4. Особливості збутової політики.

Основною метою розробки збутової стратегії як складової екологічно орієнтованого комплексу маркетингу є захист навколишнього природного середовища у процесі реалізації рекреаційно-туристичних послуг. Наприклад, розробку збутової стратегії рекреаційно-туристичного господарства поділяють на такі етапи: визначення зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на організацію збутової мережі; означення еколого-економічних цілей збутової стратегії; визначення еколого-економічно допустимих (доцільних) обсягів збуту рекреаційно-туристичних послуг; вибір каналів збуту та методів управління ними з урахуванням цілей, завдань збутової політики підприємства та можливих, з еколого-економічної точки зору, обсягів надання послуг; аналіз і контроль за функціонуванням збутової мережі. Основні елементи, які вимагають аналізу та контролю – це фактичні обсяги рекреаційних навантажень, розподілення їх у просторі і часі, якість обслуговування споживачів рекреаційно-туристичних послуг, витрати на підтримання обраних каналів розподілу, параметри стану природного середовища. Рекреаційно-туристичне господарство може надавати послуги як безпосередньо, так і через посередників. Посередники (туристичні агентства та турагенти, екскурсійні бюро, спортивні заклади) можуть бути залучені до фінансування розвитку туристичних споруд.

Наприклад, при впровадженні програми з міжнародного мисливського туризму посередницькі організації можуть забезпечити рекламу, пошук клієнтів, їхній приїзд у мисливське господарство, від’їзд з господарства, від’їзд з України. У функції посередницьких організацій має входити оформлення дозволів на ввезення в Україну мисливської зброї іноземних мисливців і вивезення здобутих ними трофеїв.

Оскільки за мінімальної рекреаційної місткості (ємності) (Q_min) валові надходження (GI - gross income) лісового підприємства від рекреаційно-туристичної діяльності будуть дорівнювати їх валовим витратам (TC – total costs), то для розрахунку Q_min запропоновано використовувати формулу з визначення беззбиткового обсягу продажу:

, (3.2)

де Q_min – мінімальна рекреаційна місткість території за визначений період часу, людиноднів;

FC – постійні витрати (fixed charges), в тому числі витрати на природоохоронну діяльність, благоустрій території та інші витрати, розмір яких не залежить від фактичного рекреаційного навантаження, грн.;

VC_і – змінні витрати (variable cost) на одного туриста чи рекреанта з врахуванням гранично допустимої рекреаційної місткості території, грн. за людинодень;

Р_і – ціна (price) на і-ту рекреаційно-туристичну послугу, грн за людинодень;

α_і – частка і-тої послуги у загальному обсязі продажу рекреаційно-туристичних послуг;

n – кількість видів туристичних послуг, що пропонуються.

Визначення мінімальної рекреаційної місткості території рекреаційно-туристичного господарства можна зобразити також графічно (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Визначення мінімальної (беззбиткової) рекреаційної місткості території

f₁ (Y(Q)) – функція, яка описує надходження від надання рекреаційно-туристичних послуг;

f₂ (X(Q)) – функція, яка описує загальні витрати на охорону, відтворення та використання рекреаційно-туристичних ресурсів.

У разі фактичного рекреаційного навантаження (Q_f) нижче Q_min рекреаційно-туристична діяльність лісового підприємства буде приносити збитки. І тільки при Q_min + 1 лісове господарство почне отримувати прибутки. Однак перевищення Q_max призводить до того, що відновлення загальної структури природного комплексу стає неможливим без значних за обсягом обмежувальних та лісовідновлювальних заходів. При цьому, прибутки господарства будуть різко зменшуватись та можуть перейти у збитки внаслідок збільшення екологічних витрат. А перевищення критичного (Q_k) та досягнення катастрофічного (Q_kat) рівня рекреаційного навантаження “…призводить до незворотного порушення взаємозв’язків між компонентами первинного природного комплексу. При цьому необхідні значні за обсягом обмежувальні, лісовідновлювальні та архітектурно-планувальні заходи” [35], що потребує значних витрат. Крім того, кількість рекреантів та туристів може зменшитись, оскільки природний комплекс стає вже не таким привабливим та втрачає свої рекреаційні властивості. У дослідженнях Т. Ткаченко також наголошено на тому, що коли "…навантаження перевищує гранично допустимі межі, негативний вплив на дестинацію починає швидко зростати, а позитивний – одночасно слабшає" [248, с. 413].

Таким чином, враховуючи те, що економічний розвиток повинен органічно вписуватись у межі екологічних можливостей, у розвитку рекреаційно-туристичної діяльності необхідно дотримуватись таких умов:

Q_min < Q_eed < Q_max , (3.3)

де Q_min – мінімальна рекреаційна місткість, людиноднів;

Q_eed – еколого-економічно допустима (доцільна) рекреаційна місткість, людиноднів;

Q_max – гранично допустима рекреаційна місткість території, людиноднів

Тобто, доцільне з еколого-економічної точки зору рекреаційне навантаження має знаходитись у межах між Q_min та Q_max. Якщо ж Q_max<Q_min, то розвиток рекреаційно-туристичного господарства є економічно недоцільним для підприємства. Важливо також пам’ятати, що одночасне навантаження має більший вплив, ніж таке саме навантаження, але розтягнуте в часі.