- •1.Принцип побудування загальної класифікації культурних цінностей.
- •2. Особливості використання критерію оцінки "Історія побутування пам'ятки" для різних видів пам'яток.
- •2. Особливості використання критерію оцінки "Вік пам'ятки культури" для різних видів пам'яток.
- •2. Особливості використання критерію оцінки "Тиражованість пам'ятки культури" для різних видів пам'яток.
- •1. Принципи побудування шкали для якісної та вартісної оцінки пам’яток.
- •2. Особливості використання критерію оцінки «Рівень визнання пам’ятки культури» для різних видів пам’яток.
- •1. Відмінності прогнозування вартості пам’яток культури й рухомого майна. Фактична та прогнозна вартість.
- •2. Особливості використання критерію оцінки «Тиражованість пам’ятки культури» для різних видів пам’яток.
- •1. Обмеження що існують при проектуванні вартісних показників пам’яток.
- •2. Особливості використання критерію оцінки «Вік пам’ятки».
- •1.Три основних Закони, які регулюють обіг пам’яток культури в Україні.
- •2.Особливості використання критерію оцінки «Рівень визнання автора пам’ятки» для різних видів пам’яток.
- •1.Атрибуція пам’яток культури. Завдання музейного обліку пам’яток.
- •2.Особливості використання критерію оцінки «Причетність пам’ятки до історичних подій» для різних видів пам’яток.
- •1.Ідентифікація пам’яток культури. Критерії ідентифікації.
- •2.Особливості використання критерію оцінки «Причетність пам’ятки до інших пам’яток історії та культури» для різних видів пам’яток.
- •2. Особливості використання критерію оцінки «Причетність пам’ятки до видатних особистостей» для різних видів пам’яток.
- •1. Рівні соціокультурної значимості пам’яток. Принципи оцінки пам’яток.
- •2. Використання критерію оцінки «Причетність пам’ятки до видатних мануфактур і шкіл» для різних видів пам’яток.
- •1.База оцінки пам’ятки. Обгрунтування доцільності використання різних показників бази оцінки.
- •2. Особливості використання критерію оцінки «Масштабність творчої ідеї» для різних видів пам’яток.
- •1. Мета оцінки пам’яток культури (основні різновиди) та вибір підходу до вирішення цього завдання.
- •1. Ринкові фактори й додаткові критерії оцінки пам’яток культури.
- •1. Об’єктивні обмеження в завданнях проектування вартісних показників на пам’ятки культури.
- •2. Особливості використання критерію оцінки «Розмір пам’ятки» для різних видів пам’яток.
- •1. Види супровідних документів, які використовує експерт при оцінці пам’яток.
- •2. Особливості використання критерію оцінки «Наявність знаків та позначок» для різних видів пам’яток.
- •2. Особливості використання критерію оцінки «Комплектність пам’ятки» для різних видів пам’яток.
- •1. Загальні підходи до прогнозування вартості визначенні чинним законодавством.
- •Критерії для визначення рівня автентичності пам’ятки культури.
- •2. Критерії для здійснення первинної ідентифікації пам’яток культури
- •1.За видами експертиза поділяється на попередню, первинну, повторну, додаткову, контрольну наукову і науково-технічну.
- •Основні види пам’яток культури. Загальна класифікація.
- •Особливості використання критерію «Причетність пам’ятки до інших пам’яток історії та культури».
- •Об’єктивні обмеження на операції з прогнозування вартості пам’яток культури.
- •Особливості використання критерію «Стан збереження пам’ятки».
- •Особливості використання групи критеріїв, що описують рівень ліквідності пам’яток.
- •Екзаменаційний білет № 34
- •2. Особливості використання критеріїв, що визначають ліквідність пам’яток.
2. Особливості використання критерію оцінки «Вік пам’ятки».
Вік пам’ятки– один з найбільш важливих спеціальних критеріїв, який передбачає можливість збільшення індексу соціокультурної цінності памяток у звязку з більш раннім часом їх створення або знаходження (наприклад, для пам’яток природи). Час створення пам’ятки у випадку відсутності датуючих написів встановлюється у відносних шкалах та максимально точно на підставі фактично підтвердженої інформації про місце знахідки, органолептичних та аналітичних даних: може бути також встановленим приблизно; з точністю; як мінімум, до століття; а за можливості, із зазначенням більш певного часового періоду. Документальне, стилістичне та (або) аналітичне підтвердження часу виготовлення пам’ятки є обов’язковим. Підтвердження віку пам’ятки є також важливим для підтвердження її автентичності. Індекс соціокультурної цінності пам’ятки збільшується пропорційно віку пам’ятки, згідно з загально прийнятими періодами світової історії, а також до таких рівнів ранжування шкали виміру: перший – це пам’яткиновітньої історії або памятки, виготовлені у недалекому минулому (до 50 років) (1); другий – пам’ятки нової історії, вік яких становить до 100 років(2); третій – пам’ятки історії середньовіччя, вік яких сягає до 300 років (4); четвертий – пам’ятки стародавньої історії, вік яких сягає до 1000 років (8); пятий – пам’ятки древньої історії, вік яких до 2000 років (16); шостий – пам’ятки первісної історії людства, вік яких сягає понад 2000 років (32).
Використання критерію при вивченні різних пам’яток має особливості, а саме: вік природничих пам’яток часто взагалі не приймають до уваги, як це притаманно зразкам мінералогічних колекцій. У інших випадках відраховують з момента їх вилучення предмета з природного середовища. Вік не природничих пам’яток встановлюється з моменту їх створення.
№ 7
1.Три основних Закони, які регулюють обіг пам’яток культури в Україні.
1.ЗУ «Про музеї та музейну справу» Цей Закон регулює суспільні відносини у сфері музейної справи, визначає правові, економічні, соціальні засади створення і діяльності музеїв України та особливості наукового формування, вивчення, обліку, зберігання, охорони і використання Музейного фонду України, його правовий статус.
2.ЗУ «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними » Цей Закон визначає правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними.
3. ЗУ «Про охорону культурної спадщини» від 08 червня 2000 року Цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.