2. Особливості використання критерію оцінки «Рівень визнання пам’ятки культури» для різних видів пам’яток.

Рівень визнання (популярності) пам’ятки – універсальний критерій, який віддзеркалює ступінь популяризації знань про пам’ятку серед місцевого населення, населення окремої країни або населення усього світу. Критерій має три рівні ранжування і використовується однаково для усіх видів пам´яток. Перший рівень ранжування пиміняють у разі, коли пам’ятка визнана в окремій місцевості серед обмеже­ного кола людей. Відомості про неї не виявлені в національних енциклопедіях, підручниках та широковідомих літературних джерелах (1). Другий – пам’ятка є визнаною на національному рівні, відомості про неї є у національних підручниках, науковій літера­турі, словниках та енциклопедіях, є згадки у літера­турних джерелах (2). Третій – пам’ятка визнана в усьому світі (4); відомості про неї є у всесвітньо відомих виданнях і, зокрема, в енциклопедичних. Використання критерію потребує посилань на відповідні літературні джерела та інші види інформації, а також передбачає отримання консультацій фахівців.

Контраверсійні поправки до цього крите­рію мають три рівня ранжування відпо­відно до їх значення у контексті вирішення конкретних експертних завдань. Перший рівень контраверного ранжування означає, що інформація про визнання пам´ятки є повністю достовірною або такою, що не впливає на результати розрахунків (1). Другий – полягає у врахуванні часткової недостатності корисної інфор­мації про популярність і рівень визнання пам’ятки (0,5). Третій – інфор­мація є потрібною, але невідо­мою і завдання експертизи обумовлює необхідність суттевого змен­шення споживчої цінності пам´ятки (0,25).

Критерій має універсальний характер використання для пам’яток різних видів, однак наявність окремих особливостей не можна ігнорувати.

№ 5

1. Відмінності прогнозування вартості пам’яток культури й рухомого майна. Фактична та прогнозна вартість.

Предмети стають культурними цінностями лише за умови їх придатності для задоволення гуманітарних потреб людей у символьному обміні³ та можливості за їх допомогою упредметнити сповідувані ідеали, а саме: здійснити головні обряди необхідні для формування особистості та відтворення загальної суспільної організованості – обряд причастя-відлучення (далі:»обряд причастя) та обряд обдаровування-віддаровуванн⁴ (далі: обдаровування).

Пам’ятка є символом порядку, законності (канонічності) або безладу. Вона задовольняє потребу привласнення особистістю (причастя) відношення до тих чи інших ідеалізованих моделей управління суспільством, правил побудови влади, способу суспільного буття із врахуванням релігійних, національних традицій та інших ознак соціальної ідентичності, які свідчать про існування чітких моральних та етичних норм. Пам’ятки можуть бути також такими, що дозволяють яскраво самовиразитися у формах, які суперечать моралі та встановленим нормам життя.

Гуманістична теорія прогнозування вартості пам’яток культури, дійсно, повинна бути готовою до розгляду таких непоодиноких випадків, коли індивідуальні гуманітарні потреби потенційного спожи­вача виявляють його повну байдужість до вартості матеріального носія. Спостері­га­єть­ся повна трансцендентність предмета від матеріального.

Гуманістична теорія здій­снює прогнозування вартості пам’яток культури в порядку від інди­ві­дуальних потреб і можливостей “ідеально розсудли­вого спожи­вача”. За­леж­но від способу просу­­вання товару на ринку, реклами, допродажної підго­тов­ки, об­ста­вин про­да­жу ін­ди­ві­дуаль­ні моти­вації спо­жи­вача до при­влас­нення названого пред­мета можуть бути фрагмен­тованими, на­приклад, на слаб­кі, посе­редні та сильні, як це добре показано у протоколі гуманістичної теорії оцінки.

Рухоме майно — майно, відмінне від нерухомого майна; яке можна вільно переміщувати в просторі без заподіяння йому шкоди. До рухомого майна належать також гроші, валютні цінності, цінні папери, майнові права та обов'язки. Вартість прогнозується з урахуванням можливих поступок продавця (скупівельна вартість), а також з урахуванням того, що з плином часу пам’ятка культури буде набувати більшої цінності й, відповідно, цінуватиметься дорожче.

Слід також пам’ятати, що прогнозована вартість є лише теоретично обґрунтованим показником і не має співпадати з операційною вартістю, яка має місце на ринку. Ринкова (операційна) вартість у окремих випадках (не завжди) може бути використаною для аналізу причин і складових, які обумовлюють різницю між прогнозованою та операційною вартістю.