1 Див.: Болдирев м.І. Класний керівник. — к., 1982. — ф с. 13.

Стимулювальна функція. Полягає у своєчасному вияв­ленні зрушень на краще в розвитку кожного учня класу і відповідному заохоченні його до наступних корисних дій і вчинків. (Технологію використання методів стимулюван­ня було розглянуто раніше.)

Різноманітна діяльність класного керівника потребує високого рівня культури й належної психолого-педа-гогічної підготовки. Передусім він повинен мати тверді пе­реконання, які засвідчують його відданість педагогічній справі, відчувати плин часу, знати про події, що відбува­ються в Україні та за її межами. Цю інформацію класний керівник має своєчасно передавати учням, формуючи у них певне ставлення до неї.

Класний керівник мусить бути високоморальною осо­бистістю, чесним, справедливим, порядним у всіх своїх помислах і вчинках. Він має добре знати своїх вихован­ців, розуміти їх духовний світ і душевний стан, жити їхніми радощами і смутками, бути делікатним і тактов­ним у стосунках з ними, любити їх і водночас бути вимог­ливим до них і до себе. Одна з сутнісних його рис — на­лежний рівень знань з педагогіки і психології, що дає йо­му змогу швидко знаходити контакт з учителями й учня­ми, вміло організовувати виховний процес, залучати учнів до різних видів діяльності, виявляти рівень їх виховано­сті, вносити до програми виховання відповідні корективи, спонукати їх до самоосвіти та самовиховання.

Планування роботи класного керівника

Успішна діяльність класного керівника можлива лише за умови чіткого планування виховної роботи в класі, яке допомагає визначити цілісну виховну систему, проек­тувати розвиток усього колективу класу і окремих його членів. План роботи класного керівника — це науково обґрунтоване проектування становлення і розвитку колек­тиву учнів класу і кожного вихованця зокрема. Він скла¹ дається з таких структурних елементів: характеристики класу, завдань виховання, системи виховної діяльності.

Планування виховної діяльності потребує від класно­го керівника передусім аналізу стану справ в учнівсько­му колективі, ознайомлення з передовим досвідом і реко­мендаціями психолога-педагогічної науки. На основі ана­лізу складають характеристику класу, в якій відобража­ють стан рівня вихованості колективу і окремих учнів,

ступінь згуртованості колективу, дієвість громадської думки в ньому, стиль взаємин між членами учнівського самоврядування і рядовими членами колективу, рівень знань учнів, відхилення від норм поведінки окремих уч­нів та їх причини й інші особливості. Така характеристика дає можливість намітити конкретні завдання виховної роботи з класом.

Формулюючи завдання виховної роботи, спираються на «Орієнтовний зміст виховання в національній школі», яким визначено загальні завдання з кожного напряму ви­ховання відповідно до вікових особливостей учнів. Ці зав­дання мають ураховувати конкретні умови виховання (вік, вихованість, соціальне оточення).

Відповідно до намічених завдань визначають зміст виховної діяльності в класі, підбирають ефективні методи і форми його реалізації. Продумуючи систему виховної ді­яльності — зміст і шляхи її реалізації — дотримуються та­ких вимог: а) урахування актуальних питань у галузі народної освіти та виховання, плану роботи школи; б) цілеспрямованості, конкретності, розумної насиченості, опори на інтереси учнів; в) поєднання словесних, наочних і практичних форм і методів виховання; г) відповідності форм і методів виховання віковим особливостям школярів і рівню їх вихованості; ґ) урахування ювілейних і суспіль­но-політичних дат, подій у житті України; д) єдності педа­гогічного керівництва і самостійності учнів.

У плануванні виховної роботи в класі може прислужи­тися посібник «Орієнтовний зміст виховання в національ­ній школі. Методичні рекомендації», в якому розкрито пи­тання змісту виховання з урахуванням вікових особливо­стей учнів молодших, середніх і старших класів, запропо­новано для кожного віку цікаві форми та методи реалізації цього змісту, види діяльності, до яких можна залучати учнів. Згідно з рекомендаціями згаданого посіб­ника зміст виховної роботи класного керівника передба­чає: формування національної свідомості і самосвідомості; виховання духовної культури особистості; створення умов для вільного вибору світоглядних позицій; виховання по­ваги до Конституції, законодавства України, державної символіки; виховання свідомого ставлення до навчання, розвиток пізнавальної активності та культури розумової праці; формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою; утвердження принципів загально­людської моралі; формування творчої, працелюбної особи­стості, виховання цивілізованого господаря; забезпечення

високої художньо-естетичної культури особистості; забез­печення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їхнього здоров'я; формування еко­логічної культури людини, її гармонійних відносин з при­родою; розвиток індивідуальних здібностей і талантів мо­лоді, забезпечення умов для її самореалізації.

Плануючи певні виховні заходи, необхідно враховува­ти конкретні умови: вік учнів, рівень їх вихованості, стан успішності та дисципліни, стадії розвитку учнівського ко­лективу, наявність матеріальної бази тощо. Важливо пе­редбачити якнайбільше практичних справ і залучення до їх виконання самих учнів.

Окремим розділом плану виділяється робота з батька­ми і громадськістю: тематика батьківських зборів і термі­ни їх проведення, робота з класним батьківським коміте­том, відвідування сімей учнів, бесіди з батьками, форми й методи роботи з громадськістю для залучення її до виховної роботи з учнями класу.

Основний розділ плану виховної роботи класного керів­ника складають за такою формою:

№ п/п	Зміст, форми і методи роботи	Термін виконання	Виконавці	Відмітка про виконання

План виховної роботи з учнями складають і вихователі груп подовженого дня. Він містить такі розділи: 1) участь у комплектуванні групи; 2) піклування про здо­ров'я, фізичний розвиток і режим школяра; 3) керівниц­тво самопідготовкою учнів; 4) керівництво їх суспільно ко­рисною працею; 5) організація відпочинку учнів. Вихова­телеві також рекомендують складати план на тиждень, який передбачає роботу з вихованцями до і після самопід­готовки на кожен день.

Література

Азаров Ю. П. Искусство воспитывать. — М.. 1985. Болдирєв М. і. Класний керівник. — К., 1982.

Омеляненко В. Л., Омеляненко С. В. Робоча книга класного керівника. — Черкаси, 1996.

Орієнтовний зміст виховання в національній школі: Методичні рекомендації. — К., 1996.

Розенберг А. Я. Комплексний підхід у діяльності класного керівника. — К., 1985.

Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві. — К.,1982. Щуркова Н. Е. Вы стали классным руководителем. — М., 1986.

_4.

_{Школознавство}

4.1. Наукові засади внугрішкільного управління

Принципи управління освітою

Важливим розділом педагогіки е школознавство.

Школознавство — галузь педагогічної науки, що має своєю метою дослідження змісту і методів управління шкільною справою, роз­криття особливостей системи керівництва школою, організації її роботи.

Управління — діяльність, спрямована на розробку рішень, орга­нізацію контролю регулювання об'єкта управління згідно з метою, аналіз і підведення підсумків на основі достовірної інформації¹.

Науково обґрунтоване керівництво закладами освіти можливе за дотримання таких принципів управління:

Принцип державотворення. Суть його в тому, що ді­яльність усіх ланок закладів освіти спрямовується на ут­вердження і розвиток державності України, піднесення рівня їх діяльності до міжнародних стандартів.

Принцип науковості. Передбачає врахування під час організації навчально-виховного процесу в закладах освіти досягнень педагогіки, психології, методик викладання навчальних предметів, фізіології, гігієни, кібернетики та інших наук, які дають змогу здійснювати цей процес на наукових засадах.

Принцип демократизації. Полягає в тому, що при ви­рішенні проблем діяльності закладу освіти керівник має

U: ¹ Див. Сластенин В.А., Исаев И.Ф., Мищенко А.И., Шия-і hob E.H. Педагогика. — С. 421.

зважати на думку членів педагогічного колективу, бать­ківської громадськості та учнівського колективу, система­тично звітувати про свою роботу перед колективом праців­ників школи.

Принцип гуманізації. Потребує налагодження гуман­них стосунків у ланках взаємовідносин: дирекція—учите­лі, учні, батьки; учителі—учні, батьки; учителі—учителі; учні—учні; учнівське самоврядування—рядові вихованці; батьки — діти; передбачає формування гуманної особисто­сті гуманними засобами. Якщо керівник гуманна людина, уважний, доброзичливий, справедливий і тактовний, то педагогічний колектив йде за ним і вірить йому.

Принцип цілеспрямованості. Передбачає постановку перед педагогічним і учнівським колективами близької, середньої й далекої перспектив, розв'язання конкретних завдань для їх досягнення.

Принцип плановості. Потребує чіткого перспективно­го і щоденного планування усіх напрямів навчально-виховної, організаційно-господарської діяльності закладу освіти з урахуванням його умов та можливостей.

Принцип компетентності. Згідно з ним усі педагогіч­ні та інші працівники закладу освіти повинні мати висо­кий рівень професійної підготовки, сумлінно виконувати службові обов'язки. Широка загальна ерудиція, високий рівень професіоналізму, врахування реальних умов праці дають змогу керівникові творчо вирішувати складні педа­гогічні завдання.

Принцип оптимізації. Полягає у створенні в закладі ос­віти належних умов для забезпечення його працівникам можливостей для ефективної діяльності.

Принцип ініціативи й активності. Передбачає наяв­ність цих якостей у керівництва закладу освіти та створен­ня умов для творчих пошуків усіма педагогами.

Принцип об'єктивності в оцінці виконання працівни­ками закладу освіти своїх обов'язків. Мається на увазі систематичний контроль за діяльністю працівників закла­ду, об'єктивна оцінка її результатів, гласність і врахуван­ня думки педагогічного колективу.

Принцип поєднання колегіональності з персональною відповідальністю. Його суть у тому, що директор школи несе повну відповідальність за навчально-виховну діяль­ність перед державними органами, але під час прийнят­тя важливих рішень з питань діяльності школи зобо­в'язаний ураховувати думку членів колективу, якщо во­на не суперечить законам України.

Органи освіти: їх функції та структура

Відповідно до Закону «Про освіту» в Україні створено таку систему органів державного управління і систему ор­ганів громадського самоврядування.

АПН України, її інститути

Міністерство ОСВІТИ і науки України

Вищі заклади освіти III і IV рівнів акредитації

ВАК України

Інститути підвищен­ня кваліфікації педпрацівникїв

Інститут післядипломної освіти

Управління освіти

обласної держадміністрації

Вищі заклади освіти І і II рівнів акредитації

Загальноосвітні заклади інтернатного типу

Обласні станції юних техніків, туристів, нату- ралістів

Районний (міський) методичний кабінет

Відділ освіти районної (міської) держадм іністра ції

Загальноосвітні навчально-виховні заклади

Позашкільні заклади

Дошкільні заклади

Рис 2. Структура органів управління освіти

Органами державного управління освіти в Україні є Міністерство освіти і науки України; міністерства і відом­ства України, які мають навчально-виховні заклади; Ви­ща атестаційна комісія (ВАК) України; відділи (управлін­ня) освіти місцевих державних адміністрацій.

Центральні органи державного управління освіти бе­руть участь у виробленні та втіленні в життя державної політики в галузі освіти, професійної підготовки кадрів, у визначенні перспектив та напрямів розвитку освіти, ви­мог до її змісту, рівня й обсягу, нормативів матеріально-технічного, фінансового забезпечення навчально-виховних закладів; здійснюють координаційні, науково-методичні, контрольні функції та державне інспектування; забезпе­

чують зв'язки з іншими державами; організовують впро­вадження у практику досягнень науки і передового дос­віду; проводять атестацію та акредитацію навчально-ви­ховних закладів.

Місцеві органи влади фінансують навчальні заклади, визначають їх мережу, беруть під соціальний захист праців­ників цих закладів і дітей, ведуть облік дітей шкільного ві­ку і здійснюють контроль щодо їх навчання до 15 років, встановлюють опіку над дітьми, які не мають батьків.

До органів громадського самоврядування в системі ос­віти належать загальні збори (конференція) колективу; ра­да навчально-виховного закладу; районна, міська, облас­на конференції працівників освіти; районна, міська ради з питань народної освіти; всеукраїнський збір працівників освіти.

Змістом діяльності самоврядування є самостійне пла­нування роботи, вирішення питань навчально-виховної, наукової, методичної, фінансово-господарської, виробни­чо-комерційної діяльності; участь у формуванні планів прийому учнів, студентів, слухачів з урахуванням держав­ного замовлення та замовлень місцевого значення; визна­чення змісту шкільного комплексу освіти, форм і методів навчання; прийняття на роботу педагогічних та інших працівників; здійснення громадського контролю за орга­нізацією харчування в навчально-виховних закладах.

Важлива функція органів освіти — інспектування ді­яльності закладів освіти. Під інспектуванням розуміють систему державного контролю за станом виконання закла­дами й установами освіти постанов, директив і вказівок уряду в галузі освіти, навчальних планів та програм, ін­струкцій, наказів і розпоряджень керівних органів з одно­часною практичною допомогою тим, кого контролюють, вжиттям заходів щодо запобігання й усунення недоліків.

Шкільна інспекція складається з інспекторів Міністер­ства освіти і науки України, інспекторів управління освіти обласної державної адміністрації, інспекторів відділів ос­віти районної державної адміністрації.

Під час інспектування школи перевіряють її діяльність щодо забезпечення загальної середньої освіти молоді; ор­ганізаційну роботу, розстановку й використання педагогіч­них кадрів; стан внутрішкільного керівництва, методич­ну роботу; систему праці вчителів, уроки та інші форми організації навчання; стан виховної роботи, зокрема тру­дового виховання і навчання у школі, діяльність учнівсь­кого самоврядування, позакласної та позашкільної робо­

ти з учнями; зв'язок школи з сім'єю і громадськістю; нав­чально-матеріальну базу школи, виконання планових бюд­жетних витрат; облік роботи і звітність школи; адмініст­ративно-господарську діяльність. Інспектування шкіл може бути:

• фронтальним — передбачає перевірку усіх сторін ді­яльності школи. Дає змогу оцінити роботу педагогічного колективу, зробити правильні висновки, встановити перед­умови успіхів і причини недоліків у діяльності вчителів;

• вибірковим — передбачає перевірку лише окремих ділянок роботи школи. Таку перевірку проводять за потре­би вивчення конкретних питань, що мають важливе зна­чення або незадовільно вирішуються на практиці;

• тематичним — спрямоване на поглиблене вивчення, вирішення важливої проблеми певною групою шкіл.

Основною формою державного контролю за діяльністю загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів і форм власності є державна атестація закладу, яку проводять не рідше одного разу на 10 років у порядку, встановленому Міністерством освіти України.

Керівництво навчально-виховною роботою школи

Керівництво роботою загальноосвітньої школи здійс­нюють директор, його заступники з навчальної та ви­ховної роботи, помічник директора з господарської части­ни, їхні права та обов'язки визначені Положенням про се­редній загальноосвітній навчально-виховний заклад.

Директора середньої загальноосвітньої школи призна­чає і звільняє її засновник або уповноважений ним орган. Директор школи виконує такі обов'язки:

• забезпечує реалізацію державної освітньої політики, діє від імені навчально-виховного закладу;

• розпоряджається в установленому порядку шкіль­ним майном і коштами, затверджує за погодженням з ра­дою навчально-виховного закладу кошторис та забезпечує його виконання, укладає угоди, відкриває рахунки в ус­тановах банків і є розпорядником кредитів;

• видає в межах своєї компетенції накази та розпо­рядження, обов'язкові для всіх учасників навчально-ви­ховного процесу;

• організовує навчально-виховний процес, здійснює контроль за його ходом і результатами, відповідає за

якість і ефективність роботи педагогічного колективу, за дотримання вимог охорони дитинства і праці, створює не­обхідні умови для участі учнів у позакласній та поза­шкільній роботі;

• за погодженням з радою навчально-виховного закла­ду призначає і звільняє своїх заступників, педагогічних працівників, помічника з господарської частини;

• за погодженням з профспілковим комітетом за­тверджує правила внутрішнього розпорядку, посадові обов'язки працівників навчально-виховного закладу;

• створює умови для творчого зростання педагогічних працівників, пошуку та використання ними ефективних форм і методів навчання та виховання;

• несе відповідальність за свою діяльність перед учня­ми, батьками, педагогічними працівниками та загальни­ми зборами (конференцією), засновником, місцевими ор­ганами державної виконавчої влади.

Посада директора школи відповідальна, тому її мають обіймати кращі педагоги. «Суть керівництва сучасною школою полягає в тому, — писав В. Сухомлинський, — щоб у найважчій справі виховання на очах учителів ство­рювався, визрівав і утверджувався кращий досвід, який втілює в собі передові педагогічні ідеї. І той, хто є твор­цем цього досвіду, чия праця стає зразком для інших ви­хователів, — той і повинен бути директором школи. [...] Добре керувати навчально-виховним процесом — це озна­чає досконало володіти наукою, майстерністю, мистецтвом навчання і виховання... Якщо ви хочете бути хорошим ди­ректором, прагніть передусім бути хорошим педагогом — хорошим учителем-дидактом і хорошим вихователем... Учителем учителів... можна стати лише тоді, коли з кож­ним днем усе більше заглиблюєшся в деталі, в тонкощі пе­дагогічного процесу...»¹ .

Заступник директора з навчальної роботи організовує та контролює процес навчання школярів, їх загальноосвіт­ню і трудову підготовку, всебічний розвиток і поведінку; перевіряє виконання навчальних планів і програм, якість знань, умінь і навичок учнів; здійснює керівництво мето­дичною роботою з учителями школи.

Заступник директора з виховної роботи організовує по-закласну виховну роботу і дозвілля учнів школи, надає не­обхідну допомогу класним керівникам, вихователям та ін-