2. Особливості використання критерію оцінки «Наявність знаків та позначок» для різних видів пам’яток.

Наявність знаків та позначок – спеціаль­ний критерій, який вказує на можливість збільшення індексу соціокультурної цінноті памяток у звязку з наявністю на них авторських монограм, іменників, підписів, клейм, печа­ток та інших знаків, які мають велике значення для відтворення історії предмета. Критерій описується лише одним рівнем для ранжування – пам’ятка має знаки та позначки (2). Контраверсією до нього є висловлювання про те, що памятка не має знаків та позначок і неповинна їх мати (1), або висловлювання про те, що пам’ятка немає чітких і однозначно ідентифікованих знаків та позначок які повинні бути (0,5), або, нарешті, взагалі немає позначок та знаків які вкрай потрібні і повинн бути (0,25). Цей критерій не застосовують у тих випад­ках, коли знаки та позначки зроблені сучасними авторами, сторон­німи щодо історії пам’ятки особами та офіційними органами.

№ 20

1. Метод прогнозування вартості за аналогією.

Метод аналогії(порівнянь), метод економічного обґрунтування і метод збалансованогосереднього. Усі вони передбачають врахування адитивного характеру збільшення прогнозної вартості пропорційно до базових витрат на виробництво і споживної цінності у звязку з наявними ознаками можливості використання у якості атрибутів соціокультурного змісту. Але для перевірки правильності прогнозу необхідно: довести аналогію експертованого предмета, до предмета що був вже проданим (ідеалізувати систему ринкового продажу). Метод пов¢язаний з намаганнями знайти приклад продажу аналогічного предмету і проаналізувати причини застосування тих чи інших аргументів збільшення або зменшення фактичної вартості. Аналогія – узагальнююча операція логіки, яка передбачає існування співвідно­шення тотожності між “об’єктом (явищем) – прототипом” та “об’єктом (явищем) – ана­логом” на основі виявленої їх спорідненності. Спорідненість прототипу і аналога доводиться за допомогою і в операціях атрибуції предметів у відповідності з уніфі­ко­ваним списком критеріїв.

2. Особливості використання критерію оцінки «Комплектність пам’ятки» для різних видів пам’яток.

Комплектність – спеціальний критерій, який передбачає можливість змен­ше­ння індексу соціокультурної цінності пам’ятки у звязку з тим, що вона є лише частиною предмета або окремим предметом з колекції дуже спорідне­них предметів. Критерій вимагає консультацій з фахівцями.

Критерій має два рівня для ранжу­ван­ня. Перший описує ситуацію, коли пам’ятка є повністю компле­к­т­ною (1). Другий, він же контраверсний – пам’ятка є некомплектною (0,5).

№ 21

1. Загальні підходи до прогнозування вартості визначенні чинним законодавством.

Прогнозування вартості пам’яток культури повинне базуватися на принципі відповідності між якістю та вартістю але, водночас, слід пам’ятати про відсутність будь-яких ознак об’єктивного існування цієї відповідності. Слід також пам’ятати, що прогнозована вартість є лише теоретично обґрунтованим показником і не має співпадати з операційною вартістю, яка має місце на ринку. Ринкова (операційна) вартість у окремих випадках (не завжди) може бути використаною для аналізу причин і складових, які обумовлюють різницю між прогнозованою та операційною вартістю.

Загальні підходи: - собівартість; порівняння; майбутній прибуток.

2. Особливості використання критерію оцінки «Стан збереження пам’ятки» для різних видів пам’яток.

Стан збереження пам’ятки– універсаль­ний критерій, який передбачає можливість зниження індексу соціокультурної цінності пам’ятки у звязку з тим, що вона є тим чи іншим способом пошкодженою. Кри­терій має п´ять рівнів для ранжування. Перший описує пам’ятку без ознак пошкодження (1). Другий і решта є контраверсними. Зокрема, другий описує стан збереження пам’яткияк задовільний, тобто без значних механічних, хімічних, біологічних та інших пошкоджень; можуть мати місце забруднення, запилен­ня тощо (0,5); Третій – стан збереження пам’яткиє незадо­вільним, тобто предмет має значні механічні та інші пошкодження: осипи, тріщини, відколи, прориви, розущіль­нен­ня тощо(0,25). Четвертий – пам´ятка предста­вле­на окремими фрагментами, які не дозво­ляють її повністю відновити (0,125). П´ятий – пам´ятка пред­­ставлена одиничними фрагмента­ми, які не дозволяють її ідентифікувати (0,0612).

Білет 22

1. база оцінки - комплекс методичнихпідходів, методів та оціночних процедур, щовідповідаютьпевному виду вартості майна. Для визначеннябазиоцінкивраховуються мета оцінки та умовивикористанняїїрезультатів;У разі коли в документах не зазначена ціна, визначається базова вартість. За базову вартість приймається обґрунтований показник.

Базова вартість – собівартість виготов­лен­ня ідентичного предмета в нинішній час або інший показник вартості, який приймається за елементарний на підставі детальних добре вмотивованих обгрунтувань, а також використовується як база оцінки при подальшому збільшенні прогнозної вартості згідно з прийнятим регламентом.

Універсальних способів обрахунку бази вартості не існує, так само як не існує універсальних порад щодо вибору тієї чи іншої бази оцінки зі списку можливих.

2. Вік пам’ятки– один з найбільш важливих спеціальних кри­те­ріїв, який передбачає можливість збільшення індексу соціокультурної цінності памяток у звязку з більш раннім часом їх створення або знаходження (наприклад, для пам’яток природи). Час створення пам’ятки у випадку відсутності датуючих написів встановлюється у відносних шкалах та максимально точно на підставі фактично підтвердженої інформації про місце знахідки, органолептичних та аналітичних даних: може бути також встановленим приблизно; з точністю; як мінімум, до століття; а за можливості, із зазначенням більш певного часового періоду (початок, середина, кінець, третина, чверть століття, рубіж століть, десятиліття). Документальне, стилістичне та (або) аналітичне підтвердження часу виго­товлення пам’ятки є обов’язковим. Підтвердження віку пам’ятки є також важливим для підтвердження її автентичності.

Індекс соціокультурної цінності пам’ятки збільшується пропорційно віку пам’ятки, згідно з загально прийнятими періодами світової історії, а також до таких рівнів ранжування шкали виміру: перший – це пам’яткиновітньої історії або памятки, виготовлені у недалекому минулому (до 50 років) (1); другий – пам’ятки нової історії, вік яких становить до 100 років(2); третій – пам’ятки історії середньовіччя, вік яких сягає до 300 років (4); четвертий – пам’ятки стародавньої історії, вік яких сягає до 1000 років (8); пятий – пам’ятки древньої історії, вік яких до 2000 років (16); шостий – пам’ятки первісної історії людства, вік яких сягає понад 2000 років (32). Враховуючитипологію і видовуспецифікуокремихгруппамяток, критерійзастосо­вуютьнеоднаково

Так, від пам’яток природи обчислюють з моменту їх вилучення з природного середовища, наприклад, кристал смарагда має природний вік 100 мільонів років, однак в музейну колекцію мінералів від потрапив 10 тому. Відтак його вік як пам’ятки природи становить лише10 років.

Контраверсійні поправки до цього крите­рію ранжуються на три рівні за значимістю. Перший – інформація про вік пам’ятки є повністю відомою і достовірною або спе­ци­фіка поставленого експертного завдан­ня не передбачає використання цього критерію взагалі (1). Другий – інформація є важливою, але не може вважатися повністю досто­вірною, підтверджується частково, опосередкова­но або має посилання на кілька альтернативних джерел (0,5). Третій – інформація є потрібною, має визначальне значення, але є невідомою і передбачає зменшення спожив­чої цінності пам´ятки (0,25).

Викор. критерію при вивч. різних пам’яток має особливості, а саме: вік природничих пам’яток часто взагалі не приймають до уваги, як це притаманно зразкам мінералогічних колекцій. У інших випадках відрах. з момента їх вилучення предмета з прир.середовища. Вік не природничих пам’яток встановл. з моменту їх створення.

Білет 23

1. На початку роботи експерт зобо­в’я­заний з’ясувати мету прове­ден­ня експертизи, стисло визначити її у пункті 4 Протоколу експертизи культурних цінностей і повідомити замовника про умови проведення експертизи та особисту відповідальність за повне збереження пам’ятки, а також власну відповідальність, визначену чинним законодавством України.

Експерт повинен також прийняти від замов­ника предмет експертизи, супровідну докумен­тацію та прийняти до уваги усю наявну інформацію про пам’ятку.

Після виконання вищевизначених організаційних робіт експерт проводить візу­аль­не дослідження пам’ятки, а також визначає її стан збереження пам’ятки й фіксує його в присутності замовника у Протоколі. Для дотримання усіх формальностей, експерт може укладати договір на тимчасове зберігання пам’ятки, при цьому, особиву увагу приділяють питанню опису стану її збереження, який виконують особливо уважно і докладно.

Експерт зобов’язаний попередити замовника про порядок та обсяг проведення експертизи, здійснення експертом ідентифікації і наукової атрибуції пам’ятки, про проведення у разі необхідності додаткових техніко-техно­ло­гічних досліджень, які можуть бути потрібними для укладання остаточного експертного висновку про можливу вартість експертних робіт, а також про термін, протягом якого він зможе виконати увесь комплекс робіт та видати експертний висновок встановленого зразка. Результати техніко-технологічних дослід­жень сторонніх організацій набувають значення супровідної документації і переходять у власність замовника.

Використовуючи наявну інформацію про споживчі якості предмета експертизи, експерт проводить роботу по ідентифікації та науковій атрибуції пам’ятки згідно з науково-уніфікованим паспортом, а також визначає індекс соціокультурної цінності пам’ятки за критеріями, поданими у Протоколі. При цьому, кожна відповідь на критерій фіксується за допомогою відповідного показника рівня ранжування критерію та помножується на відповідний контраверсійний показник. Результат виноситься у останній стовпчик Протоколу. Показник індексу загальної соціокультурної цінності розраховують як добуток усіх показників винесених у останній стовпчик таблиці Протоколу.

У разі необхідності до Протоколу додається інформаційне поле для запису пояснень, посилань на документи, викладення аргументів і свідчень, необхідних для доведення правомірності використання тих чи інших ступенів ранжу­вання критеріїв.

Після виконання розрахункових операцій, експерт записує результат до відповідного пункту Протоколу, використовуючи загальну класифікацію пам’яток за індексом їх соціокультурної цінності. Він також описує відповідне номенклатурне класифікаційне визначення якості об’єкта експертизи.

Критерії для виділення культурних цінностей серед інших предметів	Короткі пояснення до критеріїв
Предмет має власні ознаки нетиражованого виробу непро­ми­слового призначення	Наявність ознак використання рідкісних та невідомих технологій, ручної роботи, рідкісних або нетрадиційних матеріалів, авторських монограм; сліди застосування нетрадиційних інструментів; образність і символіка виробу має непересічний характер
Предмет має ознаки виготовленого в минулому	Наявні ознаки, які незаперечно вказують на виготовлення предмета в минулому: корозія металів, потемніння фарб, зміни у кольорі паперу або інших органічних складових, наявні позначки, сліди руйнування всіх видів тощо
Має власні підписи, знаки, позначки (клейма, герби та авторські монограми), які є нерозшифрованими і можуть вказувати на його культурне значення, або не має тих знаків, які мають бути	Предмет має монограми невідомих або відомих авторів; позначки, розшифровка яких вимагає роботи відповідних фахівців; сам предмет являє собою знак або символ; предмет супроводжується спеціальними документа­ми, які можуть свідчити про його значущість як пам’ятки історії, науки або культури в цілому
Предмет має ознаки виготовленого для здійснення культурних і релігійних обрядів	Зовнішні ознаки предмета не вказують на можливість і традиційність його використання у побуті (утилітарність); символічні прикраси предмета є характерними для культур і релігій окремих народів; предмет входить або може входити до групи споріднених за ознаками предметів
Предмет не має власної назви або його назва не може бути однозначно підтвердженою (потребує додаткових досліджень)	Відсутня можливість дати назву предмету або таких назв можна пропонувати декілька, призначення предмета може бути невідомим
Прикраси для будівель, інтер’єрів, екстер’єрів, настінні, підлогові, настільні та особисті	Окремі предмети, призначення яких полягає у прикрашенні культових споруд, пам’ятників, історичних будівель або відзначенні окремих особистостей. Наприклад, мармурові колони, мозаїчні полотна, фрески, настільні прилади різного призначення, фрагменти ліпних прикрас тощо
Копії та симулянти коштовностей	Є свідчення про те, що предмет являє собою копію коштовностей, виготовлену з певною метою
Предмет є частиною групи предметів, які мають культурне значення	Мають місце ознаки того, що предмет є частиною колекції або фрагментом предмета, що може вважатися пам’яткою історії, науки або культури в цілому. Предмет причетний до діяльності видатної особистості.
Окремі зразки гірських порід, мінералів, скам’янілих решток тварин і рослин геологічного минулого	Викопні рештки тварин і рослин геологічного минулого, мінерали у вигляді кристалів, їх фрагментів та агрегатів, гірські породи, приполіровані штуфи гірських порід

На основі розрахункового коефіцієнта соціокультурної цінності пам’ятки, експерт може обчислити величину кількості позитивної інформації про пам’ятку у бітах за формулою: І = Lоg₂ К ; де: І – кількість позитивної інформації про пам’ятку (її споживча цінність); К – розра­хун­ковий коефіцієнт збільшення базо­вої вартості пам’ятки.

Якщо метою експертизи є встановлення прогнозної вартості пам’ятки, експерт обґрунтовує і вписує до пункту11 Протоколу показник базової вартості пам’ятки, поси­ла­ючись при цьому на джерела достовірної інформації, а потім показник бази оцінки перемножує з коефіцієнтом соціокультурної цінності, що записаний у пункті 8 Протоколу. Результат цієї операції вноситься до пункту 12 і виражає прогнозну вартість пам’ятки в одиницях виміру базової вартості. Коригування цієї величини, у разі потреби здійснюють за допомогою показника індексу ліквідності описаному у пункті 10. величину прогнозної вартості домножують на цей показник і отримують кінцевий результат прогнозування.

У вище представленому протоколі дедуктивної теорії є розділ додаткових критеріїв оцінки, який введений для корегування прогнозної вартості пам’яток культури на основі знань про стан ринку. Зокрема увага приділяється таким критеріям як «ліквідність», «привабливість розпорядництва» та «потенціал заміщення». Для з’ясування доцільності застосування тих чи інших коефіцієнтів необхідно проаналізувати реальні торгові операції з аналогічними цінностями, що вже відбулися в осяжному минулому та в умовах визначеної змістовно загальної економічної ситуації. Ці показники допоможуть в корегуванні остаточних результатів, однак їх використання не може вважатися обов’язковим.

Завершуючи укладання Протоколу, експерт ще раз перевіряє правильність і повноту його укладання і ставить свій підпис. Підпис експерта, у разі необхідності, засвідчується керівником установи або нотаріально. Зміст Протоколу доводиться до замовника експертизи, і у разі визнання ним результатів експертизи замовник підписує Про­то­кол, засвідчуючи свою згоду з її резуль­та­тами. Замовник підтверджує факт отримання експертного висновку від експерта у спеціаль­ному журналі видачі експертних висновків, який веде експерт. У разі незгоди з висновками експер­тизи замовник повинен відшкодувати всі витрати на її проведення.

2.Рівень визнання автора пам’ятки– спеціальний критерій, який засто­со­ву­ється для авторських робіт (образотворчого, декоративно-ужиткового мистецтва, музич­них творів, кіномистецтва, пам’яток літератури, науки, техніки та ін.). Критерій описує навний на данний момент стан визнання автора, його місце і роль в історії розвитку національної або світової культури, техніки або науки; значення його творчості для того чи іншого регіону, ступінь визнання його творів. Оцінка авторських творів передбачає також беззаперечне доведення авторства. По-різному оцінюються твори з підтвердже­ним авторством і з авторством під знаком запитання. Якщо авторство є непідтвердже­ним, експерт зазначає у протоколі нижню межу контраверсійного оціночного критерію. У випадку коли авторство є невідомим, деякі види пам’яток взагалі втрачають власну значимість. Нариклад, художні інсталяції, що розробляються для декорування конкретних інтер’єрів. Виявлення такого твору без підтвердження його авторства та історії створення (або мети створення) позбавляє його будь-якої цінності.

Водночас, для більшої частини різновидів пам’яток – пам’яток природи, техніки та інших, які не мають автора, критерій набуває значення, що описується рівнем ранжування «1».

Критерій має три рівні ранжування значимості пам’яток. Перший ріеньвідповдіє ситуації, коли автор не набув визнання або автор набув визнання на місцевому рівні, про нього неодноразово згадують місцеві видання і засоби інформації, його твори видані у офіційних виданнях або експонувалися у громадських місцях (1). Другий – автор набув визнання на національному рівні, його твори експонуються у національних галереях та інших громадських місцях загально­державного рівня значимості, про нього пишуть центральні газети, його творчість вивчають провідні фахівці у сфері вивчення національної культури, твори автора згадуються в національних словниках, підручниках та енциклопедіях, особисте життя автора є символом національної культури та ін. (2). Третій – автор набув визнання на світовому рівні, його твори традиційно згадуються в національних і світових енциклопедичних виданнях (4).

Під час атрибуції пам’яток за цим критерієм необхідні посилання на використані джерела інформації, документи, письмові свідчення.

Контраверсійні поправки до цього крите­рію також мають три рівня ранжування відповідно до їх значення у контексті вирішення конкретних експертних завдань. Перший – інформація про рівень визнання автора па­м´ят­­ки є повністю достовірною або специ­­фіка поставленого експертного завдання не передбачає використання цього критерію вза­галі (1). Другий полягає у врахуванні ситуації навності часткового браку корисної інформації про рівень визнання автора (0,5). Третій – інформація є потріб­ною, але невідомою це зумовлює необхідність суттевого зменшення споживчої цінності пам´ятки (0,25).

№ 24

1. Використання порівняльного аналізу при експертизі культурних цінностей.

1.Порівняльний аналіз при експертизі культурних цінностей використовується для визначення прогнозованої вартості на основі операцій порівняння з вже проданими аналогічними предметами.

Особливості прогнозування вартості пам’яток культури полягають у тому, що ми не можемо здійснювати порівняльний аналіз пам’яток лише як матеральних об’єктів. Йдеться про необхідність проведення диференційованих операцій порівняння окремо матеріального носія та усього приданого йому комплексу інформаційного забезпечення за напрямами: індекс соціокультурної цінності; індекс рівня задоволення гуманітарних потреб та індекс соціокультурної актуальності. Причому, кожен з цих індексів має бути скорегованим з реальними ринковими показниками.

Співставлення пам’яток культури між собою можна також здійснювати за допомогою розрахункових показників спорідненності або візуалізувати їх на графіках і діаграмах. Кінцевим результатом порівняльного аналізу є впорядковані послідовності пам’яток культури в напрямку зростання їх загальної якості і, відповідно, прогнозованої вартості.