Сучасна ситуація у сфері туризму

До 1990 р. самодіяльний туризм як громадський рух реалізувався через систему туристських клубів при радах по туризму та екскурсіях на рівні союзних республік, країв, областей, адміністративних районів, туристських секцій великих підприємств, установ і навчальних закладів.

Робота з дітьми проводилася в системі центрів (секцій) дитячо-юнацького туризму, яких налічувалося тоді 120. Фінансування їх здійснювалося органами народної освіти.

В даний час колишні структури управління спортивним туризмом в основному припинили своє існування. Держбюджет, бюджет профспілок та спортивних організацій значно зменшено, а подекуди й зовсім не передбачають ніякої допомоги оздоровчого й спортивного туризму.

Число туристських клубів зменшилася. Причому значна кількість клубів позбулося своїх приміщень і працює на громадських засадах. На базі клубів як громадські організації продовжують діяти територіальні федерації спортивного туризму. Він інформаційно і методично пов’язаний з системою дитячо-юнацького туризму. Рух тісно взаємодіє на місцях з іншими спортивними та юнацькими рухами: альпіністським, скаутським, військово-патріотичним та ін

Незважаючи на всі економічні труднощі в країні, спортивно-оздоровчий туризм пройшов критичну точку свого падіння і в його розвитку намітилася позитивна тенденція. Це стало можливим завдяки організаційній, методологічній та фінансової підтримки з боку держкомітетів з фізичної культури і туризму всіх рівнів, а також ініціативі лідерів федерацій і клубів спортивного туризму. Найголовніша причина почався підйому туристської галузі – бажання соціально незахищених верств населення дешевим та ефективним способом вирішити проблему свого відпочинку та здорового способу життя. У територіальних держкомітетах йде стійкий процес створення штатних підрозділів, що займаються розвитком спортивно-оздоровчого туризму.

До туристському руху як до джерела кадрів та сфері застосування новітнього спорядження для дій в екстремальних ситуаціях проявляє велику зацікавленість МНС. Багато його штатні співробітники – майстри спорту та інструктори спортивного туризму

Спортивне орієнтування – непростий шлях до успіху

Якщо ви хоч раз у житті ходили в ліс за грибами, можете вважати, що уявлення про орієнтування у вас є. А якщо відібрати у вас кошик і ніж грибника й вручити карту з компасом, вважайте, що ви вже майже вийшли на рівень спортивного орієнтування.

Нічого особливо складного для розуміння суті цього виду спорту немає. Організатори змагань установлюють по всьому лісі два-три десятки контрольних пунктів. Спортсмен повинен пробігти через ці пункти в строго заданій послідовності. Шлях руху по лісі він вибирає сам. Крім карти й компаса ніякими іншими навігаційними засобами користуватися не можна.

Карта – це докладна схема лісу з усіма стежками, ямками, болотами, підйомами, спусками й так далі. На ній позначені всі контрольні пункти, через які повинен пробігти спортсмен. Компас вам потрібний для того, щоб ви не крутили карту а правильно зорієнтували й побігли в потрібному напрямку.

Старт роздільний, тобто спортсмени вибігають на дистанцію в ліс по одному з інтервалом, наприклад, у дві хвилини. Хто покаже кращий час, той і переможець.

З дорослою людиною, що вперше вийшла в ліс, досить провести 10-хвилинне заняття, і нескладну дистанцію пішки вона напевно успішно переборе.

Так що на фізкультурному рівні спортивне орієнтування доступно кожному. Про оздоровчий вплив лісового повітря й говорити нема чого.

А тепер представте орієнтування, де треба не просто бігти, але й безупинно думати – вибирати доцільні шляхи, визначати відстань, витримувати напрямку, все бачити. На складній дистанції й пішки те непросто це зробити. А бігцем на пульсі 180 – 200?

Для того, щоб претендувати на медалі чемпіонатів миру, фізична підготовка орієнтувальника в чистому гладкому бігу повинна бути не нижче рівня кандидата в майстра спорту на п’ятірці або десятку в легкій атлетиці.

Якщо природних даних для бігу обмаль, то як ти не орієнтуйся, домогтися серйозних успіхів шансів немає.

З іншого боку, біжи чисту п’ятірку хоч за 13 хвилин, але якщо немає таланта в техніці орієнтування, успіхів теж не буде. Хоча, якщо бігти п’ятірку за 13 хвилин, орієнтуванням займатися нема сенсу, треба в легкій атлетиці готуватися до Олімпіади.