2. Особливості використання критерію оцінки «Тиражованість пам’ятки культури» для різних видів пам’яток.

Тиражованість памятки⁵ – спеціальний критерій, який вказує на наявність позитивної і достовірної інформації про існування певної кількості пам’яток, аналогічних до експерто­ва­ної. Критерій ранжується на три рівні за значимістю незалежно від того, є предмет експертизи продуктом промисло­вості, пам´яткою приро­ди чи авторс. твором. Пам´ятки поділяють на типові, рідкісні та унікальні. Перший рівень ранжування критерію – пам’ятка є тиражованою (кількість аналогів є достатньою), тобто типовою, предметом серійного вироб­ництва (1). Другий – пам’ятка є рідкісною і тиражованою у кількох примір­ни­ках (2). Третій – пам’ятка є унікальною, тобто неповторною або наявною у одному або двох екземплярах (4).

Контраверсійні поправки до цього крите­рію ранжуються на три рівні за значимістю. Перший – інформація про тиражування або кількість пам’яток є повністю відомою, їх існує багато або у достатній кількості. Інформація є достовірною або спе­ци­фіка поставленого експертного завдан­ня не передбачає використання цього критерію взагалі (1). Другий рівень передбачає враху­вання стану обмеженності корисної інформа­­ції про тиражованість пам´ятки (0,5). Третій – інформація є особливо важливою і потрібною, але відсутня, що обумовлює зменшення спожив­чої цінності пам´ятки (0,25).

Непоодинокими є випадки, коли художник пише один сюжет кілька разів, скульптор висікає однакові фігури або здійснюється авторське копіювання окремих пам´яток культури. У цих випадках слід розрізняти авторські копії, які у принципі не слід вважати тиражованими навіть тоді, коли їх багато і вони майже однакові, наприклад відлиті у бронзі за допомогою однієї форми. Кожна з таких речей в залеж­­нос­ті від мотивації до створення може бути визнаною самостійним авторським твором. Водночас, знання про те, що сам автор ставив за мету тиражування, може бути аргументом на користь визнання пам´ятки тиражованою. Звичайно, такі мотивації мають підтверд­жу­ватися документально та результатами досліджень. Для деяких мистецьких творів, наприклад літографій і гравюр, критерій приміняють, коли йдеться про копії виготовлені після першого десятка відтисків. Критерій має також зрозумілі обмеження етичного характеру на використання у випадках оцінки окремих пам′яток нерухомості, остеологічних пам’яток та інше. Ігнорування критерієм, як правило, не призводить до суттєвого спотворення результатів експертизи, адже його сутність може бути врахованою у інших критеріях.

№ 6

1. Обмеження що існують при проектуванні вартісних показників пам’яток.

Серед основних обмежень, які не доз­во­ля­ють нам однаково об'єктивно класи­фікувати культурні пам'ятки, слід виділити такі:

неосяжність переліку оціночних крите­ріїв і понять для визначення споживчої цінності пам'яток культури (“проклят­тя неосяжності”). Це обмеження долається шляхом аксіоматичного приняття тези про можливість опису усього універсуму ознак якості пам’яток культури за допомогою невеликого переліку семантично ємних характеристик;

полісемантичність, рекурсивність і семантичне пересічення оціночних крите­ріїв і понять для визначення споживчої цінності. Обмеження долається впровадженням окремих мовних домовленностей щодо визнання формулювань критеріїв для оцінки якості пам’яток культури семантично цілісними, однозначно відтворюваними та достатніми.

трансцендентність оціночних критеріїв і понять для визначення якості і споживчої цінності, яка долається на основі визнання гуманітарної природи культурних цінностей та пошуку якостей і властивостей гуманітарного змісту;

залежність змістовності оціночних критеріїв і понять для визначення спо­жив­чої цінності пам'яток від їх видової специфіки. Обмеження долається впровадженням спеціальних протоколів оцінки, в яких не відбивається видова специфіка пам’яток культури;

залежність значимості оціночних кри­те­ріїв і понять для визначення якості пам’яток культури від кінцевої мети використання об'єкта експертизи. Обмеження долається шляхом аксіоматичного визнання існування класифікації цілей оцінки, яка рефлекторно відбиває структуру загальної класифікації, тобто експертиза в інтересах суб’єкта, експертиза в інтересах суспільства та експертиза як облік загального інформаційного забезпечення пам’ятки;

залежність оціночних критеріїв і понять для визначення споживчої цінності від суб'єктивного фактора. Обмеження долається шляхом впровадженням спеціальних протоколів оцінки та впровадженням окремих мовних домовленностей щодо визнання формулювань критеріїв для оцінки якості пам’яток культури;

відсутність об'єктивних критеріїв та понять для верифікації побудованих висновків. Обмеження долається шляхом впровадженням окремих мовних домовленностей.