11. Вручення прапора представнику колінезалів //(мшангької /уверни шл робітників Донеиькоі губернії до .Кяюлішу, чеманц тд час юлолу. Вахмут, 192і р.

; щодо боротьби з голодом” 4 серпня 1921 р. нолітбюро ЦК КП(б)У і; ухвалило резолюцію, яка не потребує пояснень: “Вказати губкомам, л що під час проведення кампанії необхідно розрізняти заклик до бороть- | би з голодом у Росії від боротьби з неврожаєм в Україні, де допомога |, районам, що постраждали від неврожаю, може бути цілком надана і; своїми губернськими або повітовими засобами”.

І У грудні 1921 р. почалася масова смертність селян від голоду в

5 південних губерніях. Тільки тоді на черговій партконференції М.Скрип- ? ник порушив тему інформаційної блокади й заявив: ‘Хіба це нечуло -’і очевидно, що ми йдемо до голоду? ЦК затримував це питання. Йшов “ тиждень за тижнем, місяць за місяцем, і тільки тепер ми бачимо во- ; чевидь помилку, виявлену тут. Ми тоді не насмілювалися казати, що І у нас, в нашій благодатній Україні, — голод”. Однак центральне керів- ?' ництво ще на місяць продовжило інформаційну блокаду, щоб йому ; було зручніше викачувати хліб з України.

Тільки 16 січня 1922 р. ЦК КП(б)У дістав дозвіл зняти блокаду. ’’ У південні губернії був надісланий кореспондент центрального органу ЦК — газети “Коммунист” — із завданням висвітлити тему. Не втрача­ючи часу, X. Раковський уклав угоду з Американською організацією допомоги (АРА) — неурядовою організацією, утвореною в США для ■ надання допомоги потерпілим від світової війни європейським країнам, і У радянській Росії АРА діяла з серпня 1921 р. На допомогу Україні І. прийшли також місія Ф.Нансена й утворений у Берліні за участю і' Комінтерну Міжнародний комітет допомоги голодуючим радянської Росії і (Міжробдоп) — альтернативна “буржуазній” АРА прокомуністична І організація.

І Хоча голод на півдні України більше не замовчувався, республіка

І мусила й далі вивозити хліб для постачання російських міст. У травні і 1922р. голодувало, за даними ЦК Допгол УСРР, понад 3,7 млн. чоло- I вік. ППетровський кількаразово звертався в Москву з проханням не І вивозити на північ продовольчі вантажі наркомпроду УСРР, але пози- I тивне рішення центр ухвалив тільки в червні. Тим часом до врожаю І 1922 р. не дожили сотні тисяч селян.

| Восени 1922 р. Москва зробила першу спробу вийти на світовий

хлібний ринок. З України вивезли 13,5 млн. пудів зерна нового врожаю. Щоб експорт хліба не виглядав аморально, оголошено, що врожай 1922 р. припинив голод. У жовтні 1922 р. ЦК Допгол при ВУЦВК перейменували в Центральну комісію по боротьбі з наслідками голоду (ЦК Наслідгол). Як експорт хліба, так і поставки в Росію призвели до того, що голод у південних губерніях протримався протягом усього І 1922 й перекинувся на першу половину 1923 р.

Зарубіжна допомога Україні тривала з березня 1922 по червень 1923 р. Голодування з другої половини 1922 р. вже не супроводжува­лося масовою смертністю, тому що допомога АРА була ефективною. У тогочасній пресі пропагувалася міжнародна пролетарська допомога, тоді як роль “буржуазних’ організацій замовчувалася. Однак статисти­ка свідчить, що Міжробдоп надав голодуючим України 383 тис. пайків, місія Ф.Нансена — 12,2 млн., АРА — 180,9 млн.

Цілком зрозуміло, чому керівники державної партії турбувалися про постачання міського населення й забували про селян. Голодні та згуртовані робітники для будь-якої диктатури небезпечніші, ніж розпо­рошені селяни. Але в політиці центру виявлялося й неоднакове ставлен­ня до селянства різних регіонів: співчутливе в Поволжі й агресивно- жорстоке в південних губерніях України. Пояснення криється в тій конкретній ситуації, яка існувала в Україні.

Українське село було охоплено антибільшовицьким повстанським рухом. Проте в другій половині 1921 р. він стрімко пішов донизу. В ра­дянській історіографії стверджувалося, що селяни відчули благотвор­ний вплив нової економічної політики й тому припинили виступи проти влади. Але ж методи хлібозаготівель не змінилися в розпачливій ситу­ації голодного року. Переконливіше звучить пояснення, що випливає з досвіду боротьби Н.Махна. Його рейд по донецьких і поволзьких степах зазнав цілковитої невдачі. В умовах голоду, що наближався, політична активність селянства зменшилася практично до нуля. Ніким не підтриманий, Махно змушений був повернути тачанки на захід, перетнув спочатку Дніпро, а потім Дністер і опинився у вигнанні, в Румунії.

Голод виявився фактором, який утихомирював ефективніше, ніж каральні експедиції. Конфіскуючи злиденні продовольчі запаси навіть у селян південних губерній, центральний уряд допоміг природному катаклізму справитися з “куркульським бандитизмом”. У1921 р. в Україні було вперше запроваджено терор голодом.

м