1. Локалiзацiя ураження: у легенях за номером (назвою) сегментів, назвою часток легені; а в інших органах i системах - за анатомічною назвою локалізації місця ураження.

2. Деструкція:

Деструкція – це патологічний специфічний запальний процес будь-якого органу, що характеризується змертвінням і розпадом ураженої тканини під впливом МБТ. На місці деструкції рентгенологічно визначають розпад тканини з більш або менш вираженою порожниною, що формується внаслідок туберкульозного розплавлення тканини.

У наведеному діагнозі туберкульозу (Дестр+) означає наявність деструкції, (Дестр–) – її відсутність.

Факультативно можна зазначати фазу туберкульозного процесу:

• інфільтрація, розпад (відповідає Дестр+), обсіменіння;

• розсмоктування, ущільнення, рубцювання, звапнення.

Інфільтрація, розпад, засів (обсіменіння) – характеризують активність туберкульозних змін у вперше діагностованих хворих, з рецидивом захворювання або хронічним його перебігом.

Розсмоктування, ущільнення, рубцювання, звапнення (кальцинація) – відображають в динаміці згасання активного туберкульозного процесу з нахилом до стабілізації. У разі наявності фази, що не завершилась, після означення “розсмоктування” або “ущільнення” в дужках можливе уточнення – “часткове” або “неповне”.

з деструкцією Дестр+, без деструкції Дестр–

3. Метод підтвердження туберкульозу:

МБТ+ підтверджено бактерiологiчно (шифр A15), уточнення:

(МБТ+) – діагноз туберкульозу підтверджений результатами бактеріологічного дослідження (шифр А15), далі розшифровується:

(М+) – позитивний результат дослідження мазка, тобто у 2 мазках мокротиння, зібраних 3 дні поспіль, при дослідженні за Ціль-Нільсеном виявлені кислотостійкі бактерії (КСБ).

Поряд із дослідженням 3 зразків мокротиння, взятих 3 дні поспіль, слід паралельно 2 дні поспіль здійснювати посів мокротиння на живильне середовище Левенштейна-Йенсена (за можливості одночасно можна здійснити посів на інші живильні середовища). Тому у разі (МБТ+) наводять 1 із 3 уточнюючих записів:

(К0) – якщо культуральне дослідження не проводили;

(К–) – якщо при культуральному дослідженні не виявили МБТ;

(К+) – якщо при культуральному дослідженні виявили МБТ.

Отже, наявність (МБТ+) можлива за (М–), але обов'язково із (К+).

Після кожного підтвердження туберкульозу результатами культурального (К+) дослідження (МБТ+: К+) слід обов'язково визначати чутливість МБТ до антимікобактеріальних препаратів І ряду: ізоніазиду (Н), рифампіцину (R), стрептоміцину (S), етамбутолу (Е), а також, у разі налагодженої методики, й до піразинаміду (Z). Водночас, за результату (МБТ+: К+), одночасно з визначенням чутливості МБТ до препаратів І ряду, досліджують чутливість збудника до основних препаратів II ряду. Це зумовлено тим, що у разі виявлення полі- й мультирезистентності МБТ не буде втрачений час на повторне 1,5-2 місячне культуральне дослідження для визначення чутливості до препаратів II ряду.

Якщо МБТ чутливі до всіх 5 препаратів І ряду, то препарати II ряду не повинні застосовуватися, але чутливість до них треба знати, бо при виявленні резистентності до препаратів І ряду може бути втрачений час для визначення чутливості до препаратів II ряду. Емпіричне застосування препаратів II ряду може призвести до суб-резистентності, тобто до полірезистентності МБТ до препаратів II ряду.

Якщо виявлена резистентність МБТ до 1 чи більше препаратів І ряду і з якихось міркувань не визначали чутливість до препаратів II ряду, то необхідно негайно провести відповідне дослідження. Результати дослідження медикаментозної резистентності МБТ слід наводити таким чином:

(Резист 0) – якщо резистентність МБТ не визначали (незалежно від причини);

(Резист–) – якщо резистентність МБТ до препаратів І ряду не встановлена;

(Резист+) (R, Н, S) – якщо виявлена резистентність МБТ до рифампіцину, ізоніазиду, стрептоміцину;

У разі наявності останнього випадку слід навести результати дослідження чутливості МБТ до препаратів II ряду таким чином:

(Резист ІІ 0) – якщо резистентність МБТ до препаратів II ряду не визначали;

(Резист ІІ –) – якщо резистентність МБТ до препаратів II ряду не виявлена;

(Резист II +) (К,Сf) – виявлена резистентність МБТ до канаміцину і ципрофлоксацину.

У випадку встановлення діагнозу «туберкульоз», який не підтверджений результатами бактеріологічного дослідження (шифр А16) (МБТ –) можливі такі уточнення:

(М0) – мазок не досліджували незалежно від причини;

(М–) – дослідження мазка проводили, але результати дослідження 1 – 2 зразків із 3-х були негативними;

(К0) – культуральне дослідження не проводили (незалежно від причини);

(К–) – негативний результат культурального дослідження – МБТ не виявлені.

У разі наявності ТБ невстановленої локалізації і (МБТ+) слід наводити вид біологічного матеріалу, котрий досліджували, наприклад, мокротиння (МБТ+), сеча (МБТ+).

Щодо гістологічного підтвердження, то його слід проводити у випадку бактеріологічно не підтвердженого діагнозу туберкульозу або паралельно із бактеріологічним дослідженням. Цитологічне дослідження патологічного матеріалу не є гістологічним дослідженням і не може вважатися гістологічним підтвердженням туберкульозу. Результати гістологічного дослідження для підтвердження діагнозу туберкульозу наводять таким чином:

(ГІСТ 0) – якщо гістологічне дослідження не проводили (незалежно від причини);

(ГІСТ–) – діагноз туберкульозу не підтверджений результатами гістологічного дослідження (шифр А16);

(ГІСТ+) – діагноз туберкульозу підтверджений результатами гістологічного дослідження (шифрАІ5).