- •Херсонський базовий медичний коледж базові лекції з терапії для студентів спеціальності:
- •Частина іі.
- •Рецензія.
- •Захворювання органів кровообігу. Ревматизм.
- •Етіологія – в-гемолітичний стрептокок групи а / тонзиліт, фарингіт, вогнища стрептококової інфекції /.
- •Класифікація ревматизму. / за а.І.Нестєровим /.
- •Діагностичні критерії ревматизму, за даними вооз / 1988 /. Прояви: і Великі. Іі Малі.________________
- •Діагностичне правило:
- •Хвороби ендокарду, міокарду, перикарду. Ендокардит – запалення внутрішньої оболонки серця. Етіологія. Головні причини – це ревматизм / ревматичний ендокардит / і сепсис / септичний ендокардит /.
- •Вади серця.
- •Набуті вади серця – ураження клапанів серця, стулки яких нездатні до повного розкриття / стеноз клапану / , або до замикання / недостатність клапану /, або до того та іншого / комбінована вада /.
- •Недостатність мітрального клапану.
- •Мітральний стеноз.
- •Недостатність клапану аорти.
- •Стеноз гирла аорти.
- •Додаток. Ступені мітрального стенозу. Терапевтична класифікація:
- •Гіпертонічна хвороба.
- •Гіпертонічний криз -
- •Класифікація та клінічні прояви гіпертонічних кризів.
- •Невідкладна допомога при гіпертонічному кризі:
- •Атеросклероз. Ішемічна хвороба серця: стенокардія.
- •Класифікація атеросклерозу / за а.Л. М”ясниковим, 1960 /.
- •Клінічні прояви.
- •Додаток. Рекомендації вооз з первинної та вторинної профілактики атеросклерозу:
- •Ішемічна хвороба серця / іхс / -
- •Класифікація іхс / вооз, 1979; вкнц амн срср,1984 /.
- •Невідкладна допомога при приступі стенокардії.
- •Додаток. Інструментальні методи дослідження серця: електрокардіографія.
- •Фонокардіографія.
- •Ехокардіографія.
- •Велоергометрія.
- •Інфаркт міокарда.
- •Клініка типової / ангінозної / форми інфаркту міокарда.
- •Атипові форми інфаркту міокарда.
- •Ускладнення інфаркту міокарда.
- •Невідкладна допомога при інфаркті міокарда –
- •Лікування в стаціонарі.
- •Додаток: засоби для лікування серцево-судинних захворювань.
- •IV. Інгібітори апф та рецепторів ат1.
- •Раціональний фармацевтичний менеджмент.
- •Невідкладна допомога при гострій лівошлуночковій недостатності.
- •Гостра судинна недостатність / непритомність, шок, колапс /.
- •Невідкладна допомога при знепритомленні.
- •Невідкладна допомога під час шоку.
- •Невідкладна допомога при колапсі.
- •Класифікація хронічної недостатності кровообігу. / н.Д.Стражеско, в.Х.Василенко. /
- •Додаток: нормальні величини основних лабораторних показників. Загальний аналіз крові
- •Коагулограма
- •Ферменти сироватки ( плазми ) крові
- •Деякі біохімічні показники сироватки крові
- •Література.
Невідкладна допомога при приступі стенокардії.
Забезпечити фізичний та психічний спокій. Укласти хворого в ліжко.
Дати під язик пігулку нітрогліцеріну або 1-3 краплі 1% спиртового р-ну нітрогліцеріну на шматочок цукру під язик. Сучасні сублінгвальні засоби – тринітролонг / сустабукал /, нітросорбід, ерініт, молсідомін. Якщо хворий не переносить нітрати – використовують нонахлазін.
Для полегшення стану – гірчичники, грілку, п’явки на ділянку серця.
Якщо приступ стенокардії не купірується протягом 20 хв.- допомогу надають як при інфаркті міокарда.
Лікування стенокардії – повинно бути тривалим. Необхідно уникати чинників, що провокують напади стенокардії.
Медикаментозне лікування:
Базисна / етіо-патогенетична / терапія –
А/ Антисклеротичні засоби.
Б/ Інгібітори АПФ та ангіотензину ІІ – з метою лікування патологічного ремоделювання серця.
В/ Дезагреганти – аспірін по 0,1 г 1 раз на добу.
Симптоматична терапія – використання антиангінальних засобів:
Нітрати пролонгованої дії – таблетовані форми: сустак, нітронг, сустоніт, нітро-мак, ізодініт, ізомак, ерініт; трансдермальні терапевтичні системи: нітродерм ТТС, нітродур ТТС; мазі: “ Нітро “, “ Нітронг”; аерозолі: “ Ізокет-спрей “, “ Ізомак-спрей “.
в-Адреноблокатори – анаприлін, тразікор, соталол, обзідан; в1-Адреноблокатори / селективної дії /: талінолол / корданум /, атенолол, ацебутолол.
Антагоністи кальцію – верапаміл / ізоптін, фіноптін /, ніфедіпін / адалат, корінфар /.
Інші антиангінальні засоби – корватон, інтенкордін, курантіл, кордарон.
Хірургічне лікування ІХС – показане при передінфарктних станах. Проводиться або балонова ділятаційна коронаропластика / розширення вінцевих артерій за допомогою балона, введеного в просвіт судини /, або операція аортокоронарного шунтування.
Додаток. Інструментальні методи дослідження серця: електрокардіографія.
Електрокардіограма / ЕКГ / - це графічна реєстрація з поверхні тіла біопотенціалів працюючого серця. Відомо, що під час збудження міокардіальної клітини у фазу деполярізації мембрани на її зовнішній поверхні виникає від’ємний потенціал. Таким чином, між збудженою частиною міокарда і ділянкою, яка перебуває в стані спокою, у цей момент з’являється різниця потенціалів, яка може бути зафіксована гальванометром, тобто електрокардіографом, у вигляді зубця ЕКГ. Завдяки добрій провідності тканини можна реєструвати біопотенціали не тільки безпосередньо з серця, але також з поверхні тіла, від кінцівок.
Дві точки, між якими реєструється різниця потенціалів, називають відведеннями. Звичайне ЕКГ-дослідження включає в себе реєстрацію 12 відведень: а/ стандартні – І, ІІ, ІІІ ( І – між правою і лівою рукою; ІІ – між правою рукою і лівою ногою; ІІІ – між лівою рукою і лівою ногою ); б/ посилені однополюсні від кінцівок – aVR, aVL, aVF ( aVR – активний електрод на правій руці, індиферентний від з’єднаних лівої руки і лівої ноги; aVL – активний електрод на лівій руці, індиферентний від з’єднаних правої руки і лівої ноги, це відведення доповнює, уточнює І; aVF – активний електрод на лівій нозі, індиферентний від з’єднаних правої і лівої руки, це відведення уточнює, доповнює ІІІ ); в/ грудні однополюсні – V1 – V6; в цих відведеннях індиферентний електрод утворюється від з’єднання в одну точку електродів правої і лівої рук, лівої ноги, а активний електрод фіксується на грудній клітці ( V1 – по правому краю грудини в четвертому міжребер”ї, V2 – по лівому краю грудини в четвертому міжребер”ї, V3 – посередині між V2 i V4, V4 – у п”ятому міжребер”ї вздовж лівої серединно-ключичної лінії, V5 – у п’ятому міжребер”ї вздовж передньої пахвової лінії, V6 – у п’ятому міжребер”ї вздовж середньої пахвової лінії ).
В сучасних багатоканальних кардіографах електроди накладаються один раз, а відведення вмикаються за допомогою системи перемикачів. Для зручності в роботі електроди мають кольорову позначку: на праву руку прикладають електрод з червоною позначкою, на ліву руку – з жовтою, на ліву ногу – із зеленою і на праву ногу / заземлення / - з чорною позначкою. Грудні електроди білі, пронумеровані. Під час фіксування електродів слід забезпечити надійний контакт за допомогою серветок, змочених у 5% розчині натрію хлориду. Як правило, запис здійснюється при величині калібрувального імпульсу 1мВ = 10мм.
Зубці електрокардіограми. На ЕКГ можуть диференціюватись зубці, які позначають літерами: P, Q, R, S, T.
Зубець R може бути тільки позитивним, тобто спрямованим угору; якщо він роздвоєний, то додатковий зубець позначається як R”. Зубці Q i S бувають тільки негативними, тобто спрямованими донизу. Коли зубець R відсутній, тоді негативний зубець називають QS.
Зубець Р – віддзеркалює збудження передсердь, його амплітуда становить 1-2 мм, тривалість – до 0,10 с. Після зубця Р настає період збудження атріовентрикулярного вузла, цей період називають атріовентрикулярною затримкою. Вона закінчується зубцем Q. У разі його відсутності – зубцем R. Зубець Р разом із атріовентрикулярною затримкою складають інтервал P - Q, тривалість якого у нормі залежить від частоти серцевих скорочень – від 0,12 с до 0,18 с, за наявності брадікардії – до 0,20 с.
Зубець Q – відображає збудження міжшлуночкової перегородки. Його тривалість становить не більше 0,03 с. У нормі амплітуда не повинна перевищувати 1/3 амплітуди зубця R.
Зубець R – характеризує поширення збудження в шлуночках, яке йде від основи лівого шлуночка по бічних стінках і поверхні обох шлуночків у напрямку до верхівки, з субендокардіальної зони до епікарда. В нормі його амплітуда у ІІ відведенні становить 10 – 20 мм, у грудних відведеннях амплітуда зубця R у правих грудних відведеннях спочатку збільшується з мінімальної до V4, а потім дещо зменшується.
Зубець S – у нормі в стандартних відведеннях має амплітуду не більшу ніж 6мм, у грудних відведеннях його амплітуда змінюється протилежно амплітуді зубця R. Зубець S відображає закінчення збудження шлуночків. У нормі його тривалість не перевищує 0,04 с. Таким чином, комплекс QRS характеризує охоплення збудженням шлуночків і тому називається шлуночковим. У нормі він триває 0,06 – 0,08 с, а за наявності брадікардії – до 0,1 с. Після зубця S іде сегмент S – T, який у нормі або лежить на ізолінії, або зміщується вгору від неї на 1мм, або вниз від неї на 0,5 мм. У цей період настає повна деполяризація волокон міокарда шлуночків, і тому різниця потенціалів не виявляється.
Зубець Т – це припинення збудження шлуночків. Цей період називається реполяризацією. Реполяризація відбувається плавно, тому зубець Т не є гострим, як Q чи R. У нормі він триває від 0,1 до 0,25 с. У стандартних відведеннях амплітуда становить 2 – 6 мм, у грудних – до 8 мм.
