1. Об’єктивні обмеження на операції з прогнозування вартості пам’яток культури.

Головною причиною неможливості здійснення однозначної і повністю аргументованої оцінки вартості будь-якої пам’ятки культури є об’єктивна відсутність зв’язку між якістю та вартістю. Цей зв’язок завжди є обумовленим суб’єктивними факторами.

Підводячи підсумок сказаному, маємо сформулювати кілька головних тез, які необхідні при роботі в сфері оцінки пам’яток культури:

1. Оцінка якості й вартості завжди здійснюється з урахуванням того, що експертне завдання відповідає змісту однієї з трьох множин, які описують відповідні уявлення про особистість, суспільство і природну сутність пам’ятки виражену загальною кількістю позитивної інформації про неї. Відтак, повинні існувати щонайменше три відмінні протоколи оцінки;

2. Сукупність власних ознак характеристик культурних цінностей, які будуть використовуватися для оцінки, повинна бути уніфікованою в межах загальної класифікації пам’яток культури і деталізованою в окремих протоколах для обрахування відповідних індексів якості, що описують уявлення про особистість, суспільство і природну сутність пам’ятки виражену загальною кількістю позитивної інформації про неї;

3. Шкали критеріїв для оцінки повинні бути спроектованими із детальними обґрунтуваннями рівнів їх деталізації, а усі узагальнення щодо якості пам’яток культури, повинні супроводжуватися докладними тлумаченнями і загальною класифікацією;

4. Прогнозування вартості пам’яток культури повинне базуватися на принципі відповідності між якістю та вартістю але, водночас, слід пам’ятати про відсутність будь-яких ознак об’єктивного існування цієї відповідності.

5. Слід також пам’ятати, що прогнозована вартість є лише теоретично обґрунтованим показником і не має співпадати з операційною вартістю, яка має місце на ринку. Ринкова (операційна) вартість у окремих випадках (не завжди) може бути використаною для аналізу причин і складових, які обумовлюють різницю між прогнозованою та операційною вартістю.

2. Особливості використання критерію «Стан збереження пам’ятки».

Стан збереження пам’ятки– універсаль­ний критерій, який передбачає можливість зниження індексу соціокультурної цінності пам’ятки у звязку з тим, що вона є тим чи іншим способом пошкодженою. Кри­терій має п´ять рівнів для ранжування. Перший описує пам’ятку без ознак пошкодження (1). Другий і решта є контраверсними. Зокрема, другий описує стан збереження пам’яткияк задовільний, тобто без значних механічних, хімічних, біологічних та інших пошкоджень; можуть мати місце забруднення, запилен­ня тощо (0,5); Третій – стан збереження пам’яткиє незадо­вільним, тобто предмет має значні механічні та інші пошкодження: осипи, тріщини, відколи, прориви, розущіль­нен­ня тощо(0,25). Четвертий – пам´ятка предста­вле­на окремими фрагментами, які не дозво­ляють її повністю відновити (0,125). П´ятий – пам´ятка пред­­ставлена одиничними фрагмента­ми, які не дозволяють її ідентифікувати (0,0612).

Це останній критерій, який входить до комплексу критеріїв, що описують індекс соціокультурної цінності пам’ятки.

№ 33

1. Вплив реставрації на якість пам’яток культури.

Рівень змін внесених реставраційними роботами – критерій, який є дуже важливим для визначення загальної цінності пам’яток культури. Він приймає такі значення: - «Реставраційні роботи не проводилися»; «Реставраційні роботи проводилися в незначному обсязі»; «Реставраційні роботи проводилися у значному обсязі». Протокольні розрахунки з урахуванням контраверсійних поправок здійснюють так само, як при оцінки пам’яток за дедуктивною теорією.

В музейній справі традиційно прийнято укладати спеціальні облікові документи – паспорти реставрації, що містять докладну інформацію про усі проведені реставраційні роботи з пам’яткою. В приватних колекціях таких паспотрів, як правило, немає, тому часто відомості про первісний стан предмета є невідомими й це значно зменшує його цінність як пам’ятки історії.

Слід також розуміти, що рівень впливу реставраційних робіт на збереження ознак автентичності суттево залежить від видової специфіки пам’яток. Для окремих їх видів, наприклад, археологічних, допускається суттева реставрація. Однак для інших, будь-які відхилення, від оригіналу вважаються недопустимими. Так, при реставрації старих автомобілів, усі деталі повинні бути виготовленими у час їх побутування, а застосування сучасних матеріалів та вузлів вважається неприпустимим.

Звичайно, при вирішенні питання автентичності усі види інформації щодо можливості проведення реставраційних робіт у майбутньому, а також діагностики наслідків вже проведеної реставраційної роботи, слід обговорювати з фахівцями-реставраторами. Лише вони зможуть надати необхідну інформацію щодо підвищення або зменшення якості реставрованого предмета.