Мітральний стеноз.

Гемодинаміка. Під час діастоли вся кров не встигає потрапити з лівого передсердя в лівий шлуночок, виникає його систолічне перевантаження і гіпертрофія. Робота лівого гіпертрофованого передсердя швидко декомпенсується. Підвищується тиск у малому колі кровообігу, перевантажується і гіпертрофується правий шлуночок.

Площа атріовентрикулярного отвору в нормі – 4-6 кв. см; “ критична площа “, при якій починаються гемодинамічні розлади, - 1-1,5 кв. см.

Клініка. В періоді компенсації скарг немає. В періоді декомпенсації – кашель з домішками крові в мокроті, задишка, серцебиття, перебої і біль в ділянці серця. При вираженій декомпенсації – набряки на ногах, біль у ділянці правого підребер’я, збільшення живота. При огляді – ціанотичний рум’янець щік у вигляді “метелика“, акроціаноз; у дітей – відставання у фізичному розвитку, інфантилізм, “серцевий горб“ / за рахунок гіпертрофії і ділятації правого шлуночка /, пульсація в епігастрії за рахунок правого шлуночка. При пальпації серця – в ділянці верхівки визначається діастолічне тремтіння грудної клітки / “котяче муркотіння” /. При перкусії – розширення меж серця уверх і вправо / за рахунок збільшення лівого передсердя та правого шлуночка /, розширення тупості у ІІ міжребер’ї зліва. Аускультативно: на верхівці – дзвінкий, бахкаючий І тон, нормальний ІІ тон, додатковий ІІІ тон / клацання відкриття мітрального клапану /, - створює характерну трьохчленну мелодію / “ритм перепілки“ /, там же – діастолічний шум.. Акцент ІІ тону над легеневим стовбуром. ФКГ: на верхівці серця – велика амплітуда І тону і клацання відкриття через 0,08-0,12 с після ІІ тону, подовження інтервалу Q-І тон до 0,08-0,12 с, протодіастолічний і пресистолічний шуми; збільшення амплітуди і розщеплення ІІ тону на легеневій артерії. R-логічно і на ЕКГ – ознаки гіпертрофії лівого передсердя і правого шлуночка. Ехокардіографія - дає однонаправлений рух передньої та задньої стулок мітрального клапану вперед / в нормі – задня стулка в діастолу зміщується назад /, швидкість раннього діастолічного закриття передньої стулки і амплітуда її руху знижена, потовщення клапану, розширення порожнини правого шлуночка.

Частим явищем у хворих на мітральний стеноз – є приступи серцевої астми. Мітральний стеноз ускладнюється миготливою аритмією, тромбоемболією судин мозку, нирок, ніг.

Період компенсації стенозу значно менший, ніж недостатності мітрального клапану. Прогноз працездатності і тривалість життя залежить від ступеню звуження отвору і наявності ускладнень. Найчастіше хворі вмирають від серцевої астми і набряку легенів.

Недостатність клапану аорти.

Гемодинаміка. Під час діастоли кров надходить у лівий шлуночок не тільки з лівого передсердя, але і з аорти. Підвищена робота лівого шлуночка призводить до його гіпертрофії. Збільшений об’єм крові в аорті під час систоли викликає підвищення систолічного тиску, зменшення кількості крові у діастолу – веде до зниження діастолічного тиску.

Клініка. Суб’єктивні прояви: відчуття поштовхів, біль у ділянці серця; пульсація в ділянці шиї, голови; головний біль, запаморочення, непритомність / особливо при швидкому переході з горизонтального у вертикальне положення /; при декомпенсації – задишка, біль у правому підребер’ї, набряки, зниження працездатності. Огляд: блідість шкіри; при декомпенсації – акроціаноз, набряки на ногах, задишка; пульсація судин шиї /“танок каротид“/, синхронне з пульсом хитання голови / симптом Мюссе /, звуження зіниць під час систоли і розширення – при діастолі / симптом Ландольфі /. Пальпація ділянки серця: енергійний, резистентний, куполоподібний верхівковий поштовх в VI-VII міжребер”ї, зміщений вліво і вниз. Перкусія: збільшення меж відносної тупості серця вліво, збільшення судинної тупості у ІІ міжребер”ї за рахунок розширення аорти. Аускультація: І тон на верхівці серця послаблений; послаблення ІІ тону і діастолічний шум на аорті, який проводиться до верхівки серця, вислуховується у точці Боткіна. АТ-систолічний – підвищений, діастолічний – знижений. Пульсовий тиск – збільшений. ФКГ: послаблення І тону на верхівці та ІІ тону на аорті, зараз же після ІІ тону – поява протодіастолічного шуму. R-логічно та на ЕКГ: ознаки гіпертрофії міокарда лівого шлуночку. Ехокардіографія: косвені ознаки вади – ділятація лівого шлуночку. Доплер-ехокардіографія: діастолічний регургітуючий потік через аортальний клапан.