- •1.Принцип побудування загальної класифікації культурних цінностей.
- •2. Особливості використання критерію оцінки "Історія побутування пам'ятки" для різних видів пам'яток.
- •2. Особливості використання критерію оцінки "Вік пам'ятки культури" для різних видів пам'яток.
- •2. Особливості використання критерію оцінки "Тиражованість пам'ятки культури" для різних видів пам'яток.
- •1. Принципи побудування шкали для якісної та вартісної оцінки пам’яток.
- •2. Особливості використання критерію оцінки «Рівень визнання пам’ятки культури» для різних видів пам’яток.
- •1. Відмінності прогнозування вартості пам’яток культури й рухомого майна. Фактична та прогнозна вартість.
- •2. Особливості використання критерію оцінки «Тиражованість пам’ятки культури» для різних видів пам’яток.
- •1. Обмеження що існують при проектуванні вартісних показників пам’яток.
- •2. Особливості використання критерію оцінки «Вік пам’ятки».
- •1.Три основних Закони, які регулюють обіг пам’яток культури в Україні.
- •2.Особливості використання критерію оцінки «Рівень визнання автора пам’ятки» для різних видів пам’яток.
- •1.Атрибуція пам’яток культури. Завдання музейного обліку пам’яток.
- •2.Особливості використання критерію оцінки «Причетність пам’ятки до історичних подій» для різних видів пам’яток.
- •1.Ідентифікація пам’яток культури. Критерії ідентифікації.
- •2.Особливості використання критерію оцінки «Причетність пам’ятки до інших пам’яток історії та культури» для різних видів пам’яток.
- •2. Особливості використання критерію оцінки «Причетність пам’ятки до видатних особистостей» для різних видів пам’яток.
- •1. Рівні соціокультурної значимості пам’яток. Принципи оцінки пам’яток.
- •2. Використання критерію оцінки «Причетність пам’ятки до видатних мануфактур і шкіл» для різних видів пам’яток.
- •1.База оцінки пам’ятки. Обгрунтування доцільності використання різних показників бази оцінки.
- •2. Особливості використання критерію оцінки «Масштабність творчої ідеї» для різних видів пам’яток.
- •1. Мета оцінки пам’яток культури (основні різновиди) та вибір підходу до вирішення цього завдання.
- •1. Ринкові фактори й додаткові критерії оцінки пам’яток культури.
- •1. Об’єктивні обмеження в завданнях проектування вартісних показників на пам’ятки культури.
- •2. Особливості використання критерію оцінки «Розмір пам’ятки» для різних видів пам’яток.
- •1. Види супровідних документів, які використовує експерт при оцінці пам’яток.
- •2. Особливості використання критерію оцінки «Наявність знаків та позначок» для різних видів пам’яток.
- •2. Особливості використання критерію оцінки «Комплектність пам’ятки» для різних видів пам’яток.
- •1. Загальні підходи до прогнозування вартості визначенні чинним законодавством.
- •Критерії для визначення рівня автентичності пам’ятки культури.
- •2. Критерії для здійснення первинної ідентифікації пам’яток культури
- •1.За видами експертиза поділяється на попередню, первинну, повторну, додаткову, контрольну наукову і науково-технічну.
- •Основні види пам’яток культури. Загальна класифікація.
- •Особливості використання критерію «Причетність пам’ятки до інших пам’яток історії та культури».
- •Об’єктивні обмеження на операції з прогнозування вартості пам’яток культури.
- •Особливості використання критерію «Стан збереження пам’ятки».
- •Особливості використання групи критеріїв, що описують рівень ліквідності пам’яток.
- •Екзаменаційний білет № 34
- •2. Особливості використання критеріїв, що визначають ліквідність пам’яток.
2. Особливості використання критерію оцінки «Розмір пам’ятки» для різних видів пам’яток.
Розміри пам’ятки– універсальний критерій, що дозволяє експерту прогнозувати збільшення індексу соціокультурної цінності пам’ятки у тому випадку, якщо вона має рідкісні розміри (великі або малі) відносно аналогів і саме цей факт робить її більш цінною.
Критерій має три рівня для ранжування. Перший описує такі розміри пам’ятки, які є типовими або традиційними (1). Другий – розміри є причиною для помірного збільшення споживчої цінності пам’ятки(2). Третій – розміри мають визначальне зачення для збільшення споживчої цінності пам’ятки(4).
Контраверсійні поправки до цього критерію мають три рівня для ранжування відповідно до їх значення у контексті конкретних експертних завдань. Перший описує ситуацію, коли інформація про розміри пам´ятки є повністю достовірною або специфіка поставленого експертного завдання не потребує використання цього критерію взагалі (1). Другий – передбачає врахування факту браку корисної інформації (0,5). Третій – інформація про розміри не підтверджується і передбачає суттеве зменшення споживчої цінності пам´ятки (0,25).
Прикладами пам′яток з особливими розмірами є міні мініатюри або художні панорами.
№ 19
1. Види супровідних документів, які використовує експерт при оцінці пам’яток.
З метою дотримання вимог чинного законодавства, утворюється комплект первинної супровідної та облікової документації, який вказує на законність придбання та походження предметів. Супровідні документи – документальне оформлення всього наявного комплексу корисної інформації про пам’ятку з метою її наукової атрибуції, споживчої цінності та експертної оцінки.
Два види основних документів: 1- документ, що засвідчує походження культурної цінності;
2 – документ, що засвідчує власність ( чия) культурної цінності.
На цьому етапі потрібні такі документи: договір про купівлю-продаж або договір про безоплатну передачу (якщо, наприклад, йдеться про передачу цінностей від керівників археологічних експедицій або про дарування) підписаний обома сторонами; - нотаріально затверджена заява свідків, яка засвідчує право власності предметів; - акти приймання-здавання матеріальних цінностей, підписані відповідальними особами та власниками з обох сторін і обов’язковим зазначенням місця та часу передачі матеріальних цінностей, повного переліку матеріальних цінностей за формою передбаченою чинним законодавством, а також усіх наявних супровідних документів, які прямо чи опосередковано свідчать про історію побутування пам’ятки.
1.Порядковий номер предмета у переліку за яким здійснюють дії ; 2. Назва, стислий опис предмета і його ідентифікаційних та суто індивідуальних ознак з обов’язковим відображенням розмірів, ваги, матеріалу та техніки виготовлення; 3. Власний номер предмета у Книзі1 надходжень; 4. Загальна маса предмета; 5. Стан збереження пам’ятки, визначений за номінальною шкалою1; 6. Кількість предметів (якщо це фрагменти або комплектні предмети); 7. Визначення часу і способу надходження, перелік наявних супровідних документів, а також номери записів у Описі книг обліку фондів, де містяться відомості про Книгу реєстрації супровідних документів та Інвентарну книгу; 8. Фото предмета; 9. Графа для приміток і додаткової інформації
Форми пойменованих документів передбачають укладення у табличному вигляді переліків предметів з стислим описом їх ідентифікаційних ознак. Переліки є невід’ємною частиною усіх перерахованих документів. Окремо ведеться облік (Перелік) ідентифікаційних ознак та супровідних документів (він докладається до актів приймання-передачі музейних предметів), який дозволяє оперативно пов’язати предмет та інформацію про нього.