Фонокардіографія.

Фонокардіографія / ФКГ / – метод реєстрації звукових явищ, що виникають під час роботи серця. Дані фонокардіограми доповнюють дані аускультації серця. Фонокардіограф складається з мікрофона, який перетворює звукові коливання на електричні сигнали, а також блоку підсилення, фільтрів і реєструючого пристрою. Для запису фонокардіограми використовують низькоінертні пишучі апарати. Фонокардіограму потрібно реєструвати в умовах тиші, в положенні хворого лежачи, під час затримки дихання. Мікрофон ставлять щільно до грудної клітки в місцях аускультації серця. Синхронно з фонокардіограмою обов’язково реєструється ЕКГ.

В нормі І тон з’являється через 0,02 – 0,06 с після зубця Q електрокардіограми. Тривалість І тону становить 0,08 – 0,14 с. ІІ тон реєструється наприкінці зубця Т синхронно записаної ЕКГ. Тривалість ІІ тону становить 0,06 – 0,1 с. За І тоном настає коротка систолічна пауза, за ІІ тоном настає довга діастолічна пауза.

На фонокардіограмі реєструються зміни тонів серця, що визначаються аускультативно: збільшення і зменшення їх амплітуди, розщеплення і роздвоєння.

У хворих з мітральним стенозом на ФКГ нерідко виявляють подовження інтервалу Q – І тон і тон відкриття мітрального клапану, який позначається літерами OS. Інтервал Q – І тон – це відстань від початку зубця Q синхронно записаної ЕКГ до головної частини І тону. Тривалість його в нормі становить 0,02 – 0,06 с. Тон відкриття мітрального клапану OS, характерний для стенозу лівого передсердно-шлуночкового отвору, реєструється на ФКГ через 0,04 – 0,12 с після початку ІІ тону. Відстань від початку ІІ тону до тону відкриття мітрального клапана називається інтервалом ІІ – OS.

Велике значення має ФКГ в ідентифікації серцевих шумів. За фонокардіограмою можна визначити вид шуму: наростаючий, зменшуваний, ромбоподібний.

Ехокардіографія.

Ехокардіографія – це метод дослідження структур серця, що грунтується на реєстрації відбитого від цих структур ультразвукового сигналу.

Розрізняють М- та В-способи ехокардіографії. М-спосіб – це одномірний, лінійний спосіб, який характеризується тим, що ультразвуковий імпульс проходить, відбивається і реєструється лише по одній лінії свого ходу. На екран електронно-променевої трубки сигнали подаються розгорнутими по горизонталі в часі.

В-спосіб – це двомірне зображення структур серця під час лінійного переміщення ультразвукового датчика по поверхні грудної клітки в межах ультразвукового вікна.

Застосування ехокардіографії дає змогу з цілковитою вірогідністю виявити мітральний стеноз, пролабування мітрального та тристулкового клапанів, недостатність аортальних клапанів, дефекти перегородок, пухлини серця, бородавчастий ендокардит, аневризми шлуночків, ексудативний перикардит, зміни товщини міокарда та об’ємів порожнин серця.

У сучасних ехокардіографах використовується також фізичний ефект Доплера. Суть цього ефекту полягає в тому, що частота відбитого ультразвуку від предмета, що рухається, змінюється: якщо предмет рухається назустріч джерелу сигналу, то частота ультразвуку збільшується, якщо предмет віддаляється, то частота – зменшується. Знаючи частоту посланого і прийнятого сигналів, можна визначити швидкість руху предмета. В доплерівській ехокардіографії таким предметом є тільця крові, що рухаються. За допомогою Доплер-ехокардіографії можна виявити патологічний рух крові під час роботи серця.