§ 3. Повноваження Президента України

Повноваження Президента України —це визначені Конституцією і законами України, іншими правовими актами права і обов’язки Президента по здійсненню завдань і функцій в різних сферах державного життя.

Реалізація повноважень Президентом України — діяльність багатогранна, яка виявляється в різних формах і сферах суспільно-державного життя, тому практичне значення для розкриття суті цих повноважень, їх особливостей грає класифікація. В українській політичній літературі в основу класифікації повноважень Президента України береться функціональний критерій і виділяється шість груп повноважень: законодавчі, виконавчі, кадрові, зовнішньополітичні, військово-політичні, символіко-церемоніальні. Але за межами такої класифікації залишаються питання, пов’язані з суто державними проблемами і забезпеченням прав особи, зокрема, питання громадянства, надання притулку, право помилування, право розпуску парламенту. С.Л. Лісенковим виділяються наступні групи повноважень Президента України: 1) представницькі; 2) повноваження, які стосуються діяльності парламенту України; 3) повноваження у сфері законодавства; 4) повноваження по призначенню на посади і звільненню з посад членів Кабінету Міністрів та інших посадових осіб; 5) повноваження у сфері забезпечення державної незалежності, національної безпеки і оборони країни; 6) засновницькі повноваження; 7) повноваження у сфері правосуддя; 8) повноваження, які стосуються питань прийняття до громадянства України і його припинення, надання притулку в Україні. Дійсно, повноваження Президента України досить різноманітні і дати їх ідеальну класифікацію вельми складно.

Чинна Конституція України в статті 106 закріплює широкий перелік повноважень Президента України. Зокрема, Президент України: забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; звертається з посланнями до народу і з щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України; присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини; нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки і нагороджує ними; приймає рішення про прийняття до громадянства України і припинення громадянства України, про надання притулку в Україні; здійснює помилування; призначає всеукраїнський референдум відносно змін Конституції України відповідно до статті 156 Конституцій, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою та ін.

Президентові України як главі держави належить провідна роль у здійсненні зовнішньої політики. Це виявляється і в значному переліку його повноважень у даній сфері відносин. Президент представляє державу в міжнародних відносинах; здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави; веде переговори і укладає міжнародні договори України; приймає рішення про визнання іноземних держав; призначає і звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав.

По відношенню до органів державної влади Президент має наступні повноваження: призначає позачергові вибори до Верховної Ради України в строки, встановлені Конституцією; припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися; призначає за згодою Верховної Ради України Прем’єр-міністра України; припиняє повноваження Прем’єр-міністра України і приймає рішення про його відставку; призначає за поданням Прем’єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій і припиняє їх повноваження на цих посадах; призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора України і звільняє його з посади; призначає половину складу Ради Національного банку України; призначає половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; призначає на посади і звільняє з посад за згодою Верховної Ради України Голову Антимонопольного комітету України, Голову Фонду державного майна України, Голову Державного комітету телебачення і радіомовлення України; утворює, реорганізує та ліквідує за поданням Прем’єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади; скасовує акти Кабінету Міністрів України і акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим; призначає третину складу Конституційного Суду України; утворює суди у визначеному законом порядку.

Президент України має значні повноваження по забезпеченню національної безпеки і оборони України. Так, Президент України є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, які згідно Закону України «Про Збройні Сили України» від 6 грудня 1991 р. є військовим формуванням, на яке покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. У зв’язку із заняттям цієї посади Президент призначає на посади і звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки і оборони держави; вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни і приймає рішення про використання Збройних Сил України у разі збройної агресії проти України; приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію і введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки для державної незалежності України; приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремімісцевостіУкраїни зонами надзвичайної екологічної ситуації — з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України.

Координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові є Рада національної безпеки і оборони України (РНБО України), який координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки та оборони. Головою РНБО України є Президент України, який і формує персональний склад Ради. Рішення РНБО України вводяться в дію указами Президента України (ст. 107 Конституцій). Компетенція і функції РНБО України визначаються Законом України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 5 березня 1998 р.

Президентом України утворюється і безпосередньо йому підпорядковується Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, яке є державним органом, створеним з метою сприяння виконання в Автономній Республіці Крим повноважень, покладених на Президента України. Представництво очолює Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України. Статус і повноваження Представництва регулюється Законом України «Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим» від 2 березня 2000 р.

Особливі повноваження Президент України має в законодавчій сфері. Так, згідно ст. 93 Конституції України Президентові України належить право законодавчої ініціативи.Законопроекти, які вносяться Президентом України у Верховну Раду в порядку законодавчої ініціативи, можуть бути двох видів: звичайні законопроекти і законопроекти про внесення змін до Конституції. При цьому законопроекти, визнані Президентом як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово. Глава держави може ініціювати не тільки звичайний законопроект, але і законопроект про внесення змін до Основного Закону (ст. 154), а якщо він стосується змін першого, третього і тринадцятого розділів, то Президент України має право призначити всеукраїнський референдум для затвердження цього законопроекту (у разі його прийняття двома третинами конституційного складу парламенту України).

Промульгація —це заключна стадія законодавчого процесу, підписання і обнародування главою держави закону, прийнятого парламентом. Актом промульгації глава держави констатує, що закон прийнятий належним чином і підлягає виконанню. Закон таким чином підтверджується авторитетом і владою вищої посадової особи в державі і стає актом єдиної державної влади. Так, згідно ст. 94 Конституції України, закон підписує Голова Верховної Ради і невідкладно направляє його Президентові України, і Президент протягом 15 днів після отриманні закону підписує його, приймаючи до виконання, і офіційно обнародує його або повертає закон зі своїми мотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради для повторного розгляду. У випадку, якщо Президент протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний і офіційно оприлюднений. Якщо ж при повторному розгляді закон буде знову прийнятий парламентом України не менше як двома третинами від його конституційного складу, Президент України зобов’язаний його підписати і офіційно оприлюднити протягом десяти днів. Як бачимо, промульгація законів безпосередньо пов’язана з президентським вето —правом глави держави не погодитися із законом, який був прийнятий парламентом, але не набув чинності.

Президент України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. Для здійснення своїх повноважень Президент може створювати консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України. Головним з таких органів у даний час є Адміністрація Президента України, яка створена з метою забезпечення ефективного здійснення Президентом України своїх конституційних повноважень, реалізації главою держави консолідуючої ролі по об’єднанню всіх конструктивних сил в суспільстві, швидкого вирішення невідкладних соціальних, економічних та інших проблем.

З метою забезпечення належних умов для реалізації громадянських, економічних, соціальних і культурних прав дітей в Україні, зважаючи на необхідність особливої турботи про дитину, на виконання Україною міжнародних зобов’язань у сфері прав дитини і відповідно до статті 102 Конституції України Указом Президента України від 11 серпня 2011 року була введена посада Уповноваженого Президента України з прав дитини. Уповноважений забезпечує здійснення Президентом України конституційних повноважень щодо додержання конституційних прав дитини, виконання Україною міжнародних зобов’язань у цій сфері.

Для забезпечення виконання повноважень Президент видає укази (правові акти, адресовані до невизначеного кола юридичних і фізичних осіб, державних органів і організацій)і розпорядження (акти індивідуально-організаційного характеру), які є обов’язковими для виконання на всій території України.

Конституцією України у 1996 р. був введений новий правовий інститут — інститут контрасігнатури, під яким слід розуміти скріплення підписом глави уряду і/або відповідного міністра правових актів, підписаних главою держави. Контрасігнатура — не просто візування в управлінсько-бюрократичному сенсі, а дія, яка має істотне юридичне значення. По-перше, вона підтверджує, що акт глави держави прийнятий у порядку встановленої процедури і є дійсним. При цьому обов’язковість контрасігнатури позбавляє главу держави можливості вольового видання актів без дотримання належної процедури. Принаймні відсутність контрасігнатури свідчить про її порушення. По-друге, контрасігнатура переносить відповідальність, пов’язану з прийняттям актів, у разі наявності у них помилок, пропусків, невідповідності іншим законам з глави держави на контрасігнуючу посадову особу. Акти, які приймаються главою держави в порядку самостійного здійснення ним своїх дискреційних повноважень, контрасігнатури не вимагають. Так, згідно статті 106 Конституції України, акти Президента України, видані в межах повноважень, передбачених пунктами 3-5, 8, 10, 14, 15, 17, 18, 21-24 цієї статті, скріпляються підписами Прем’єр-міністра України і міністра, відповідального за акт і його виконання.

Функції і повноваження Президента України не можуть бути в повному обсязі закріплені на конституційному рівні. Тому у глави держави завжди є повноваження, які не розкриті в Конституції, але виявляються в екстремальних умовах. Президент як глава держави має право і зобов’язаний контролювати стійкість конституційного ладу, єдність і цілісність державної території України. В умовах політичної та економічної нестабільності особливо підвищується роль Президента як гаранта державного суверенітету і територіальної цілісності країни. Виходячи з цього, необхідне посилення арбітражної функції глави держави для нормального функціонування і взаємодії гілок державної влади. Президент України повинен бути в органічному зв’язку зі всіма структурами публічної влади, а не підноситися над ними.