Порядок і техніка руху але азимутам.

Дані для руху по цьому маршруті наведені на схемі (мал. 61).

На вихідній точці (орієнтир 1 — Никитское) покажчик мушки компаса встановлюємо по шкалі розподілів на 12° — магнітний азимут — на орієнтир 2 (курган). Відпустивши гальмо магнітної стрілки й додавши компасу горизонтальне положення, орієнтуємо його. Не збиваючи орієнтування компаса, візуємо (дивимося) через проріз і мушку від себе й бачимо курган – він виділяється над місцевими предметами. Проходимо 800 пара кроків і виходимо до кургану.

В орієнтира № 2 установлюємо покажчик мушки на новий магнітний азимут від кургану на брід (перехід через ріку) — 317°. Зорієнтувавши компас, визначаємо по даному магнітному азимуті напрямок на орієнтир 3, зауважуємо в цьому напрямку проміжний орієнтир, на який і починаємо рух. Дійшовши до нього, знову визначаємо напрямок руху на орієнтир 3 по тім же азимуті — 317°, що й на точці 2. Діставшись до орієнтира (брід через ріку) 3, повторюємо ті ж дії, що й в орієнтирів 1 й 2. На ділянці від орієнтира 3 до 4 (яма) напрямок руху збігається з напрямком просіки. Очевидно, що в цьому випадку немає необхідності орієнтуватися по компасі й вибирати проміжні орієнтири. Рухаючись по просіці, треба вести тільки рахунок пар кроків, щоб, придя до кінця просіки, можна було підрахувати, скільки ще залишилося нам пройти до ями – орієнтира 4.

На ділянці від орієнтира 4 до орієнтира 5 витримування заданого напрямку   полегшується   тим, що шлях лежить уздовж берега озера. Тому також немає необхідності вибирати проміжні орієнтири, а досить лише час від часу звіряти   напрямок руху по компасі й вести вимір пройденої відстані. При русі на ділянках між орієнтирами 5, 6 й 7 шлях проходить по суцільному лісі, що буде утрудняти орієнтування й витримування заданого напрямку руху. Щоб уникнути помилки в орієнтуванні й не збитися зі шляхи, треба напрямок руху витримувати по компасі, тримаючи його увесь час перед собою.

Якщо рух відбувається групою, то частина групи стежить за правильністю руху але заданому азимуту по компасі, а друга частина групи вважає пройдену відстань.

П ри русі по азимуті на відкритої, але бідної орієнтирами місцевості напрямок можна витримувати по створі. Для цього, визначивши напрямок руху по компасі, по шляху руху позаду через деякі проміжки часу залишають які-небудь знаки (камінь, забитий у землю кіл, віху й т.д.). Просуваючись уперед, час від часу оглядаються назад і дивляться, щоб напрямок руху збігався із прямою лінією, подумки проведеної через залишені позаду знаки. При русі по сніжному полю створные знаки може замінити слід власного руху (сліди гусениць, коліс машини, лижня).

Якщо при русі по азимуті на відкритій місцевості зустрінеться на шляху яка-небудь перешкода, то його обходять у такий спосіб. Зауважують орієнтир на протилежній стороні перешкоди в напрямку руху й визначають до нього відстань і додають його до пройденого шляху. Після цього, обійшовши перешкоду (якщо воно велике – те користуються компасом, мал. 62), підходять до обраному орієнтиру й, визначивши по компасі напрямок перерваного шляху, продовжують рух.

Отже, ми розглянули техніку й порядок руху по азимутах. Звичайно, у практиці виробляються й інші навички, які можуть бути корисними у виборі правильного напрямку руху. Необхідно пам’ятати, що навіть при сприятливих умовах (справний компас, відсутність аномалії, ретельний облік відмінювання, точний підрахунок пар кроків і т.п.) неможливо прибути точно в зазначене місце. Справа в тому, що точність компаса Адріанова — 3°. Практично ж через неточність візування й тремтіння руки помилку відліку по лімбі компаса треба вважати близько 5°. Це дає бічний зсув близько 100 м на кілометр шляху, або приблизно однієї десяту пройденої відстані. Тому, якщо при русі по азимуті в даному місці не виявиться зазначеного в схемі орієнтира, те його треба шукати в межах окружності, радіус якої дорівнює приблизно 7]про пройдену відстань, із центром у точці, де ви стоїте. Знайшовши необхідний орієнтир, надалі від нього треба визначати відстань і напрямок подальшого руху.

На закінчення вкажемо, що для впевненого орієнтування при русі на незнайомій місцевості й у будь-яких умовах потрібно попередньо відробити окремі прийоми й дії по орієнтуванню. У таблиці, що нижче приводить, № 4 зазначена послідовність відпрацьовування прийомів (дій) і зразковий час на їхнє виконання.

Виробивши такі навички й затративши приблизно такий час, як зазначено в цій таблиці, ви можете вважати свої здатності по орієнтуванню на місцевості цілком достатніми для того, щоб брати участь у спортивному орієнтуванні, до розгляду якого ми й переходимо.