Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Спортивне орієнтування.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
7 Мб
Скачать
☆

5. Відстань і азимут на місцевості

Визначення відстані на місцевості за допомогою рахунку кроків, за допомогою візуального визначення відстані, за допомогою часу руху. Рух на місцевості за азимутом.

Проміром пройденої відстані. Цей спосіб застосовується при русі по дороге, стежці, просіці або по будь-якій іншій лінії місцевості, позначеної на карті (беріг ріки, опушка лісу, лінія зв’язку й т.п.), а також при русі по прямій у якому-небудь певному напрямку (наприклад, на вилучений орієнтир, а в умовах поганої видимості – у напрямку по заданому азимуті). Особливо геть корисний в умовах поганої видимості й на місцевості, закритої або бідним орієнтирами. Почавши рух от якого-небудь пізнаного на місцевості й карті предмета (міст, перехрестя доріг, опушка лісу й т.п.), ви ведете лік парам кроків. У цьому випадку точку вашого місцезнаходження завжди можна визначити, відклавши в масштабі карти відстань, пройдена вами от вихідної точки по даному напрямку руху.

Приклад. Пройшовши по дороге (мал. 54) 200 м от моста в напрямку на тригонометричний пункт, турист зупинився. Відклавши пройдену відстань от моста, геть одержав на карті точку свого місцезнаходження.

Зарубкою по орієнтирах. Цей спосіб найбільш придатний для відкритої місцевості й в умовах гарної видимості. При русі по дороге або уздовж якого-небудь лінійного орієнтира зарубка точки свого місцезнаходження здійснюється в такий спосіб (мал. 55).

Орієнтуємо карту й пізнаємо на з орієнтир, видимий на місцевості з даної точки. Потім накладаємо на карту лінійку (або олівець) до зображення цього орієнтира й, не збиваючи орієнтування карти, повертаємо її навколо умовного знака. Точка перетинання лінії візування уздовж лінійки із зображенням дороги, на якій ми перебуваємо, і буде на карті шуканою точкою нашого місцезнаходження. Визначення точки нашого місцезнаходження спрощується, якщо обраний орієнтир перебуває на перпендикулярі до напрямку руху або в створі з яким-небудь другим орієнтиром, теж позначеним на карті й видимим з даної точки (мал. 56). Тоді шукана точка нашого місцезнаходження на карті визначається перетинанням дороги, на якій ми перебуваємо, із прямої, проведеної через орієнтир перпендикулярно до лінії нашого руху. У другому випадку – із прямої, що проходить через обидва орієнтири, що утворять створ. При проведенні цих ліній не потрібно навіть орієнтування карти, ні візування на орієнтири за допомогою лінійки.

6. Способи орієнтування на дистанції орієнтування

Тактико-технічні прийоми вибору шляху руху на карті і місцевості. Рух за азимутом. Рух за супутними орієнтирами. Комбінований спосіб руху. Фактори, що впливають на вибір шляху руху і швидкість руху. Картографічні, технічні (особливості місцевості), фізіологічні фактори і метеорологічні умови.

При русі поза дорогами й по напрямках, не позначеним на карті, визначення свого місцезнаходження визначається зворотною зарубкою мінімум по двох орієнтирах. Для цього знаходять на місцевості в різних напрямках, під кутом не менш 30° друг от друга й не більше 150°, два місцевих предмети, які є на карті. Карту орієнтують по компасі, а потім по черзі візують на кожен орієнтир і викреслюють по лінійці напрямку от орієнтирів на себе. Місце перетинання на карті цих спрямований і буде точкою нашого місцезнаходження (мал. 57).

Третім елементом орієнтування по карті є звірення її з місцевістю. Звірити карту з місцевістю – це значить знайти на із зображення розташованих навколо точки нашого місцезнаходження місцевих предметів й елементів рельєфу й, навпаки, пізнати на місцевості об’єкти, показані на карті. Звіряти карту з місцевістю доводиться постійно при її орієнтуванні й роботі на місцевості. Це дозволяє швидко й повно вивчати місцевість, виявляти зміни, уточнять розташування спостережуваних цілей, орієнтирів і других важливих об’єктів, визначати відстані до них і т.д.

Для того щоб знайти на карті зображення предмета, спостережуваного на місцевості, треба:

—   зорієнтувати карту й визначити на із точку свого місцезнаходження;

—   зберігаючи орієнтування карти, повернуться особою до предмета, положення якого треба знайти на карті;

—   подумки провести лінію от своєї точки місцезнаходження на предмет, видимий на місцевості, оцінити на око відстань до його й відкласти його в масштабі карти от точки свого місцезнаходження по напрямку на предмет;

—   на відкладеній відстані знайти на карті зображення обумовленого предмета.

Приклад. На малюнку 58 із точки нашого місцезнаходження за лесом видна висота. На карті за лесом у цьому напрямку за умовним знаком лісу зображено кілька висот. Зорієнтувавши карту й приклав лінійку до точки нашого місцезнаходження, ми візуємо на видиму на місцевості висоту. Провівши уздовж лінійки лінію, визначаємо, яка висота видна за лесом.

Щоб вирішити зворотне завдання, тобто довідатися на місцевості об’єкт, зображений на карті, потрібно також зорієнтувати карту й знайти точку нашого місцезнаходження. Потім визначаємо по карті на око відстань до шуканого предмета й напрямок на нього й за цими даними відшукуємо його на місцевості.

Орієнтування за допомогою карти в русі зводиться до відшукання орієнтирів, зображених на карті уздовж маршруту руху. Орієнтування на автомашині має свої особливості. По-перше, усередині й поблизу машини не можна використати компас; по-друге, швидкість руху створює незручності у звіренні карти з місцевістю; і, нарешті, з машини обмежена видимість місцевості.

Щоб упевнено рухатися по наміченому шляху й точно вийти до кінцевого пункту, треба перед маршем підготувати карту й визначити дані для руху. Звичайно на карту пунктиром наносять маршрут руху. Потім наносять місцевість уздовж маршруту й вибирають орієнтири, по яких буде перевірятися правильність витримування напрямку руху. При виборі їхня перевага віддається окремим подробицям рельєфу, а також місцевим предметам, які слабко піддані змінам. Орієнтири вибираються як на самому маршруті, так і по сторонах маршруту на відстані, при якому можна добре бачити їх під час руху. Орієнтири намечаются на всіх поворотах маршруту й на довгих прямолінійних ділянках. Якщо місцевість напівзакрита й рух буде проходить по ґрунтових дорогах, то відстань між орієнтирами не повинне перевищувати 1-3 км. Після цього визначається відстань до орієнтирів от початкової точки наростаючим підсумком (тобто таке-те орієнтир на такий^-те кілометрі й т.д.) і переводиться в показання спідометра машини (приладу, що показує кількість пройдених машиною кілометрів). Ці відстані рекомендується підписати на карті. Підготовлена таким чином, карта для зручності користування в русі складається «гармошкою» уздовж маршруту (тобто зігнутому по довжині маршруту кілька разів і розкриває легко на будь-якому потрібному вам ділянці маршруту). Карту під час руху потрібно тримають перед собою завжди в орієнтованому положенні, тобто поверненої по оси руху. Якщо рух ведеться поза дорогою, то карту орієнтують по далеких орієнтирах.

Робота в шляху по витримуванню маршруту зводиться до відшукання на місцевості орієнтирів, позначених на карті, і до послідовного пересування от одного орієнтира до другого. Наявність на машині спідометра дає можливість ураховувати пройдений шлях, що значно полегшує відшукання на місцевості намічених орієнтирів.

Отже, ми розглянули основні питання орієнтування на місцевості з картою й без її, з компасом і без компаса, і тепер можна приступиться до вивчення способів руху на місцевості, і головного з них – руху по азимутах.