Методичні рекомендації з мікробіології, вірусології та імунології по проведенню практичних занять для студентів медичного факультету №51

1. Тема заняття: Параміксовіруси: віруси парагрипу, кору та паротиту. Біологічні властивості. Методи лабораторної діагностики захворювань.

2. Мета заняття:

2.1. Загальна: Уміти обирати методи лабораторної діагностики, профілактики вірусів парагрипу, кору та паротиту.

2.2. Конкретна: Вміти забирати матеріал від хворого, ідентифікувати віруси в інфекційному матеріалі; проводити врахування результатів серологічних реакцій, обирати методи лабораторної діагностики захворювань в залежності від термінів хвороби; знати препарати для лікування та специфічної профілактики парагрипу, кору та паротиту.

3. Базові знання, навички, необхідні для вивчення теми.

3.1. Знати ультраструктуру вірусів та методи їх культивування.

3.2. Знати антигенну будову та типи вірусних геномів.

3.3. Знати етапи та типи взаємодії вірусів з клітиною.

3.4. Знати методи діагностики вірусних інфекцій.

3.5. Знати види вакцин, принципи профілактики вірусних інфекцій.

4. Основні теоретичні питання, що підлягають вивченню.

4.1.Систематичне положення, ультраструктура, антигенна будова вірусів парагрипу, кору, паротиту.

4.2.Методи культивування, індикації та ідентифікації вірусів парагрипу, кору, паротиту.

4.3. Епідеміологія, патогенез парагрипу, кору та паротиту.

4.4. Особливості лабораторної діагностики парагрипу.

4.5. Лабораторна діагностика кору, паротиту.

Особливості вірусологічного та серологічного методів.

4.6. Препарати для специфічної профілактики кору та паротиту.

5. Зміст теми.

Віруси парагрипу, кору та паротиту належать до родини Paramyxoviridae, роду Paramyxovirus. Геном параміксовірусів містить однониткову РНК, сферичної форми, складної будови. Культивують віруси в культурах клітин, курячих ембріонах (вірус паротиту). Віруси, які розмножилися, виявляють по реакції гемаглютинації, гемадсорбції, утворенню в цитоплазмі клітин еозинофільних включень. Джерелом інфекції є людина (хвора або носій). Основний механізм передачі захворювань - повітряно-краплинний, для вірусу кору існує також вертикальний від матері до дитини через плаценту. Віруси малостійкі у навколишньому середовищі, чутливі до ультрафіолетового опромінювання, високої температури та дезинфікуючих засобів. Постінфекційний імунітет при парагрипі недовготривалий (декілька місяців), при епідемічному паротиті та кору - напружений тривалий, зберігається впродовж всього життя. Для лабораторної діагностики застосовують вірусологічний, серологічний та експрес-методи. Матеріалом для дослідження є змиви з носоглотки, кров, сеча, пунктат залоз, спинномозкова рідина, секційний матеріал. Під час проведення вірусологічного дослідження заражають культури клітин або курячі ембріони (вірус паротиту). При серологічному дослідженні проводять визначення титру антитіл в парних сироватках хворого за допомогою РГГА та РЗК. Для експрес-діагностики використовують РІФ. Специфічну профілактику проводиться живою атенуйованою коровою або живою паротитною вакциною відповідно до календаря щеплень, або трьохкомпонентною КПК (кір, паротит краснуха) вакциною.