Побічна дія антимікобактеріальних препаратів

Побічне явище - це будь-яка небажана подія, що спостерігається під час прийому препарату незалежно від того, чи пов'язана вона з прийомом препарату, чи ні. Побічні явища включають токсичні або алергічні реакції, небажані клінічні або лабораторні зміни.

Побічна реакція - небажана і небезпечна для здоров'я хворого реакція, під час виникнення якої не може бути виключений зв'язок між цією реакцією і прийомом лікарського препарату.

Побічні реакції класифікуються як серйозні і незначні.

Серйозними вважаються побічні реакції, які:

• призводять до смерті;

• загрожують життю або здоров'ю хворого;

• вимагають госпіталізації або збільшують строк госпіталізації;

• призводять до інвалідності;

• викликають аномалії розвитку.

Незначні - це всі небажані реакції, що не відповідають зазначеним вище критеріям.

Побічна дія лікарського засобу - будь-яка небажана реакція, зумовлена фармакологічними властивостями лікарського засобу, яка спостерігається виключно при його використанні в дозах, рекомендованих для медичного застосування.

Побічні реакції, що виникають у хворого при введенні антимікобактеріальних препаратів, поділяються на усувні та неусувні.

Усувні побічні реакції. Характеризуються незначним порушенням функцій органів. Частіше виникають на початку лікування і пояснюються відсутністю адаптації організму хворого на туберкульоз до призначених препаратів, а також підвищенням інтоксикації внаслідок масивного розпаду МБТ.

Після зменшення дози препарату і призначення симптоматичних засобів лікування можна продовжувати. Через 1-2 тижні організм адаптується до протитуберкульозних препаратів; тоді дозу їх можна поступово підвищувати до оптимальної терапевтичної. Не слід поспішати з відміною таких високоефективних антимікобактеріальних препаратів, як ізоніазид і рифампіцин.

Неусувні побічні реакції - це реакції, які не вдається ліквідувати після зменшення дози препарату і призначення симптоматичної терапії. В такому разі протитуберкульозний препарат потрібно замінити іншим. За характером клінічних ознак розрізняють токсичні, алергічні, токсико-алергічні побічні реакції, дисбактеріоз та реакцію Яриша - Герексгеймера. Механізм виникнення побічних реакцій проти антимікобактеріальних препаратів зумовлений порушенням процесів обміну в організмі хворого на туберкульоз.

Протитуберкульозні препарати блокують різні ферментативні системи мікобактерій туберкульозу та одночасно понижують утримання вільних сульфгідрильних груп у сироватці крові, спричинюють гіповітамінози і порушують окисно-відновні процеси. У сироватці крові підвищується кількість гістаміну, знижуються гістамінозв'язувальні властивості у зв'язку з посиленим розпадом мікобактерій туберкульозу.

Діагностика побічних реакцій відносно проста. Токсичні реакції характеризуються ознаками порушення функцій центральної і автономної нервової системи, ураженням VIII пари черепномозкових нервів, появою периферичних поліневритів, порушеннями функцій серцево-судинної системи, органів травлення, нирок.

При токсичних побічних реакціях показані лікарські речовини, що мають антигістамінну дію, нормалізують окисно-відновні процеси, поповнюють дефіцит вітамінів. У випадках периферичних невритів і для їх профілактики, а також порушень вестибулярного апарату призначають вітаміни В1 і В6 в/м і кальцію пантотенат (200мг 2 рази на добу). В усуненні токсичних реакцій важливе значення мають вливання реосорбілакту, неогемодезу. Алергічні реакції мають більш загальний характер. Вони виявляються підвищенням температури тіла, висипом на шкірі і слизових оболонках, іноді еозинофілією та лімфоцитозом. Деякі антимікобактеріальні препарати (стрептоміцину сульфат, рифампіцин, піразинамід, меншою мірою ізоніазид) здатні утворювати з білками сироватки крові комплекси, які за певних умов стають антигенами. Крім того, швидкий розпад мікобактерій туберкульозу призводить до появи у вогнищах запалення аутоантигенів, що викликають алергічні реакції в організмі. У разі виникнення алергічних реакцій доцільне внутрішньовенне введення по 10,0 — 10% розчину кальцію глюконату протягом 10-15 днів, призначення антигістамінних препаратів. Досить ефективне введення преднізолону (5-10мг), тріамцинолону (0,008-0,02г) 3-4 рази на день. У випадках анафілактичного шоку внутрішньовеннокрапельно вводять 500 мл 5% розчину глюкози з 1,0мл 0,2% норадреналіну гідротартрату та 50-100г гідрокортизону, потім 1,0мл 0,06% розчину корглікону, уразі бронхоспазму вводять 5-10мл 2% розчину еуфіліну внутрішньовенно.

Токсикоалергічні реакції поєднують у собі ознаки обох видів побічної дії протитуберкульозних препаратів:

Дисбактеріоз. Антибіотики, що використовуються для лікування хворих на туберкульоз, пригнічують життєдіяльність інших мікроорганізмів, внаслідок чого порушується нормальна мікрофлора. Рідко розвивається кандидомікоз. Для профілактики дисбактеріозу під час лікування антибіотиками призначають протигрибкові препарати — ністатин, леворин, дифлюкан, флюконазол. Диспептичні явища ліквідують призначенням шлункового соку, пепсину, обволікаючими засобами (альмагель).

Реакція Яриша - Герексгеймера - погіршення загального стану хворого в перші дні від початку лікування. Виникає внаслідок масивного розпаду МБТ.

Якщо при комплексному призначенні протитуберкульозних препаратів не вдалось виявити, який з них викликає побічні дії, тоді при слабких і середніх побічних реакціях послідовно відміняють препарати, а при тяжких реакціях специфічне лікування відміняють взагалі.

Для профілактики побічних реакцій не слід призначати одночасно хіміопрепарати з аналогічним механізмом дії або які викликають однакові токсичні явища. Хворим похилого віку рекомендується призначати 75% добової дози кожного протитуберкульозного препарату і робити перерви в лікуванні на 1-2 дні щотижня.

Побічні ефекти від протитуберкульозних препаратів І ряду

Препарати	Побічні реакції	Методи реєстрації побічних ефектів	Методи корекції
H	Токсичне ураження цент-ральної і периферичної нервової системи (периферична нейропатія, токсична енцефалопатія, інтоксикаційний психоз, м’язові посмикування і генералізовані судоми, порушення чутливості), Токсичний гепатит, под-разнення кишково-шлункового тракту.	Огляд і опитування хворого, біохімічне дослідження, крові, загальний аналіз крові, огляд невропатолога.	При вираженій реакції відміна препарату або заміна на фтивазид або флуренізид. Призначення дезінтоксикаційної терапії, вітамінотерапії (перш за все вітаміну В6 5% – 1,0 в/м через день; та В1 6% -1,0мл через день), гепато-протекторів, зменшення дози ізоніазиду, перехід на інтермітуючий прийом.
R	Токсичні гепатити, тромбоцитопенія, гостра гемолітична анемія, анафілактоїдні реакції, диспептиіні явища (біль в животі, нудота, блювота, втрата апетиту), міалгії, артралгії, гостра ниркова недостатність.	Огляд і опитування хворого, біохімічне дослідження, крові, загальний аналіз крові.	Припинити прийом у разі анафілактичного шоку, гострої ниркової недостатності. Тимчасово припинити прийом при гепатиті, гемато-логічних реакціях. Гепатотропна терапія при гепатотоксичних реакціях, гепатиті. Антигістамінна терапія при алергічних реакціях.
Z	Диспепсичні явища, гіперурікемія, гепатит, артралгія, алергічні реакції,	Огляд і опитування хворого, біохімічне дослідження, крові, загальний аналіз крові.	При вираженій реакції відміна препарату. Призначення дезінтоксикаційної терапії, антигістамінних препаратів, гепатопротекторів. Змен-шення дози піразинаміду, інтермітуючий прийом.
E	Ретробульбарний неврит, погіршення гостроти зору, крововилив у сітківку, запаморочення, головний біль, парестезії, диспепсичні явища, утруднення виділення харкотиння, підвищення його в'язкості.	Огляд і опитування хворого. Огляд окуліста, невропатолога.	Припинити прийом, зменшити дозу, застосовувати інтермітуюче, призначити вітаміни групи В, відхаркуючі засоби, протеолітичні ферменти.
S	Шум та дзвін у вухах, погіршення слуху. Неф-ротоксичність, хитка хода, запаморочення, ністагм, нестійкість у позі Ромберга, підвищення артеріального тиску, алергічні реакції, астмоподібні стани.	Огляд і опитування хворого, аудіометричний контроль та контроль функції вестибулярного апарату, аналіз сечі.	Відміна препарату (повна або тимчасова). Зменшення дози, інтермітуючий прийом. Призначення антигістамінних препаратів, вітамінотерапії (віт. В1, віт, В6), пантотенату кальцію, АТФ.