1. Ринкові фактори й додаткові критерії оцінки пам’яток культури.

Дуже дорогі культурні цінності існують лише тому, що є люди з відповідними фінан­со­вими можливостями.Тому ринок культурних цінностей безпосередньо залежить від фінансового та соціального становища населення. дві важливі складові в оцінці пам’яток куль­тури як потенційного товару, які необхідно брати до уваги експерту – рівень добробуту потенційного покупця, з однієї сторони, та його індивідуальні потреби в суспільній самоідентифікації, само­ствер­джен­ні і само­реалізації, з іншої. Оцінка пам’яток культури як пред­метів, що викликають бажання володіти ними, зале­жить від фінансового і соціаль­но­го стану суб’єкта.

До ринкових факторів відносять демографічні умови, легкість проникнення на ринок, рівень конкуренції вцій галузі. при прогно­зуванні вартості пам’ятки культури необхідно враховувати інтенсивність (гос­троту) потреб у здійсненні операції для потенційного покупця та потен­ційного продавця.

2. Особливості використання критерію оцінки «Історико-культурна цінність матеріалів» для різних видів пам’яток.

Цінність матеріалів – спеціаль­ний критерій, який вказує на можливість збільшення індексу соціокультурної цінності памяток у звязку з тим, що вони виготовлені із цінних матеріалів. В контексті критерію не враховуються дорогоцінні камені, дорогоцінні метали або матеріали з високою ринковою вартістю. Цінність цих матеріалів розглядається у контексті культури і полягає в тому, що вони є повязаними з окремими вагомими історичними та культурними подіями та іншими пам´ятками. Цінним може вияви­тися фрагмент полотна з картини видатного художника або окремі смальтові мозаїки з давно зниклих монументальних творів Михайлівського Золотоверхого монас­тиря в Києві.

Критерій має три рівня для ранжування. Перший описує ситуацію, коли пам’ятка виготовлена із звичайних матеріалів (1). Другий – пам’ятка виготовлена з цінних матеріалів (2). Третій – пам’ятка виготовлена з особливо цінних унікальних у культурному аспекті матеріа­лів (4). Для правильного врахування критерію необхідні додаткові відомості та зусилля фахівців.

Контраверсійні поправки до цього крите­рію мають також три рівня для ранжування відповідно до їх значення у контексті конкретних експертних завдань. Перший описує ситуацію, коли інформація про цінність матеріалів, з яких виготовлено пам´ятку, є досто­­вір­ною (підтвердженою інформаційно і документально) або специфіка поставленого експертного завдання не передбачає вико­ристання цього критерію (1). Другий – передбачає врахування факту браку корисної інфор­мації про цінність матеріалів, з яких виготовлено пам´ятку (0,5). Третій – інформація є вкрай потрібною, але невідомою і впливає на зменшення спожив­чої цінності пам´ятки (0,25).

Білет 18

1. Об’єктивні обмеження в завданнях проектування вартісних показників на пам’ятки культури.

Серед основних обмежень слід виділити такі:

неосяжність переліку оціночних крите­ріїв і понять для визначення споживчої цінності пам'яток культури (“проклят­тя неосяжності”). Це обмеження долається шляхом аксіоматичного приняття тези про можливість опису усього універсуму ознак якості пам’яток культури за допомогою невеликого переліку семантично ємних характеристик;

полісемантичність, рекурсивність і семантичне пересічення оціночних крите­ріїв і понять для визначення споживчої цінності. Обмеження долається впровадженням окремих мовних домовленностей щодо визнання формулювань критеріїв для оцінки якості пам’яток культури семантично цілісними, однозначно відтворюваними та достатніми.

трансцендентність оціночних критеріїв і понять для визначення якості і споживчої цінності, яка долається на основі визнання гуманітарної природи культурних цінностей та пошуку якостей і властивостей гуманітарного змісту;

залежність змістовності оціночних критеріїв і понять для визначення спо­жив­чої цінності пам'яток від їх видової специфіки. Обмеження долається впровадженням спеціальних протоколів оцінки, в яких не відбивається видова специфіка пам’яток культури;

залежність значимості оціночних кри­те­ріїв і понять для визначення якості пам’яток культури від кінцевої мети використання об'єкта експертизи. Обмеження долається шляхом аксіоматичного визнання існування класифікації цілей оцінки, яка рефлекторно відбиває структуру загальної класифікації, тобто експертиза в інтересах суб’єкта, експертиза в інтересах суспільства та експертиза як облік загального інформаційного забезпечення пам’ятки;

залежність оціночних критеріїв і понять для визначення споживчої цінності від суб'єктивного фактора. Обмеження долається шляхом впровадженням спеціальних протоколів оцінки та впровадженням окремих мовних домовленностей щодо визнання формулювань критеріїв для оцінки якості пам’яток культури;

відсутність об'єктивних критеріїв та понять для верифікації побудованих висновків. Обмеження долається шляхом впровадженням окремих мовних домовленностей.