Тема 15. Ринок праці

Програмні питання:

15.1. Загальна характеристика ринку факторів виробництва.

15.2. Попит на працю за умов досконало конкурентного ринку ресурсів.

15.3. Ринкова пропозиція праці на досконало конкурентному ринку.

15.4. Ринок праці з недосконалою конкуренцією.

Загальновідомо, що єдиного ринку ресурсів немає, але існує сукупність взаємозв’язаних ринків — ринку праці, ринку капіталу, ринку землі тощо. Вивчення кожного з цих ринків розпочинається з аналізу досконалої конкуренції з подальшим розглядом ринкових структур з недосконалою конкуренцією.

Серед усіх економічних ресурсів, використовуваних у виробництві товарів і послуг, найважливішим є праця. Це обумовлено такими обставинами:

• суб’єктом ринку праці є практично кожен працездатний член суспільства;

• винагорода (заробітна плата) є основною складовою доходу переважної більшості сімей будь-якої країни;

• проблеми зайнятості, безробіття, рівня заробітної плати стають об’єктом політичної та економічної боротьби, державної політики.

Для ринку праці характерним є саме вплив на мобільність цього ресурсу неекономічних факторів, але в мікроекономічному моделюванні виходять з їх незмінності хоча б у певний період часу. Єдиним чинником, що впливає на попит і пропозицію праці, залишається заробітна плата, рівень якої, в свою чергу, встановлюється в результаті взаємодії попиту та пропозиції праці.

Термін «заробітна плата» вживається тут у розумінні «ставка заробітної плати», тобто оплата праці за конкретний проміжок часу, а «заробіток» чи «дохід» — як величина, що залежить від ставки заробітної плати і кількості відпрацьованого часу. Під ставкою заробітної плати в мікроекономічному аналізі розуміють її реальну (а не номінальну) величину, що відображує рівень цін на ринку товарів і послуг; рівень податків є незмінним.

Досконало конкурентному ринку праці притаманні такі властивості:

• у кожній галузі існує значна кількість фірм, що конкурують між собою за право найму того чи іншого працівника;

• існує велика кількість працівників певної професії та однакової кваліфікації; кожен з них незалежно один від одного пропонує свої послуги на ринку праці;

• ні окрема фірма, ні окремий працівник не спроможний вплинути на рівень заробітної плати, що встановився в галузі.

За умов досконалої конкуренції ціна праці формується як ціна всякого товару. Це означає, що всі працівники отримують однакову зарплату, яка не залежить від того, на якому підприємстві вони працюють, і сприймається підприємством як задана величина. Тому для окремого підприємства пропозиція праці є абсолютно еластичною. Сам рівень зарплати є максимальним, працівник отримує повний продукт праці:

MRC = W (15.1)

де W — заробітна плата, грош. од.

Тому граничні витрати підприємства на працю дорівнюють заробітній платі.

Підприємство наймає працівників доти, поки збільшення виторгу перевищує збільшення витрат, або ж:

МRР = MRC = W. (15.2)

Повертаючись до графічного зображення на рис. 15.1, можна визначити, чому дорівнюють сукупні витрати підприємства на зарплату: площі прямокутника OHoEIo.

Праця є своєрідним товаром, оскільки фактично продається не найманий працівник, а його час F, обсяг якого знаходиться в природних межах: 24 години за добу. Враховуючи той факт, що частина цього часу має бути витрачена людиною для відпочинку, тобто відновлення здатності його до праці, робочий час F дорівнює: 24 – Н₀, де Н₀ — вільний час, або дозвілля. За рівня почасової зарплати W денний заробіток працівника (дохід) І₀ становитиме

I₀ = W(24 – H₀) (15.3)

Вибір між працею і дозвіллям окремого працівника досліджується за допомогою інструментарію теорії поведінки споживача (або ж працівника), що проілюстровано на рис. 15.1.

Рис. 15.1. Вибір між працею і дозвіллям

Тут зображено типову ситуацію, у якій рівновага працівника досягається у точці Е. Нахил бюджетного обмеження дорівнює (–W). Працівник максимізує корисність, коли гранична норма заміщення вільного часу доходом дорівнює зарплаті:

MRS_HI = W (15.4)

За зміни заробітної плати на вибір працівника впливає як ефект доходу, так і ефект заміщення. З підвищенням зарплати робота стає привабливішою, тобто відмова від кожного часу дозвілля супроводжується збільшенням доходу. Ефект заміщення має той самий напрям зміни, що й робочий час і заробітна плата. Якби ефект заміщення був єдиним результатом зміни в зарплаті, то крива пропозиції праці мала б висхідний характер. Разом з тим зростання доходу підвищує цінність дозвілля як повноцінного блага. Підвищення зарплати викликає ефект доходу, який примушує людину віддавати більше часу дозвіллю. Ефект доходу, таким чином, спрямований протилежно до ефекту заміщення. Він може точно компенсувати ефект від заміщення, тоді пропозиція трудових послуг буде абсолютно нееластичною. Подальше збільшення доходу призводить до того, що послуги праці стають неповноцінним товаром, до того ж і збільшення робочого часу має свої обмеження. Ефект доходу, діючи у напряму, протилежному ефекту заміщення, починає перевищувати останній. Така реакція на підвищення зарплати обумовлює від’ємний нахил кривої індивідуальної пропозиції праці. Три етапи підвищення зарплати зображено на рис. 15.2.

Рис. 15.2. Лінія індивідуальної пропозиції праці

Рис. 15.3. Модель монопсонії на ринку праці

На першому етапі збільшення заробітної плати з W₁ до W₂ веде до збільшення кількості робочого часу з f₁ до f₂ — ефект заміщення перевищує ефект доходу. На другому етапі збільшення зарплати від W₂ до W₃ не відображається на збільшенні тривалості робочого дня — ефект заміщення дорівнює ефекту доходу. На третьому етапі підвищення зарплати від W₃ до W₄ веде до скорочення робочого дня з f₂ до f₃ — ефект заміщення менше ефекту доходу.

Типовою ситуацією на ринку праці є монопсонія, коли підприємство у невеликому місті є головним (а фактично єдиним) покупцем, а тому має можливість вплинути на рівень зарплати. Це досягається шляхом скорочення чисельності найманих працівників. У результаті посилення конкуренції між працівниками їх зарплата знижується нижче рівноважного рівня (рис. 15.3).

Кривою попиту виступає крива виторгу монопсонії від граничного продукту праці MRP_L. Крива ринкової пропозиції перед монопсонією постає у вигляді кривої середніх витрат на закупку праці АС. Побудована відповідно до неї крива граничних витрат у точці її перетину з кривою попиту визначає кількість праці, необхідної для максимізації прибутку монопсоніста (на рис. 15.3 — f_M). Ця кількість є меншою, ніж за досконалої конкуренції (f_K), і зарплата також є меншою (W_K > W_M).

Двостороння монополія (або монополія — монопсонія) виникає на ринку праці за умов, коли між профспілкою і спілкою підприємців укладено угоду. На такому ринку ціна однозначно не встановлюється, замість точки рівноваги існує область можливої згоди. Залежно від сили кожної із сторін ринкової угоди рівноважна ціна встановлюється в інтервалі між ціною, яка правиться профспілкою, і ціною, що заявляється монопсонією. При цьому перша з них завжди вище другої. Співвідношення обсягів попиту і пропозиції праці теж не визначено однозначно: залежно від нахилів ліній попиту і пропозиції обсяг пропозиції може бути більше, менше або однаковим з обсягом попиту. Графічний аналіз двосторонньої монополії можна зробити за рис. 15.4.

Рис. 15.4. Двостороння монополія на ринку праці

За умов досконалої конкуренції рівновага встановилася б у точці Е₁, при цьому було б зайнято l_K робітників, а рівень заробітної плати склав би W_K. Виробник-монополіст буде прагнути знизити зарплату до рівня W_M шляхом скорочення зайнятих від l_K до l_M. Профспілка, в свою чергу, намагатиметься підняти рівень зарплати до W_N, також скорочуючи пропозицію праці. Таким чином, при відносно невеликих відмінностях у чисельності працівників (l_M та l_N) підходи до визначення зарплати різко відрізняються (W_M і W_N).

Завдання для самоконтролю:

1. Як формується ціна праці на досконало конкурентному ринку? Якого характеру набуває еластичність пропозиції для окремого підприємства.

2. Як здійснюється вибір між працею і дозвіллям? Поясніть механізм досягнення рівноваги.

3. Чим характерна монопсонія на ринку праці?

4. Яка роль профспілок на конкурентному ринку праці? У чому проявляється ринкова влада профспілок у ситуації з чистою монополією?

5. Чим характерна двостороння монополія на ринку праці? Чи може привести вона до конкурентного результату.

Проблемні запитання:

1. Суть та особливості використання поняття заробітної плати.

2. Прийняття рішення про наймання на монополістичному ринку праці.

3. Дискримінація на ринку робочої сили.

4. Диференціація ставок заробітної плати. Людський капітал.