) наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї;

б) спеціальними заходами щодо охорони праці та здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг;

в) створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством;

г) правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Рівність громадян будь-якої національності означає:

а) народ України становлять її громадяни всіх національностей;

б) незалежно від національного походження всі громадяни України мають рівні політичні, економічні, соціальні, екологічні, сімейні, культурні й особисті права і свободи;

в) держава підтримує розвиток самосвідомості та самовираження кожної національної меншини;

г) будь-яке пряме або непряме обмеження прав і свобод за національними ознаками забороняється і карається законом;

ґ) Україна визнає пріоритет норм міжнародного права над національним правом з питань національних меншин за умови, якщо згоду на їх застосування дала Верховна Рада України та ін.

Принцип невідчужуваності та непорушності прав і свобод людиниозначає, що усі люди визнаються вільними, що вони володіють правами і свободами від народження.

Принцип гарантованості прав, свобод і обов’язків людини і громадянинаполягає у тому, що конституційні права і свободи гарантуються державою і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або при внесенні змін до чинних законів, також не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.Відповідно до ст. 55 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

У ст. 22 Конституції України проголошений принцип, відповідно до якого права і свободи людини і громадянина, закріплені Конституцією, є невичерпними. Вони гарантуються і не можуть бути скасовані, а при внесенні змін до чинних законів або прийнятті нових законів не допускається звуження їх змісту й обсягу. Ч.1 ст.22 Конституції України встановлює, що система прав і свобод людини і громадянина не вичерпується тільки тими правами і свободами, які нею закріплені, оскільки в Основному Законі неможливо назвати і дати відповідну характеристику всім правам і свободам. У Конституції України зафіксовані основні права і свободи конституційного рівня. Усі інші права і свободи, не перераховані в Конституції України, не можуть вважатися другорядними.

Отже, невичерпність і неможливість скасування прав і свобод передбачає:

а) існуюче конституційне регулювання прав і свобод може бути розширено при внесенні змін і доповнень до Конституції України;

б) неприпустимість прийняття конституційних законів, у яких передбачається скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина (ст. 157 Конституції України).

Розглянуті принципи доповнюються у ст. 24 Конституції України принципомрівності конституційних прав і свобод громадян України та рівності їх перед законом, що повністю відповідає ст. 7 Загальної декларації прав людини.

Відповідно до Рішення конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Трояна Антона Павловича щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 р. положення статті 24 Конституції України стосовно рівності громадян у конституційних правах, свободах та перед законом у взаємозв’язку з положеннями частини першої статті 55, пункту 2 частини третьої статті 129 Основного Закону України щодо захисту судом прав і свобод людини і громадянина та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом треба розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантовані державою рівні права на захист прав і свобод у судовому порядку та на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку у судах усіх юрисдикцій, спеціалізацій та інстанцій, у тому числі й особа, яка засуджена і відбуває кримінальне покарання в установах виконання покарань.

Принцип єдності прав людини та її обов’язків перед суспільством означає:

а) кожна людина одночасно має права й обов’язки;

б) багато конституційних прав мають і властивості обов’язку;

в) не існує прав без обов’язків, так само як і обов’язків без прав.

Важливим елементом правового статусу людини і громадянина є правосуб’єктність —здатність людини бути учасником правовідносин. Вона включає правоздатність (здатність суб’єкта мати суб’єктивні права і юридичні обов’язки) і дієздатність(здатність суб’єктів своїми діями самостійно реалізовувати суб’єктивні права і виконувати юридичні обов’язки). Правосуб’єктність прямо не пов’язана з громадянством особи, хоча громадянство впливає на обсяг правоздатності.

Отже, правовий статус людини і громадянина характеризується своїм власним змістом і включає як основні, так і похідні елементи.