Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів при підготовці до практичного заняття для студентів медичного факультету №53

1. Тема заняття: Віруси гепатитів. Біологічні властивості. Методи лабораторної діагностики захворювань.

2. Мета заняття.

   1. Мета загальна. Уміти обґрунтовувати використання серологічного та молекулярно-генетичного методів діагностики вірусних гепатитів; правильно інтерпретувати результати мікробіологічної діагностики гепатитів; здійснювати вибір препаратів для специфічної профілактики вірусних гепатитів.

   2. Мета конкретна. Вміти пояснити принципи постановки імуноферментного аналізу (ІФА) з метою виявлення антигенів вірусів у досліджуваному матеріалі.

3. Базові знання, навички, необхідні для вивчення теми.

   1. Знати принципи класифікації вірусів, їхні основні біологічні властивості.

   2. Знати основні періоди та типи взаємодії вірусів з чутливими клітинами.

   3. Основні механізми неспецифічного та специфічного противірусного захисту.

   4. Знати основні види вакцин.

   5. Знати методи асептики та антисептики.

4. Основні теоретичні питання, що підлягають вивченню.

   1. Класифікація вірусів гепатитів. Їх диференційні ознаки.

   2. Ультраструктура, антигенна будова та резистентність вірусу гепатиту А.

   3. Патогенез вірусного епідемічного гепатиту.

   4. Ультраструктура, антигенна будова та резистентність вірусу гепатиту В.

   5. Патогенез вірусного гепатиту В.

   6. Методи лабораторної діагностики вірусних гепатитів.

   7. Профілактика вірусних гепатитів.

5. Зміст теми.

Класифікація: Родина пікорнавірусів, рід гепатовірус, вірус гепатиту A (епідемічний гепатит); Родина гепаднавірусів, рід ортогепаднавірус, вірус гепатиту B (сироватковий гепатит); Родина флавівірусів, рід гепацівірус, вірус гепатиту C, вірус гепатиту G; Родина аденовірусів, рід аденовірус, вірус гепатиту F; некласифікований вірус гепатиту D; вірус гепатиту Е; ТТ-вірус; SEN-вірус. За способом передачі розрізняють віруси з переважно фекально-оральним механізмом передачі – віруси гепатитів А і Е ( викликають інфекційні гепатити) та віруси з переважно парентеральним механізмом передачі – віруси гепатитів B, C, D, G (викликають сироваткові гепатити). Перебіг захворювання залежить від типу вірусу і особливостей імунної відповіді інфікованої людини (гострий, хронічний з періодичними загостреннями або повільно прогресуючий перебіг, формування носійства). Принципи лабораторної діагностики інфекційних гепатитів: Виявлення вірусів або їх антигенів в фекаліях хворого (ІЕМ, ІФА, РІА, РІФ) та виявлення вірус-специфічних антитіл в парних сироватках пацієнта : Ig M (в гострій фазі) та Ig G (після перенесеного гепатиту) за допомогою РЗК, РНГА, ІФА, РІА. Принципи лабораторної діагностики сироваткових гепатитів: виявлення вірусних антигенів в крові (ІФА, РІА, РІФ) та виявлення вірус-специфічних антитіл в сироватці пацієнта (РНГА, ІФА, РІА). Молекулярно-генетичні методи в діагностиці вірусних гепатитів: виявлення вірусних нуклеїнових кислот в крові за допомогою ПЛР. Вірус гепатиту А: простий, (+)РНК-геном однонитковий, тип симетрії – кубічний. Має рецептори до ентероцитів тонкої кишки, лімфатичного апарату кишечника, гепатоцитів; виділяють 1 тип вірусу за HAV-Ag (нуклеокапсид); чутливий до дії УФ променів, високих температур, дезінфектантів; стійкий до низьких температур, дії ефіру, спирту, детергентів, добре зберігається в зовнішньому середовищі (у воді); культивувують в культурі гепатоцитів мишей, але ЦПД слабко виражена або відсутня; джерелом інфекції є хвора людина або вірусоносій; переважний шлях передачі – водний; людина виділяє вірус останні 10-14 днів інкубаційного періоду; стадії патогенезу - ентеральна фаза, фаза регіонарного лімфаденіту, фаза первинної генералізації інфекції (первинна вірусемія), гепатогенна фаза (паренхіматозна дифузія), фаза нестійкої локалізації і повторної вірусемії, фаза імуногенезу і звільнення організму від збудника; імунітет тривалий, напружений; специфічна профілактика - інактивовані вакцини (Хаврикс, Аваксим), нормальний людський імуноглобулін для контактних осіб; лікування: використання індукторів інтерферону.

Вірус гепатиту В: складний, ДНК-геном (одна із ниток неповна, зв'язана із вірусною ДНК-полімеразою), має рецептори до α-протеїну мембрани гепатоцитів; антигени вірусу - HBsAg – глікопротеїн і ліпід суперкапсиду, HBcAg – нуклеопротеїн, міститься в капсиді віріонів, HBeAg – відщеплюється від HBc-Ag при проходженні віруса через мембрану гепатоцита, HBxAg – регуляторний білок, бере участь в пухлинній трансформації гепатоцитів (пухлинний антиген); чутливий до альдегідів, детергентів, спирту, ефіру; стійкий до низьких температур та високих температур, УФ променів; ЦПД при культивуванні слабко виражена; джерелом інфекції є хвора людина та вірусоносій; зараження відбувається статевим, парентеральним, трансплацентарним, трансплантаційним шляхами; ураження печінки відбувається під дією натуральних кілерів, Т-кілерів, антитілопосередкованого цитолізу, можливий розвиток карциноми печінки під впливом HBx-антигену; імунітет при циклічному перебігу (виведення вірусу) стерильний, довічний; при ациклічному перебігу (вірус інтегрується в геном гепатоцита і не виводиться) - нестерильний, має місце репродукція вірусу гепатиту В; профілактика специфічна - планова вакцинація рекомбінантними генноінженерними вакцинами (містить HBsAg) новонароджених з ревакцинаціями в 2 міс. і 7-8міс., введення специфічного антиHBs γ-глобуліну; лікування - противірусні ХТЗ - інгібіторів ДНК-полімерази, інтерферон, його індуктори, специфічний γ-глобулін.