88. Пароплав "Софія Псроіиька вперше проходить через шлюзи Дніпробулц. 1 траїшя 1933 р.

Дніпродзержинську ДРЕС (1932 р.), Червопозаводську ТЕЦ у Харкові (1934 р.), Київську ТЕЦ Л"еЗ (193/ р.) та інші великі елект­ростанції.

Символом радянської індустріалізації став Дніпрогес, закладений навесні 1927 р. Кожний із и’яти турбогенераторів першої черги, які поставляла американська фірма “Дженерал електрик”, мав потужність 62 тис. кВт. Фірма справедливо заявляла в своїх проспектах, що тур­біни й Генератори для Дніирогесу — її найвище виробниче досягнення, що ці агрегати є найпотужнішими та найдосконалішими в світовому енергобудуванні. У жовтні 1932 р., коли перша черга електростанції стала до ладу, будівельники розпочали монтаж шостого генератора. За своїми параметрами він не поступався попереднім, але виготовили його на ленінградському заводі “Електросила”. У роки другої п’яти­річки було введено чотири агрегати другої черги, після чого ГЕС вий­шла на проектну потужність.

Завдяки посиленому будівництву електростанцій Радянський Со­юз перевиконав накреслення плану ГОЕЛРО ще в 1931 р., а на кінець другої п’ятирічки перемістимся з одинадцятого місця в світі на друге. За оптимальним варіантом першого п’ятирічного плану в Україні мали побудувати до кінця 1932/33 господарського року електростанції

89. Плакат А.Страхова

загальною потужністю 924 тис. кВт. Фактичний приріст потужностей за 1929-1932 рр. дорівнював 936 тис. кВт. Отже, в цій галузі перша п’ятирічка справді була виконана за чотири роки. Виробництво елект­роенергії в розрахунку на душу населення зросло з 19,5 кВт-год. у 1931р. до 324 кВт-год. у 1938, тобто, майже в 17 разів.

Переважна більшість капіталовкладень у машинобудування спрямо­вувалася на реконструкцію й розширення діючих підприємств. Водночас із тим в Україні було побудовано чимало великих підприємств, зокрема ряд гігантів союзного, європейського та світового значення. За освоєни­ми капіталовкладеннями машинобудування поступалося металургії, але за кількістю створених робочих місць перевищувало інші галузі.

У квітні 1930 р. було ухвалено рішення про побудову в Харкові тра­кторного заводу. Завод спорудили в рекордно стислі терміни: через 15 місяців від дня закладення його основних цехів і через 18 місяців після урядового рішення про побудову. У 1932 р. харківські тракторо­будівники дали 16,8 тис. тракторів, а в другій п ятирічці — 158,5 тис.

Щоб задовольнити потреби Радянського Союзу в устаткуванні для металургійної промисловості, було побудовано величезний Ново-Кра­маторський завод важкого машинобудування. Разом із витратами на реконструкцію та розширення Старо-Краматорського заводу загальна величина освоєних тут до 1936 р. капіталовкладень перевищила

290 млн. крб. Це була найбільша в машинобудуванні України будова. Перша черга І Іово-Краматорського заводу стала до ладу в 1934 р.

У роки першої п’ятирічки розгорнулася реконструкція Луганського паровозобудівного заводу. Вона, по суті, перетворилась у нове будівництво, в якому до 1936 р. було освоєно 216 млн. крб. Спорудже­ний завод за своєю продуктивністю зрівн^рся з найбільшим у світі заводом компанії “Америкен локомотив”. Його проектна потужність дорівнювала 1080 важким вантажним паровозам (або 2100 паровозам у перерахунку на потужність серій, що випускалися до революції), тоб­то, значно перевищувала продуктивність усіх заводів царської Росії разом узятих. Цей завод відіграв істотну роль у технічній реконструкції залізничного транспорту СРСР.

Навесні 1930 р. в Харкові відбулося закладення найбільшого в світі верстатобудівного заводу кошторисною вартістю 42,7 млн. крб. Через півроку будівництво довелося зупинити через брак коштів. Наприкінці першої п ятирічки будівництво відновилось. У 1935 р. Харківський завод свердлильних і шліфувальних верстатів став до ладу.

92. Перший в СРСР круглошліфувальний перптшт я індивідуальним мотором. ниготовлсшш п експериментальному исху Харківського верстаїшшволц. 1934 р.