1.Бонітування ґрунтів, як галузь природничої науки.

Бонітування ґрунтів – (від лат. boniyus – доброякісність) - це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на урожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.

Мета бонітування ґрунтів – встановити, у скільки разів один ґрунт кращий або гірший за інший.

Об'єкт бонітування ґрунтів – ґрунт, виражений чітко встановленими таксономічними одиницями відповідно до матеріалів детального обстеження ґрунту.

Бонітування грунтів проводять за грунтовими типами або агровиробничими групами.

2. Поняття про бонітування ґрунтів, завдання і призначення.

Бонітування ґрунтів – (від лат. boniyus – доброякісність) - це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на урожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.

Основне завдання бонітування грунтів дати порівняльну оцінку якісного і кількісного стану грунтів. Показати у скільки разів один грунт кращий або гірший від іншого за своїми природними або набутими властивостями.

Призначення : дані з бонітування грунтів

-дозволяють порівнювати і групувати грунти за продуктивністю.

- дають можливість виявити найсприятливіші грунти для вирощування тих чи інших сільськогосподарських культур

- допомагають в розробці зональних систем землеробства.

3.Історія виникнення і розвитку бонітування ґрунтів.

Засновником бонітування ґрунтів є вчений – ґрунтознавець В.В.Докучаєв, який в 80-ті рр. ХІХ століття заклав основи генетичного ґрунтознавства. Завдання бонітування – це дати порівняльну кількісну оцінку грунтів та рівня потенціальної родючості, тобто показує на скільки один грунт кращий чи гірший за інший і придатний для вирощування сільськогосподарських культур.В 1993 році було вперше проведено бонітування грунтів сільськогосподарських угідь України на основі методики «Бонітування грунтів України», яка була розроблена в 1992 році, вона передбачала загальне і окреме бонітування, яке проводиться за єдиною системою, принципах, але з врахуванням регіональних особливостей грунтів вирощування сільськогосподарських культур.

При загальному бонітуванні враховують такі основні показники:

· Запаси гумусу в метровому шарі;

· Запаси продуктивної вологи в метровому шарі;

· Вміст рухомих форм фосфору і обмінного калію в орному шарі грунту.

При окремому бонітуванні враховують такі показники:

→ Вміст гумусу в орному шарі;

→ Потужність гумусового горизонту;

→ Вміст фізичної глини.

4.Правове регулювання бонітування ґрунтів.

Правове регулювання здійснюють відповідно до КУ,Земельного кодексу,ЗУ « Про оцінку земель».

Бонітування грунтів здійснюється на основі принципів законності ,єдності, безперервного процесу бонітування грунтів,доступності використання даних з бонітування грунтів,рівності перед законом суб’єктів бонітування.

Субєкти - це органи виконавчої влади, та органи місцевого самоврядування .які здійснюють управління у сфері бонітування грунтів , а також юридичні та фізичні особи заінтересовані у проведенні якісної оцінки земельних ділянок.

Підставою для проведення бонітування грунтів є рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування .

Бонітування грунтів проводиться відповідно до державних стандартів,норм і правил а також інших нормативно – правових актів на землях сільськогосподарського призначення та лісового фонду.

За результатами бонітування грунтів складається технічна документація ,копії якої зберігаються у державному фонді документації із землеустрою .Технічна документація з бонітування грунтів земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською , селищною,міською радою , а за межами населених пунктів районною радою.

Бонітування проводять не рідше ніж 1 раз на 7 років.