- •Альтернативи
- •С.В.Кульчицький Україна між двома війнами (1921 -1939 рр.) - к„
- •§1. Запровадження нової економічної політики
- •2. М. Вла.Іимиров (Шсйнфінкс.Іь) 12
- •3. М.Фрунзе вручає Червоний прапор командирові 51-ї Ііерекопської дивізії пуІибенку. 1921 р.
- •4. С Яульонни'й, м.Фрунзс і к.Ворошилов у псріол боротьби я селянським повстанським рухом. 1921 р.
- •11. Вручення прапора представнику колінезалів //(мшангької /уверни шл робітників Донеиькоі губернії до .Кяюлішу, чеманц тд час юлолу. Вахмут, 192і р.
- •§2. Утворення Союзу рср
- •§3. Народне господарство в умовах непу
- •§4. Еволюція тоталітарної влади
- •10. І рупії робітників Київського району Дсміївка. Яка вступила в кіі(б)у за “линнським припоном'. 1924 р.
- •1 І. Аелааиія профспілок Укра'іпи на VI з їзлі п/кк/япйок срср. Москва. 1924 р.
- •§5. Духовне життя суспільства
- •44. Вололимир Сасюра. Юрій Иновськии. Петро Папч. Павло Усснко і .Іс'ош.Ї Первомаиськии у презилії піл час зустрічі з лслеіатами /V Всеукраїнською /їзли профспілок. Харків. 192н р.
- •§6. Кінець непу
- •1Ючаток “великого перелому”
- •§1. Колективізація сільського господарства
- •60. Розкрито чекістами схованка зброї на селянському полвір ї.
- •61. Молотьба п колгоспі 'Комупа-і'ишпп іІонопсковсокого /пшону на Сшаробі іьщіті. ІІоаопсков, 1932 /).
- •74. Посів иаитнш по парах у к'шоїш "Ьі.Іьшшшк" сс.Іа Мала Псрсщспшіа Перещепиш ькоіо раіюии ті Хиркініиіші. 19)') р.
- •16. Ьрши.Іир жіноча) іприкпюриої бри/али 11.Аи?с,ііна ниступас на Нагоненому з'ї.Иі ко.Иосшшків-у.Іирників. Москво, .Іннпиії 191і) р
- •78. Ііршалир Старабешівсьхої мгс (Доненька область) іі.Ан іеліна /ііл час оранки. 1917р.
- •79. Вручення колгоспникам артілі ім.Й.Сталіна Державного акта на користування землею.
- •80. Па польовому ипаиі артілі "Прогрес піл час збирання врожаю. Одесько область. 1938 р.
- •§2. Труднощі й успіхи індустріалізації
- •88. Пароплав "Софія Псроіиька вперше проходить через шлюзи Дніпробулц. 1 траїшя 1933 р.
- •93. Сгпашор турбіни потужністю 90 тис. КВт, виготовлений на Харківському турбогенераторному заводі. 1931 р.
- •94. Пароплав " Куйбишев", побудований на Київському суднобудівному заводі "Ленінська кутя". 1935 р.
- •95. Домна "Комсомолка ' Криворізького металургійною заводу напере,ицпі пуску. 1914 р.
- •96. Па будівництві Дніпровського алюмінієвою заводу.
- •§ 3. Тоталітарний режим і українське суспільство
- •§4. Духовне життя
- •106. Ііши Микитенко. 1935 /і.
- •107. О. Довженко. 1935 ().
- •§1. Територія і населення західноукраїнських земель
- •§2. Політика радянського керівництва щодо Західної України
- •§3. Політика радянського керівництва щодо українських земель у складі Румунії
- •§4. Політика польської влади на українських землях
- •§5. Рішення Ради послів Антанти 14 березня 1923 р.
- •§6. Економічне становище західноукраїнських земель
- •§8. Ліворадикальний рух у Західній Україні
- •§9. Праворадикальний рух у Західній Україні
- •§10. Становлення незалежної Карпатської України
- •§11. Культурний стан західноукраїнських земель
11. Вручення прапора представнику колінезалів //(мшангької /уверни шл робітників Донеиькоі губернії до .Кяюлішу, чеманц тд час юлолу. Вахмут, 192і р.
; щодо боротьби з голодом” 4 серпня 1921 р. нолітбюро ЦК КП(б)У і; ухвалило резолюцію, яка не потребує пояснень: “Вказати губкомам, л що під час проведення кампанії необхідно розрізняти заклик до бороть- | би з голодом у Росії від боротьби з неврожаєм в Україні, де допомога |, районам, що постраждали від неврожаю, може бути цілком надана і; своїми губернськими або повітовими засобами”.
І У грудні 1921 р. почалася масова смертність селян від голоду в
5 південних губерніях. Тільки тоді на черговій партконференції М.Скрип- ? ник порушив тему інформаційної блокади й заявив: ‘Хіба це нечуло -’і очевидно, що ми йдемо до голоду? ЦК затримував це питання. Йшов “ тиждень за тижнем, місяць за місяцем, і тільки тепер ми бачимо во- ; чевидь помилку, виявлену тут. Ми тоді не насмілювалися казати, що І у нас, в нашій благодатній Україні, — голод”. Однак центральне керів- ?' ництво ще на місяць продовжило інформаційну блокаду, щоб йому ; було зручніше викачувати хліб з України.
Тільки 16 січня 1922 р. ЦК КП(б)У дістав дозвіл зняти блокаду. ’’ У південні губернії був надісланий кореспондент центрального органу ЦК — газети “Коммунист” — із завданням висвітлити тему. Не втрачаючи часу, X. Раковський уклав угоду з Американською організацією допомоги (АРА) — неурядовою організацією, утвореною в США для ■ надання допомоги потерпілим від світової війни європейським країнам, і У радянській Росії АРА діяла з серпня 1921 р. На допомогу Україні І. прийшли також місія Ф.Нансена й утворений у Берліні за участю і' Комінтерну Міжнародний комітет допомоги голодуючим радянської Росії і (Міжробдоп) — альтернативна “буржуазній” АРА прокомуністична І організація.
І Хоча голод на півдні України більше не замовчувався, республіка
І мусила й далі вивозити хліб для постачання російських міст. У травні і 1922р. голодувало, за даними ЦК Допгол УСРР, понад 3,7 млн. чоло- I вік. ППетровський кількаразово звертався в Москву з проханням не І вивозити на північ продовольчі вантажі наркомпроду УСРР, але пози- I тивне рішення центр ухвалив тільки в червні. Тим часом до врожаю І 1922 р. не дожили сотні тисяч селян.
| Восени 1922 р. Москва зробила першу спробу вийти на світовий
хлібний ринок. З України вивезли 13,5 млн. пудів зерна нового врожаю. Щоб експорт хліба не виглядав аморально, оголошено, що врожай 1922 р. припинив голод. У жовтні 1922 р. ЦК Допгол при ВУЦВК перейменували в Центральну комісію по боротьбі з наслідками голоду (ЦК Наслідгол). Як експорт хліба, так і поставки в Росію призвели до того, що голод у південних губерніях протримався протягом усього І 1922 й перекинувся на першу половину 1923 р.
Зарубіжна допомога Україні тривала з березня 1922 по червень 1923 р. Голодування з другої половини 1922 р. вже не супроводжувалося масовою смертністю, тому що допомога АРА була ефективною. У тогочасній пресі пропагувалася міжнародна пролетарська допомога, тоді як роль “буржуазних’ організацій замовчувалася. Однак статистика свідчить, що Міжробдоп надав голодуючим України 383 тис. пайків, місія Ф.Нансена — 12,2 млн., АРА — 180,9 млн.
Цілком зрозуміло, чому керівники державної партії турбувалися про постачання міського населення й забували про селян. Голодні та згуртовані робітники для будь-якої диктатури небезпечніші, ніж розпорошені селяни. Але в політиці центру виявлялося й неоднакове ставлення до селянства різних регіонів: співчутливе в Поволжі й агресивно- жорстоке в південних губерніях України. Пояснення криється в тій конкретній ситуації, яка існувала в Україні.
Українське село було охоплено антибільшовицьким повстанським рухом. Проте в другій половині 1921 р. він стрімко пішов донизу. В радянській історіографії стверджувалося, що селяни відчули благотворний вплив нової економічної політики й тому припинили виступи проти влади. Але ж методи хлібозаготівель не змінилися в розпачливій ситуації голодного року. Переконливіше звучить пояснення, що випливає з досвіду боротьби Н.Махна. Його рейд по донецьких і поволзьких степах зазнав цілковитої невдачі. В умовах голоду, що наближався, політична активність селянства зменшилася практично до нуля. Ніким не підтриманий, Махно змушений був повернути тачанки на захід, перетнув спочатку Дніпро, а потім Дністер і опинився у вигнанні, в Румунії.
Голод виявився фактором, який утихомирював ефективніше, ніж каральні експедиції. Конфіскуючи злиденні продовольчі запаси навіть у селян південних губерній, центральний уряд допоміг природному катаклізму справитися з “куркульським бандитизмом”. У1921 р. в Україні було вперше запроваджено терор голодом.
м
