- •§1. Найпростіші перетворення графіків функцій
- •§2. Техніка обчислювання границь
- •§3. Похідна функції та її застосування
- •1.Поняття похідної
- •2.Правила диференціювання
- •3.Таблиця похідних
- •4.Похідна,її фізичний і геометричний зміст
- •§4. Розв`язання нескладних прикладних задач на знаходження найбільшого й найменшого значень реальних величин.
- •1.Безпосереднє інтегрування
- •2. Метод заміни
- •Приклади
- •§5. Методи обчислення інтегралів
- •3. Метод інтегрування частинами
- •§6. Геометричний зміст визначеного інтеграла.
- •§7. Фізичний зміст визначеного інтеграла.
- •§8. Застосування інтегрального числення для розв’язку задач, пов’язаних з обчисленням кількості електрики за силою струму та сили тиску рідини
- •§9. Перехід від однієї форми комплексного числа до інших
- •1.Комплексні числа
- •2. Дії над комплексними числами
- •3.Тригонометрична і показникова форми комплексного числа
- •4.Добування кореня n-го степеня з комплексного числа
- •§10.Розв`язання прикладних задач на додавання гармонійних коливань з однаковою частотою.
- •Тема V. Диференціальні рівняння
- •§11. Розв’язання диференціальних рівнянь з відокремлюваними змінними, розв’язання неповних диференціальних рівнянь.
- •§12. Розв’язання диференціальних рівнянь різних типів.
- •§13. Розв’язання вправ на дослідження рядів на збіжність
- •§14. Розкладання функцій в ряди Тейлора-Маклорена
- •§15 Розкладання функцій, які часто зустрічаються в спец предметах, в ряди Фур׳є.
- •4. Розкладання в ряди Фур'є деяких функцій, які зустрічаються в електротехніці
- •§16. Вектори і їх застосування. Прямокутні координати вектора. Поділ відрізка в заданому співвідношенні.
- •Скалярний добуток
- •§17. Полярна система координат
- •§18. Рівняння прямих. Відстань від точки до прямої. Пряма лінія на площині
- •Розташування двох прямих на площині
- •§19. Розв’язання задач на криві другого порядку Криві другого порядку можуть бути задані рівнянням
- •§20. Розв’язання систем лінійних рівнянь за методом Гаусса, по правилу Крамера, методом оберненої матриці.
- •Матричний метод розв’язання систем лінійних алгебраїчних рівнянь
§20. Розв’язання систем лінійних рівнянь за методом Гаусса, по правилу Крамера, методом оберненої матриці.
Розглянемо деякі методи розв’язання систем трьох лінійних рівнянь з трьома невідомими, для чого розглянемо систему:
(1)
Треба перевірити, чи має вона розв’язок, а якщо так, то знайти його. Одним із способів розв’язання цієї системи є правило Крамера:
Якщо
головний визначник (детермінант) системи
,
то система має єдиний розв’язок, який
знаходиться за правилом:
Головний визначник (детермінант) системи в нашому випадку є визначник третього порядку, який утворений із коефіцієнтів при невідомих, тобто
.
Щоб
одержати визначники
та
треба замінити в головному визначнику
відповідно стовпець коефіцієнтів при
невідомому на стовпець вільних членів
Якщо
то
можливі два випадки (при умові, що не
всі
тобто
система неоднорідна):
– то система має безліч розв’язків
або не має жодного розв’язку;хоча б один із детермінантів
не
дорівнює нулю – то система несумісна,
тобто не має жодного розв’язку.
Приклад
Розв’язати систему лінійних алгебраїчних рівнянь за правилом Крамера.
.
Розв’язання.
Спочатку запишемо та обчислимо головний визначник системи:
Система
має єдиний розв’язок. Обчислимо
та
,
,
.
За правилом Крамера знаходимо розв’язок системи:
Відповідь:
Розглянемо ще один із методів розв’язання систем лінійних алгебраїчних рівнянь – метод Гаусса або метод послідовних виключень невідомих.
Метод Гаусса полягає в тому, що за допомогою так званих еквівалентних перетворень система (1) перетворюється в еквівалентну систему, яка має трикутний вигляд
.
Продемонструємо це перетворення на прикладі.
Приклад
Розв’язати систему лінійних рівнянь за методом Гаусса
Розв’язання
Поділимо
перше рівняння системи на
а
далі виключимо невідоме
,
із другого та третього рівнянь
поділимо
друге рівняння системи на
та виключимо невідоме
з третього рівняння
.
Систему
лінійних рівнянь привели до трикутного
вигляду, закінчився прямий хід методу
Гаусса, а далі розв’язуємо систему з
кінця, тобто з третього рівняння
.
Підставимо значення
в друге рівняння і одержимо
.
З першого рівняння знайдемо
.
Відповідь:
Зробимо перевірку:
.
Примітка
метод
Гаусса можна застосовувати і для випадку,
коли число рівнянь не дорівнює числу
невідомих, а також коли
Матричний метод розв’язання систем лінійних алгебраїчних рівнянь
Систему (1) можна
записати у вигляді матричного рівняння:
де матриця
утворена із коефіцієнтів при невідомих
матриця
–
матриця-стовпець із невідомих
та матриця
–
теж матриця-стовпець із вільних членів
системи.
Помножимо
матричне рівняння системи зліва на
Звідси матриця невідомих
,
де
– обернена до матриці A,
тобто їх добуток
(
–
одинична матриця).
Отже, виходить,
що для того, щоб знайти розв’язок системи
(1), треба побудувати обернену матрицю
і помножити її на матрицю
.
Приклад
Знайти розв’язок системи лінійних алгебраїчних рівнянь матричним методом
.
Розв’язання
Запишемо цю систему у вигляді матричного рівняння
де
Отже, рівняння має вигляд
.
Матрицю невідомих знайдемо за формулою , де матриця обчислена раніше (дивись конспект лекцій)Error: Reference source not found і дорівнює
Тоді
Отже розв’язок
системи:
Завдання для самостійної роботи
Розв’язати систему рівнянь за правилом Крамера:
Відповідь:
Розв’язати систему рівнянь методом Гаусса:
Відповідь: (-1;3;1).
Розв’язати систему рівнянь матричним методом:
Відповідь: (2;0;-1).
Перелік літератури
Шкіль М.І., Слєпкань З.І., Дубинчук О. С. Алгебра і початки аналізу. 10-11 клас.- К.; Зодіак- ЕКО, 2001.
Яковлев Г. Н. Алгебра и начала анализа. Математика для техникумов. Часть 1.-М.: Наука, 1987.
Яковлев Г. Н. Алгебра и начала анализа. Математика для техникумов. Часть II.-М.: Наука, 1987.
Бевз Г.П., Бевз В.Г., Владіміров В.М., Владімірова Г.Г. Геометрія. Підручник для учнів 10-11 класів з поглибленим вивченням математики в середніх загальноосвітніх закладах.- К.: Освіта, 2000.
Богомолов Н.В. Практическое занятие по математике. – М.: Высш. шк., 1979, 1983, 1990.
Шкіль М.І. та ін. Вища математика: Підручник: У 3 кн.: Кн. Аналітична геометрія з елементами алгебри. Вступ до математичного аналізу. К: Либідь , 2003 -с.280.
7.Шкіль М.І., Колесник Т.В. Вища математика: Підручник: У 3 кн.: Кн. 2. Диференційне та інтегральне числення функцій однієї змінної
8.Зельдович Я.Б., Яглом И.М. Высшая математика для начинающих физиков и математиков. - М.: Наука, 1982
9.Данко П.Е., Попов А.Г., Кожевникова Т.Я. Высшая математика в упражнениях й задачах. - М.: Высш. шк., 1986 - ч.І.- с.304 ч.2. -с. 415
10.Шипачев В.С. Высшая математика. - М.: Высш.шк., 1985 - с.475
*) Якщо хоча б одна з цих границь не існує, то графік не має похилої асимптоти на відповідному кінці осі.
